Скасування наказу про зарахування до списків особового складу – це те, чого домігся військовослужбовець у Волинському окружному адміністративному суді. Рішення ухвалили 29 жовтня 2026 року у справі №140/11009/26 під головуванням судді Наталії Плахтій. Історія тягнеться з 2011 року, пройшла через призов під час мобілізації, медичний висновок про непридатність і аж два судові процеси. Давайте розберемося, чому суд став на бік людини.
Як усе починалося
Ще 12 квітня 2011 року чоловіка рішенням призовної комісії Володимир-Волинського району на підставі статті 18 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII зарахували в запас. За результатами медичного огляду його визнали непридатним до служби в мирний час і обмежено придатним у воєнний час за статтею 74 «в» графи І Розкладу хвороб. А 19 жовтня 2011 року взагалі зняли з військового обліку.
Минуло понад десять років, і ситуація розвернулася. У квітні 2022 року чоловіка направили на військово-лікарську комісію. 8 квітня 2022 року позаштатна постійно діюча ВЛК (протокол №56), оформивши висновок довідкою №1107, визнала його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Підставою стала стаття 60а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402. Того ж дня людину виключили з обліку.
Здавалося б, тему закрито. Але не тут було.
Несподіваний призов
17 лютого 2026 року уповноважені особи доставили чоловіка до територіального центру комплектування для повторного проходження ВЛК. Уже наступного дня, 18 лютого, його визнали придатним до служби. Того ж дня, попри медичні документи про протилежне, його знову взяли на військовий облік і призвали на службу під час мобілізації наказом начальника ТЦК №95.
Чоловік не погодився. У березні 2026 року він звернувся до Волинського окружного адміністративного суду. І 30 квітня 2026 року суд у справі №140/3114/26 задовольнив позов частково:
- визнав протиправними дії ТЦК щодо взяття на облік і призову під час мобілізації;
- скасував наказ №95 у частині призову та направлення до військової частини;
- скасував наказ командира про зарахування до списків особового складу;
- зобов’язав виключити людину зі списків і звільнити зі служби;
- зобов’язав внести до реєстру відомості про виключення з обліку як непридатного.
Рішення набрало законної сили 2 червня 2026 року. Ось тут і починається найцікавіше.
Переведення, яке все ускладнило
Коли справа ще розглядалася, а саме 19 квітня 2026 року, чоловіка встигли перевести до іншої військової частини. Тобто на момент ухвалення рішення 30 квітня він уже служив не там, де його мали звільнити. Суд зобов’язав звільнити його з однієї частини, а насправді людина перебувала в списках зовсім іншої.
Про це стало відомо з адвокатського запиту. Витяг із наказу про зарахування до нової частини надійшов на пошту адвоката лише 2 травня 2026 року, коли судове рішення вже ухвалили. Замінити відповідача у старій справі не вдалося.
15 липня 2026 року чоловік надіслав командиру нової частини рапорт про звільнення за станом здоров’я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». До рапорту додав копії довідки ВЛК від 8 квітня 2022 року, рішення суду та наказу про скасування призову.
Військова частина листом від 12 серпня 2026 року №693/45815 відповіла коротко: потрібен чинний за строком дії висновок ВЛК. Мовляв, стара довідка не годиться, проходьте комісію знову. Чоловік не погодився і повернувся до суду.
Що вирішив суд і чому
Логіка Волинського окружного адміністративного суду виявилася доволі простою. І саме вона робить рішення сильним.
Суд нагадав: переведення військовослужбовця з однієї частини в іншу це не новий призов, а лише продовження вже наявних правовідносин. А якщо первісний призов визнано протиправним і наказ про нього скасовано, то все, що з нього випливає, теж втрачає підставу. Зарахування до нової частини тут похідне від того самого скасованого наказу.
Далі суд спирався на частину четверту статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України: обставини, встановлені рішенням, що набрало законної сили, не доказуються заново в іншій справі за участю тих самих осіб. Протиправність призову вже встановлена, тож повертатися до цього питання не потрібно.
Окремо суд підкреслив, що стаття 129-1 Конституції України та частина друга статті 14 КАС України роблять судове рішення обов’язковим для всіх органів і установ на всій території країни. А частина перша статті 370 КАС України додає, що рішення підлягає виконанню.
І тут ключова думка, заради якої все й затівалося. Якби переведення до іншої частини могло знівелювати попереднє рішення суду, то будь-який незаконний призов можна було б «легалізувати» простим переміщенням людини по частинах. Суд прямо назвав такий підхід неприйнятним. Тому скасування наказу про зарахування до списків особового складу виглядало для нього неминучим.
Про висновок ВЛК і ефективний захист
Довід відповідача про відсутність чинного висновку ВЛК суд відкинув. Він розмежував дві різні речі: звільнення за станом здоров’я як самостійну підставу за статтею 26 Закону №2232-XII і усунення наслідків протиправного призову. У цій історії йдеться саме про друге.
Питання про повторну придатність тут не головне. Незаконність призову вже доведена, і вдруге це ніхто доводити не зобов’язаний. Тому вимога надати свіжий висновок ВЛК не скасовує потреби прибрати наслідки протиправного призову, які збереглися через переведення.
Окремо суд звернувся до принципу верховенства права (стаття 6 КАС України) і до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Кожен, чиї права порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту. Суд процитував рішення Європейського суду з прав людини у справах «Дорани проти Ірландії», «Салах Шейх проти Нідерландів» і «Каіч та інші проти Хорватії». Суть одна: захист має бути реальним, а не ілюзорним.
Згадав суд і Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 про те, що правосуддя лише тоді правосуддя, коли воно справедливе й реально поновлює права.
Чим усе закінчилося
Позов задовольнили повністю. Суд визнав протиправним і скасував пункт 2.5 наказу командира військової частини від 19 квітня 2026 року №302 про зарахування чоловіка до списків особового складу. Зобов’язав частину виключити його зі списків і звільнити з військової служби. А ще стягнув на користь позивача судовий збір 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. По суті, це і є скасування наказу про зарахування до списків особового складу у найчистішому вигляді.
До речі, у наказі була технічна описка з датою 25 вересня 2024 року, яка не узгоджувалася зі змістом документа. Суд це зауважив, але на рішення вона не вплинула.
Рішення можна оскаржити в апеляції до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Що варто запам’ятати кожному, хто опинився в схожій ситуації? Якщо призов визнали незаконним, а вас тим часом встигли перевести в іншу частину, це не означає, що питання закрите. Скасування наказу про зарахування до списків особового складу цілком реальне, якщо наполягати на виконанні рішення суду. Головне – не погоджуватися на «просто пройдіть ВЛК ще раз» і тримати під рукою всі документи.
