Скасування штрафу від ТЦК: чому повістка, надіслана не за адресою, не зобов’язує з’явитися

Для зв'язку з адвокатом:

Скасування штрафу від ТЦК – це не абстрактна можливість, а цілком робочий механізм захисту. Подільський районний суд міста Києва нещодавно скасував постанову про штраф у 25 500 гривень, і ця історія добре показує, на які деталі варто звертати увагу, коли вам виписують подібне стягнення.

Чоловік отримав постанову № 4А-1933 від 30 листопада 2024 року. Йому закидали порушення частини 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Простіше кажучи, це норма про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

За версією територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чоловік не з’явився за викликом 19 жовтня 2024 року. Саме за це його й оштрафували. Сума чимала – 25 500 гривень. А згодом у виконавчому провадженні фігурувала вже подвійна сума, 51 000 гривень, адже несплачений вчасно штраф подвоюється.

Позивач із таким рішенням не погодився. Його головний аргумент звучав просто: він не отримував повістку, тому не міг знати, що має кудись з’явитися. До того ж справу розглянули без нього, а це позбавило його можливості пояснити свою позицію.

Представник відповідача наполягав на зворотному. Мовляв, повістку надіслали поштою, є опис вкладення і конверт із повідомленням. До відзиву долучили копію повістки № 492518 та поштові документи. Формально центр комплектування нібито виконав свій обов’язок.

Але давайте розберемося, що тут виявилося не так. І чому суд у підсумку став на бік чоловіка.

Почнімо з бази. Кодекс України про адміністративні правопорушення вимагає, щоб людина відповідала лише за те, що реально вчинила і за що є законна підстава. Адміністративним правопорушенням вважається протиправна, винна дія чи бездіяльність. Якщо людина не знала про виклик і не могла знати, про яку провину взагалі йдеться?

Обов’язок з’являтися за повісткою прописаний у статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII. Логіка зрозуміла: отримав повістку – приходь у зазначені місце і строк. Але це працює саме тоді, коли людина справді отримала документ.

Закон також називає поважні причини неприбуття. Це, зокрема, хвороба, стихійне лихо, воєнні дії чи смерть близького родича. Якщо причина поважна і підтверджена документами, обов’язок з’явитися відкладається. Але в нашій історії до цього навіть не дійшло, бо чоловік узагалі не отримав повістку.

А що сталося далі? Повістку сформували 9 жовтня 2024 року і надіслали рекомендованим листом. Але на яку адресу? На ту, що позначена в матеріалах як АДРЕСА_1. А в застосунку «Резерв+» актуальна адреса проживання чоловіка зовсім інша – АДРЕСА_2.

Конверт повернувся з відміткою працівників Укрпошти: «адресат відсутній за вказаною адресою». Тобто лист до рук чоловіка так і не потрапив. Це і є ключовий момент всієї справи.

Тут важливий нюанс із Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. У пункті 41 цього Порядку пояснюється, що вважати належним підтвердженням оповіщення.

Коли повістку надсилають поштою, належним підтвердженням може бути день отримання листа особою. Або день, коли поштар поставив відмітку про відмову отримати лист чи про відсутність особи за адресою. Але є тонкість: ця адреса має бути тією, яку людина сама повідомила центру комплектування, або адресою задекларованого чи зареєстрованого місця проживання.

У цій справі відповідач не надав жодного доказу, що чоловік жив або був зареєстрований за адресою, на яку пішла повістка. Натомість із «Резерв+» видно іншу адресу. Отже, говорити про належне оповіщення просто немає підстав.

Чесно кажучи, саме це стало першим вагомим аргументом для суду й основою для скасування штрафу від ТЦК. Якщо людину не повідомили належним чином, у неї не виникло обов’язку з’явитися. А якщо немає обов’язку – немає і порушення.

Коли йдеться про статті 210 і 210-1 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення в особливий період взагалі можуть не складати. Це передбачено статтею 258 Кодексу. Тобто центр комплектування може одразу винести постанову про штраф, без окремого протоколу. Тим важливіше, щоб людину належно повідомили про сам виклик.

Але був і другий бік проблеми. Навіть якби з повісткою все було гаразд, саму справу про адміністративне правопорушення розглянули без чоловіка. Стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення каже: справу розглядають у присутності особи, яку притягують до відповідальності.

Без людини справу можна розглянути лише тоді, коли є дані, що її вчасно сповістили про місце і час розгляду, і вона не просила відкласти засідання. Тут таких даних не було. Чоловік не знав ані про повістку, ані про сам розгляд.

Суд наголосив на ще одній речі. Обов’язок повідомити особу про час і місце розгляду лежить на посадовій особі. Саме лише надсилання листа, без його отримання, ще не означає, що людина поінформована. А якщо людина не знає про розгляд, вона не може реалізувати своє право на захист, пояснення і докази.

До речі, за статтею 77 КАС України в адміністративних справах тягар доказування правомірності свого рішення несе відповідач. Тобто не чоловік мав доводити, що він нічого не отримував. Це центр комплектування мав довести, що повідомив його належним чином. І не довів.

У результаті суд визнав, що в діях чоловіка немає складу правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Постанову № 4А-1933 від 30 листопада 2024 року скасували, а справу про адміністративне правопорушення закрили.

Окремо суд стягнув на користь позивача судовий збір у розмірі 1331 гривні 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Це невелика, але приємна деталь для тих, хто сумнівається, чи варто взагалі сперечатися з такими постановами.

Ще один нюанс: якщо за постановою вже відкрили виконавче провадження, після її скасування його теж доведеться закривати. У цій справі виконавча служба вже встигла відкрити провадження № 78241109. Судове рішення про скасування постанови стає підставою, щоб зупинити стягнення подвоєного штрафу.

Якщо ви опинилися в схожій ситуації, шлях до скасування штрафу від ТЦК починається з простих речей. Перевірте, яку адресу ви повідомляли в «Резерв+» чи під час уточнення облікових даних. Зберігайте всі поштові документи. І не ігноруйте повістки, які дійсно прийшли особисто вам, бо тут наслідки можуть бути зовсім іншими.

Додам, що такі рішення не стають остаточними автоматично. Їх можна оскаржити до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів із дня проголошення. Тож якщо ви програли в першій інстанції, це ще не фінальна крапка.

Тож скасування штрафу від ТЦК у подібній ситуації – це не примха, а наслідок того, що орган припустився помилки з адресою. Надіслати лист на застарілу адресу – це ще не означає повідомити людину. І суд це чітко підтвердив своїм рішенням.

Консультация

Форма обращения к адвокату

Для зв'язку з адвокатом: