Скасування постанови ТЦК – це не фантастика, а цілком робочий механізм захисту, коли військовозобов’язаного притягують до відповідальності без належних доказів. Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у справі № 2-а/688/68/26 визнав незаконною постанову про накладення штрафу в 17 000 гривень за неявку до територіального центру комплектування. І причина цього рішення – не якась формальна причіпка, а фундаментальна прогалина в діях ТЦК.
Давайте розберемо цю історію детальніше. Вона показова і, чесно кажучи, може стати в пригоді багатьом, хто опинився в подібній ситуації.
Що сталося і чому позивач пішов до суду
14 вересня 2026 року ТВО начальника одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки виніс постанову № R771637. Військовозобов’язаному інкримінували порушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – мовляв, не прибув за викликом у строк і місце, зазначені в повістці. Штраф – 17 000 гривень.
Позивач із цим категорично не погодився. Його аргумент простий і логічний: жодної повістки він не отримував, належним чином про виклик його не повідомляли. У матеріалах справи немає ані врученої повістки, ані доказів того, що його взагалі викликали. З таким набором фактів адвокат Вітюк С.В. подав позов про скасування постанови ТЦК до Шепетівського міськрайонного суду.
К слову, ТЦК у судове засідання не з’явився. Жодного разу. Відзиву на позов теж не надіслав. Це, погодьтеся, дивна позиція для органу, який мав би захищати правомірність власного рішення.
Що побачив суд, коли відкрив матеріали справи
А побачив він доволі красномовну картину. У постанові про адміністративне правопорушення не було зазначено ні дати явки до ТЦК, ні даних про відправлення повістки. Тобто два ключові реквізити, без яких саме обвинувачення втрачає будь-який сенс, просто відсутні.
Щоправда, в постанові містилося цікаве посилання. Там стверджувалося, що 11 вересня 2026 року через електронний кабінет призовника позивачу направили заяву про визнання порушення, згоду на притягнення до відповідальності та розгляд справи без його участі. Звучить переконливо, еге ж? От тільки жодного доказу отримання цієї заяви представник ТЦК суду так і не надав. Просто слова на папері – і все.
Чому докази – це святе
Тут важливий момент, який часто забувають. За частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов’язок доводити правомірність свого рішення лежить саме на суб’єкті владних повноважень. Тобто на ТЦК. Не позивач має доводити, що він не порушував, а ТЦК зобов’язаний довести, що порушення було.
А що таке докази у справах про адміністративні правопорушення? Стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення дає вичерпну відповідь: це будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини. Протокол, пояснення, висновки експертів, речові докази, документи. У нашому випадку – порожньо. Нічого з переліченого відповідач суду не показав.
Повістка ТЦК: коли вона вважається врученою
Окрема тема – належне оповіщення. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 чітко визначає, що є підтвердженням виклику до ТЦК. Якщо повістку надсилали поштою, то це або день отримання поштового відправлення особою (підтверджений документами поштового оператора), або день проставлення відмітки про відмову отримати лист, або день відмітки про відсутність особи за адресою.
З 8 жовтня 2024 року діють оновлені Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджені постановою Кабміну №270. Пункт 82 цих Правил описує процедуру доставки рекомендованих листів із позначкою «Повістка ТЦК». Такі листи вручаються особисто адресату. Якщо його немає вдома – працівник пошти інформує за телефоном або залишає повідомлення в абонентській скриньці. Далі є три робочі дні на те, щоб людина з’явилася за листом. Не з’явилася – лист повертають відправнику з позначкою «адресат відсутній».
І от що важливо: у матеріалах справи не було жодного сліду цієї процедури. Ані доказів формування повістки на ім’я позивача, ані поштового повідомлення, ані відмітки в абонентській скриньці. Нуль. Порожнеча. Тому суд і дійшов логічного висновку: особу не було належним чином оповіщено про виклик.
А якщо не було належного виклику – то немає і складу правопорушення.
Скасування постанови ТЦК: закономірний фінал
Суд, керуючись статтями 7, 251, 268, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтями 77, 246, 268-269, 271, 286 КАС України, ухвалив рішення на користь позивача. Постанову № R771637 від 14 вересня 2026 року скасовано, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП – закрито.
І це не якийсь виняток чи суддівська примха. Це системне застосування закону. ТЦК, як орган владних повноважень, мусить працювати в межах правового поля – збирати докази, фіксувати порушення, належно оформлювати документи. Коли цього не відбувається, суд просто не має іншого вибору, окрім як визнати постанову незаконною.
Для військовозобов’язаних ця справа – хороший орієнтир. Якщо ви отримали постанову про штраф, але вас не викликали належним чином – не бійтеся відстоювати свої права. Скасування постанови ТЦК через суд цілком реальне. Головне – вчасно подати позов і чітко викласти свою позицію.
А ось що робити точно не варто – це ігнорувати повістки, які вам таки вручили за всіма правилами. Тоді в суді аргумент «мене не повідомили» спрацює вже проти вас.
