Скасування постанови ВЛК та наказу про призов у справі №280/6400/26 стало результатом не медичної суперечки, а прогалини в процедурі. Запорізький окружний адміністративний суд задовольнив позов чоловіка, якого 19 червня 2026 року визнали придатним до служби, попри дванадцять років лікування від психічного розладу. Суддя І.В. Батрак ухвалив рішення 21 вересня 2026 року в порядку письмового провадження.
Два огляди за один день
Історія почалася 19 червня 2026 року. Чоловіка доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки о 08:15. Формальна причина – порушення правил військового обліку. Далі все закрутилося швидко: того самого дня він отримав направлення на медичний огляд і пройшов його двічі.
Перший огляд провели у ВЛК Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №7» за направленням №153. Довідка №2026-0619-1200-3005-7 від 19.06.2026: придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, підрозділах логістики, зв’язку та охорони.
Другий огляд відбувся у ВЛК Запорізького об’єднаного мобілізаційного центру за направленням №7940044. Довідка №2026-0619-1012-4068-3 від 19.06.2026: придатний до військової служби. Між двома висновками минуло 1 година 50 хвилин.
Медична історія, якої не побачила комісія
Тут важливий момент, і він стосується не паперів, а людини. За матеріалами справи, у позивача діагностували біполярний афективний розлад. З 2014 по 2024 рік він неодноразово лежав у Запорізькій обласній психіатричній лікарні. Востаннє – з 07.08.2024 по 08.11.2024, з діагнозом «біполярний афективний розлад, поточний епізод гнівливої манії з агресивними тенденціями».
Двічі госпіталізація була примусовою. Комунарський районний суд м. Запоріжжя ухвалив відповідні рішення 04.08.2022 (справа №333/3175/22) та 09.08.2024 (справа №333/6922/24). Підставою став тяжкий психічний розлад із агресивними діями щодо оточуючих.
Захисник наполягав: на огляді не дали надати медичні виписки. Дванадцять років лікування залишилися поза увагою. Наслідок, на думку позивача, небезпечний – і для нього самого, і для людей поруч, адже він отримав доступ до зброї.
Що знайшла регіональна комісія
22 червня 2026 року позивач поскаржився до 20 Регіональної військово-лікарської комісії. Відповідь надійшла 25.06.2026, лист №1854/5229. У ньому визнали: надані медичні документи містять захворювання, не враховані під час огляду 19.06.2026. Частину з них урахували лише в довідці ВЛК КНП «Міська лікарня №7».
Ще одна деталь, яку суд назвав істотною. Регіональна комісія зафіксувала: протягом одного дня сформували два направлення на ВЛК у різні заклади. Огляди провели з різницею 1 година 50 хвилин, а висновки вийшли протилежні. Через можливі корупційні ризики комісія запропонувала ініціювати службову перевірку.
Діагноз – не справа суду, а процедура – справа
А ось тут цікаво. Адміністративний суд не оцінює, чи справді людина придатна до служби. Це дискреційне повноваження військово-лікарської комісії. Таку позицію Верховний Суд висловив у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, і суд першої інстанції на неї спирався.
Натомість законність самої процедури – цілком предмет судового контролю. І саме тут, за висновком суду, все розсипалося.
Відповідно до пункту 3.4 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, перед оглядом військовозобов’язаному мають провести низку обстежень. Загальний аналіз крові та сечі, серологічні дослідження на ВІЛ, гепатити В і С, реакцію мікропреципітації, визначення групи крові та резус-належності, рентген органів грудної клітки, ЕКГ.
Суд витребував у ВЛК КНП «Клініка Сімейний лікар» Широківської сільської ради копії матеріалів, на підставі яких склали довідку №2026-0619-1012-4068-3. Відповідач документів не надав. Ні картки обстеження та медичного огляду з відмітками лікарів, ні результатів аналізів, ні рентгену, ні ЕКГ.
Виходить, довести сам факт обстеження не вдалося. Як і те, що комісія врахувала медичну документацію позивача. Для адміністративного процесу це критично, бо тягар доведення правомірності власного рішення лежить саме на суб’єкті владних повноважень (частина 2 статті 77 КАС України). Саме тому скасування постанови ВЛК та наказу про призов трималося не на медичних оцінках, а на процесуальних недоліках.
Чому впав наказ про призов
Логіка суду виявилася прямолінійною. Наказ про призов не існує у вакуумі, перед ним обов’язково має бути належний висновок про придатність до служби. Якщо висновок скасований, зникає й підстава для призову.
Суд підкреслив: станом на 19.06.2026 не було жодної належно підтвердженої підстави вважати позивача придатним. Тому наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.06.2026 №3282 «Про призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині призову та направлення позивача до військової частини визнали протиправним і скасували.
Похідним виявився й наказ командира військової частини від 19.06.2026 №176. Його теж скасували в частині зарахування солдата до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Що це дало позивачу
Скасувати наказ мало. Його вже виконали, людину фактично залічили до частини. Суд наголосив: протиправні дії не породжують правомірних наслідків, інакше завдання адміністративного судочинства втрачають сенс.
Тому військову частину зобов’язали виключити позивача зі списків особового складу. Окремо – привести відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів у відповідність до правового статусу, який існував до початку служби. По суті, скасування постанови ВЛК та наказу про призов повернуло його до становища, що було до 19.06.2026.
До речі, ще 26.06.2026 суд частково задовольнив заяву про забезпечення позову. Командуванню заборонили переводити позивача до іншої частини та направляти в зону бойових дій до набрання рішенням законної сили. Пізніше, ухвалою від 20.08.2026, до справи залучили ВЛК КНП «Клініка Сімейний лікар» як співвідповідача, але відзиву від неї суд так і не отримав.
Скільки коштувала справа
Судовий збір становив 3195,00 грн. Позивач сплатив його квитанцією №7981-3761-2864-7598 від 27.06.2026. Цю суму стягнули з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 за статтею 139 КАС України, адже саме цей орган порушив права позивача.
Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів. Оскільки справу розглядали в письмовому провадженні, строк рахують із дня складення повного тексту рішення. Повний текст підписали 21.09.2026, тож орієнтовно до 21 жовтня 2026 року сторони мають час визначитися, чи оскаржуватимуть вони цей висновок. Скасування постанови ВЛК та наказу про призов у цій справі на цьому не завершується – попереду апеляційний перегляд.
