Скасування наказу про призов за наявності відстрочки – саме такого результату домігся чоловік, якого мобілізували попри чинне право не служити. Рішення у справі №620/10888/26 ухвалив Чернігівський окружний адміністративний суд 30 жовтня 2026 року. Суддя Марія Дубіна. Історія звична: навчання в коледжі, відстрочка до 1 серпня 2026 року, а потім призов і військова частина. Хто тут помилився, розбирав суд.
Що просив позивач
Із позовом чоловік звернувся 26 вересня 2026 року, зареєстрували заяву 28 вересня. Вимог три. Визнати протиправним і скасувати наказ начальника районного ТЦК від 21 травня 2026 року № М260 у частині призову та направлення до військової частини. Скасувати наказ командира військової частини від 22 травня 2026 року №151 про зарахування до списків особового складу. Зобов’язати частину звільнити його зі служби та виключити зі списків.
Підстава для позову проста. Чоловік перебував на обліку військовозобов’язаних за місцем проживання і мав оформлену відстрочку до 1 серпня 2026 року за пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Він здобував фахову передвищу освіту в Чернігівському кооперативному фаховому коледжі Чернігівської облспоживспілки за денною формою навчання. Послідовності рівнів освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не порушував.
Що підтвердили документи
Відстрочка існувала не на словах. Її видно у військово-обліковому документі, сформованому в застосунку «Резерв+» 14 травня 2026 року. Розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів від 3 травня 2026 року теж показували відстрочку до 1 серпня. Додаються довідка про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 864077 від 20 липня 2026 року, договір із коледжем № 132 від 27 серпня 2024 року і студентський квиток ЕН15066258.
Далі події розгорталися швидко. 21 травня 2026 року чоловіка мобілізували та направили до військової частини. Уже наступного дня в «Резерв+» його зняли з обліку військовозобов’язаних, категорію змінили на «не військовозобов’язаний», підстава – «військовослужбовці», а відомості про відстрочку зникли.
Пояснення ТЦК і військової частини
На адвокатський запит ТЦК відповів листом від 6 серпня 2026 року № 6/7089. Там визнано: на момент уточнення даних чоловік мав статус «користується правом на відстрочку». Але, за версією відповідача, під час перевірки виникли підозри щодо законності цієї відстрочки. Комісія одноголосно вирішила її скасувати, бо мала сумніви щодо достовірності інформації про фактичне здобуття освіти.
Військова частина у відзиві наполягала на своєму: діяла за поіменним списком призваних, підстав відмовити в зарахуванні не було. Мовляв, із моменту видання наказу позивач набув статусу військовослужбовця. А ТЦК відзив не подав узагалі, тож суд вирішив справу за наявними матеріалами на підставі частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, у провадженні Шостого слідчого відділу ДБР перебуває кримінальне провадження № 42026072210000091 від 23 червня 2026 року за частиною п’ятою статті 426-1 та частиною першою статті 362 КК України, де перевіряють обставини того самого призову.
Логіка суду
Суд почав із частини другої статті 19 Конституції України. Органи влади діють лише на підставі, у межах повноважень і у спосіб, передбачені законом. Далі – пункт 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Норма прямо забороняє призов здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою і здобувають вищий рівень освіти. Право в позивача було, і реалізував він його законним способом.
Обов’язки ТЦК суд розписав окремо. Пункти 79-81 Порядку організації та ведення військового обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, зобов’язують райміськТЦК вести облік, знімати з нього та перевіряти дані. Не лише громадянин має повідомляти про підстави відстрочки. Сам центр зобов’язаний володіти цією інформацією, щоб не допустити протиправних дій щодо людини.
Окрема теза суду: ТЦК не має права довільно змінювати обліковий статус військовозобов’язаного поза встановленою законодавством процедурою. Сам факт взяття на облік в іншому центрі не є підставою для подальшого зняття без належного обґрунтування. Тобто без заяви людини про зміну місця проживання такі дії виглядають свавіллям.
Цікаво, що, за матеріалами справи, позивач звертався до центру з приводу продовження діючої відстрочки у зв’язку з навчанням. Перевірити наявність відстрочки – повноваження саме ТЦК за Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154.
Ключовим виявився пункт 63 Порядку проведення призову, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. Військовозобов’язаних, у яких строк відстрочки не завершився, на медичний огляд не направляють. Винятки – служба за контрактом або власне бажання пройти ВЛК. Посадові особи це не перевірили, тому чоловіка доставили на комісію й визнали придатним, а далі видали наказ про призов.
Ще одна опора – принцип належного урядування. Суд послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України». Державні органи мають діяти вчасно, послідовно та прозоро, а ризик їхньої помилки покладається на державу, не на людину. Поруч – постанова Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18 про «правову процедуру» як складову верховенства права.
Чому скасували й похідний наказ
Тому скасування наказу про призов за наявності відстрочки потягло й скасування похідного наказу про зарахування до списків особового складу. Зберігати чинність він не може, якщо підстава, з якої його видали, незаконна. Командир частини діяв за документами ТЦК, і це правової оцінки не змінює. Суд спирався на висновки Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22. А підхід із постанови від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23 для цієї ситуації не застосував.
Виключення зі списків – прямий наслідок скасування такого наказу. Це не втручання в дискрецію командира, бо після скасування обох наказів у частини не залишається законних варіантів поведінки. Закінченням проходження служби за статтею 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» вважається день виключення військовослужбовця зі списків.
Не оминув суд і статтю 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Вона перелічує підстави звільнення тих, чиї відносини з армією виникли законно. Суд наголосив: ця норма не блокує скасування протиправних наказів. Тут ішлося не про звільнення за однією з підстав статті 26, а про усунення наслідків незаконного призову.
Наслідки та судові витрати
Позов задовольнили повністю. Судовий збір склав 3 194,88 грн за квитанцією від 26 вересня 2026 року №5887-9032-3595-1945. Відшкодувати його мають обидва відповідачі – по 1 597,44 грн з кожного за рахунок бюджетних асигнувань. Апеляційну скаргу подають до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення.
Що з цього корисно знати на практиці. Зберігайте документи з навчального закладу, довідку з ЄДЕБО, договір, студентський квиток і скріншоти «Резерв+» із датами. Якщо чуєте про «скасування відстрочки» без рішення суду, просіть письмову підставу з посиланням на норму. І ще одне: скасування наказу про призов за наявності відстрочки не робить людину цивільною автоматично – потрібен позов і рішення суду, яке потім виконує військова частина. Саме тому кожен документ, збережений заздалегідь, у суді важить більше, ніж будь-які усні домовленості.