Скасування постанови ВЛК – це не бюрократична формальність, а реальний механізм захисту прав військовослужбовця, коли медичний огляд проведено з очевидними порушеннями. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у справі №160/4120/25 саме розбирав таку ситуацію – і став на бік позивача.
Уявіть собі. Людина має цілий набір підтверджених діагнозів: хронічні проблеми з хребтом, протрузії дисків, геморой четвертого ступеня, ерозивний рефлюкс-езофагіт. Виписка з медичної карти, результати обстежень – усе на руках. А на військово-лікарській комісії її оглядають так, ніби вона абсолютно здорова. Жодних додаткових досліджень. Жодного зв’язку між документами й реальним станом пацієнта. Результат – постанова про придатність до військової служби.
Саме з такою проблемою зіткнувся військовослужбовець, який звернувся до суду. Розберімося, що сталося далі і чому суд визнав постанову протиправною.
Що пішло не так під час медичного огляду
Позивач був мобілізований у грудні 2024 року й направлений до військової частини. Перед цим, звісно, пройшов ВЛК. І ось тут – ключовий момент.
З позовної заяви випливає: під час огляду лікарі не зробили навіть базових речей. Не дослідили загальний аналіз сечі. Не визначили групу крові та резус-належність. Не провели електрокардіограму. Навіть внутрішньоочний тиск ніхто не виміряв. Огляд стоматолога й дерматолога – відсутній. А за медичними показаннями потрібні були ще й консультації інших спеціалістів.
І це при тому, що на руках у позивача була виписка з медичної карти з такими діагнозами:
- хронічна спондіологенна цервікобрахіалгія на тлі остеохондрозу хребта, протрузії дисків С3-С4, С4-С5 зі стійким больовим синдромом;
- торако-люмбалгія з м’язово-тонічним компонентом;
- ерозивний рефлюкс-езофагіт першого ступеня;
- еритематозна вогнищева гастропатія;
- хронічний геморой четвертого ступеня.
Кожен із цих діагнозів – не просто запис у картці. Це реальний біль і обмеження, які безпосередньо впливають на здатність виконувати військові обов’язки. Але комісія, схоже, вирішила не заглиблюватися.
Як суд перевіряв обґрунтованість постанови
Окремої уваги заслуговує поведінка відповідача під час судового розгляду. Суд тричі витребовував у ВЛК спірну постанову та довідку про ступінь придатності. Тричі. Жодного разу документи не надійшли. У лютому 2026 року суд наклав на ВЛК штраф у розмірі 998,40 грн за неподання доказів. І все одно – тиша.
Це критично важливий момент. Коли орган влади ігнорує вимоги суду, це не просто неповага до правосуддя. Це красномовно свідчить: саму постанову, ймовірно, нема чим обґрунтувати. Інакше навіщо ховати документи?
А тепер – про головне. Що саме перевіряє суд, коли розглядає скасування постанови ВЛК? Чи може він сказати: «У вас такий-то діагноз, а тому ви непридатні»? Ні. І це принципово.
Верховний Суд ще у 2018 році в постанові у справі №806/526/16 чітко роз’яснив: суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері. Він не оцінює професійні дії конкретних лікарів, не ставить під сумнів діагнози й не перевіряє їхню відповідність статтям Розкладу хвороб. Для цього потрібні спеціальні медичні знання.
Але є те, що суд перевіряти може й повинен – процедуру. Чи дотримано вимоги Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року? Чи проведено всі обов’язкові дослідження? Чи враховано наявну медичну документацію?
І от за цими критеріями спірна постанова не витримала жодної критики. Суд прямо зазначив: із матеріалів справи неможливо встановити, чи досліджувалися медичні документи позивача під час прийняття рішення. А це – пряме порушення вимог Положення №402.
Чому процедура – це не дрібниці
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України чітко каже: медичний огляд включає вивчення та оцінку стану здоров’я на момент огляду. Враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої документації не збігаються з результатами актуального обстеження – проводиться консиліум за участі провідних фахівців.
У цій справі не було ні того, ні іншого. Жодних спеціальних досліджень. Жодного консиліуму. Ба більше – навіть базові аналізи проігнорували. І це при тому, що в позивача на руках була виписка з конкретними діагнозами.
Коли процедуру не дотримано, сама постанова втрачає легітимність. Не можна визнати людину придатною до служби, якщо ти навіть не зазирнув у її медичну картку. Це не юридична тонкість – це здоровий глузд.
До речі, цю ж позицію підтвердив Верховний Суд у справі №810/5009/18 від 12 червня 2020 року: питання визначення наявності чи відсутності діагнозу – це дискреційні повноваження ВЛК, і суд не вправі перебирати їх на себе. Але перевірити, чи взагалі лікарі дивилися на медичні документи – це прямий обов’язок суду.
Що вирішив суд у справі №160/4120/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю. Постанову ВЛК про ступінь придатності до військової служби визнано протиправною та скасовано.
Крім того, суд зобов’язав ВЛК повторно провести медичний огляд позивача і прийняти нове рішення – цього разу з урахуванням усіх попередніх діагнозів, медичних документів і з проведенням усіх необхідних досліджень. І вже відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Також із відповідача на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 1331,20 грн. До речі, цікава деталь: позивач при подачі позову переплатив 1091,20 грн, сплативши замість необхідних 1331,20 грн аж 2422,40 грн. Але суд стягнув саме ту суму, яка відповідає закону.
Що з цього варто взяти на озброєння
Ця справа – хороший приклад того, що навіть у воєнний час права військовослужбовців залишаються під судовим захистом. Якщо ви пройшли ВЛК і відчуваєте, що огляд був формальним, а ваші реальні захворювання проігнорували, – оскаржити таку постанову цілком реально.
Головне – правильно розуміти межі судового контролю. Суд не призначатиме замість лікарів новий діагноз і не вирішуватиме, яка стаття Розкладу хвороб до вас застосовується. Але він перевірить процедуру: чи зроблено всі обов’язкові дослідження, чи враховано медичну документацію, чи обґрунтовано саму постанову.
І ще одне спостереження. Коли відповідач тричі ігнорує вимоги суду надати документи, а потім отримує штраф і продовжує мовчати – це грає виключно проти нього. Суд бачить таку поведінку і робить відповідні висновки. Тож наполегливість у захисті своїх прав – не впертість. Це єдиний спосіб домогтися справедливості, коли система дає збій.
А ще ця справа – сигнал для самих ВЛК: формальний підхід до медичного огляду рано чи пізно обернеться скасуванням постанови ВЛК у судовому порядку. І тоді доведеться не лише проводити повторний огляд, а й відшкодовувати судові витрати.
