Уявіть: ви заходите до власного магазину, а там – податкова перевірка. За підсумками вам виписують штраф за необлікований товар на суму понад мільйон гривень. Саме в такій ситуації опинилася фізична особа-підприємець, чия справа нещодавно розглядалася у Верховному Суді. І рішення касаційної інстанції виявилося доволі несподіваним для обох сторін.
Що сталося у магазині
Податківці прийшли з фактичною перевіркою до магазину, де підприємиця торгувала технічно складними побутовими товарами за договором комісії. Йдеться про смартфони та мобільні телефони – товари, які за законодавством підлягають гарантійному ремонту. А це означає, що навіть платник єдиного податку зобов’язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації.
За результатами перевірки склали акт, у якому зафіксували порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон №265/95-ВР). Суть претензії: документи щодо походження товару до перевірки не надано, облік товарних запасів не забезпечено. Вартість «необлікованих» товарів оцінили в 1 039 957,29 грн. Саме на цю суму й виписали штраф.
І от тут починається найцікавіше.
Два суди – два протилежні рішення
Підприємиця не погодилася з податковим повідомленням-рішенням і пішла до суду. Волинський окружний адміністративний суд позов задовольнив. Логіка першої інстанції була простою: на момент перевірки у позивачки були первинні документи на товар, зокрема договір комісії, акти приймання-передачі та Форма ведення обліку товарних запасів. Отже, облік вівся належним чином.
Проте Восьмий апеляційний адміністративний суд подивився на ситуацію інакше. Він скасував рішення першої інстанції та відмовив у позові повністю. Апеляція виходила з того, що підприємиця не надала ані податківцям, ані суду накладні, транспортні документи, митні декларації, фіскальні чеки – тобто ті самі первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів.
Чесно кажучи, ситуація виглядала досить заплутаною. І тоді справа пішла до Верховного Суду.
Що сказав Верховний Суд
Касаційна скарга підприємиці частково спрацювала. Але не так, як вона, можливо, очікувала.
Верховний Суд не став вирішувати спір по суті. Натомість він скасував рішення обох попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Чому? Тому що ані окружний, ані апеляційний суд не виконали свого головного обов’язку – повно та всебічно дослідити обставини справи.
І ось тут криється ключовий момент, який варто запам’ятати кожному підприємцю.
Два різні порушення, які не можна плутати
Стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає фінансову санкцію за два окремі види правопорушень. Перше – це реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Друге – ненадання під час перевірки документів, що підтверджують облік товарів.
Різниця тут принципова. Якщо податківець стверджує, що ви не надали документи на походження товару, – це одна історія. Якщо ж він каже, що облік у вас взагалі не вівся, – зовсім інша. А в акті перевірки фігурувало формулювання «документи щодо походження товару до перевірки не надано». І суди мали б чітко встановити, яке саме порушення інкримінувалося підприємиці та чи справді воно мало місце.
На жаль, цього зроблено не було.
Комісійна торгівля: особливий випадок
Крім того, Верховний Суд звернув увагу на специфіку діяльності позивачки. Вона здійснювала комісійну торгівлю непродовольчими товарами. Апеляційний суд застосував до спірних правовідносин Інструкцію №343 та Правила №37 – нормативні акти, які регулюють порядок оформлення операцій при комісійній торгівлі.
Проблема в тому, що ці документи, як зазначив Верховний Суд, взагалі не регламентують порядок ведення обліку товарних запасів фізичними особами-підприємцями. Вони про інше – про відносини між комісіонером і комітентом, про оформлення приймання товару на комісію. Натомість облік товарних запасів для ФОП регулюється Порядком №496, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2021 року.
Тут важливий момент: якщо ви працюєте за договором комісії, до вас застосовуються загальні правила обліку товарних запасів, а не спеціальне регулювання комісійної торгівлі. Принаймні, коли йдеться про санкцію за статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Що має зробити суд при новому розгляді
Верховний Суд чітко окреслив завдання для першої інстанції: дослідити зібрані докази – акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, надані підприємицею документи – і встановити, чи справді в її діях був склад правопорушення. Причому не абстрактного, а конкретного: яке саме діяння вчинила підприємиця і чи підпадає воно під санкцію статті 20 Закону №265/95-ВР.
Іншими словами, суд має дати відповідь на запитання: чи справді товар був необлікований, чи, можливо, податківцям просто не надали якісь документи під час перевірки? Це абсолютно різні речі з різними правовими наслідками.
Крім того, слід оцінити, чи були надані підприємицею документи достатніми для підтвердження належного обліку. Адже сам факт передачі договору комісії та актів приймання-передачі ще не означає, що облік товарних запасів вівся так, як того вимагає Порядок №496.
Чому ця справа важлива для підприємців
Передусім вона нагадує просту, але часто ігноровану істину: штраф за необлікований товар – це не «каральна акція» податкової, а наслідок конкретного порушення, яке має бути доведене належними доказами. Якщо акт перевірки складено нечітко, якщо в ньому не розмежовано різні види порушень, суд повинен у цьому розібратися, а не автоматично погоджуватися з висновками контролюючого органу.
Крім того, справа показує: робота за договором комісії не звільняє від обов’язку вести облік товарних запасів у повному обсязі. Особливо якщо ви торгуєте технічно складними побутовими товарами – смартфонами, ноутбуками, побутовою технікою. Для таких категорій товарів винятків не передбачено, навіть якщо ви платник єдиного податку без ПДВ.
Підприємиці у цій справі ще доведеться пройти нове коло судового розгляду. І чи вдасться їй переконати суд у відсутності порушення – залежатиме від того, наскільки ретельно вона вела облік і чи зможе це підтвердити документально. Але одне зрозуміло вже зараз: формальний підхід до перевірки та розмиті формулювання в акті більше не є гарантією того, що штраф за необлікований товар «вистоїть» у суді. Верховний Суд цього разу дав чіткий сигнал: дивіться на суть, а не на папірці.
