Скасування штрафу за неявку за повісткою перестало бути рідкісним випадком. Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 20 жовтня 2026 року скасував постанову ТЦК про штраф у 17 000 грн. Суддя Кузнецов Р.О. закрив провадження за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, далі КУпАП. Історія показова: чоловік сам визнав порушення через застосунок Резерв+, а суд усе одно став на його бік.
Як так сталося? Людина підписала заяву, погодилася на штраф, а потім пішла до суду і виграла. Ця справа доводить, що скасування штрафу за неявку за повісткою можливе навіть після визнання вини.
Що сталося
Постанову №R583287 виніс т.в.о. начальника ТЦК та СП 16 червня 2026 року. Підставою стала заява, подана того ж дня через електронний кабінет військовозобов’язаного. У ній чоловік зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до відповідальності за його відсутності. Такий спрощений порядок передбачає ст. 279-9 КУпАП, яка діє з 17 квітня 2025 року: протокол не складають, а справу розглядають без особи. За своєчасну сплату штрафу дають знижку 50 відсотків, тобто 8 500 грн замість 17 000 грн.
Що чоловік побачив у Резерв+
Усе почалося з повідомлення в застосунку. У Резерв+ з’явився запис: не прибув за повісткою до ТЦК та СП, дата звернення до органу Нацполіції 07.06.2026. Адвокат Власкіна Т.Я. направила запит, і ТЦК відповів, що повісток було три: №1692164 від 10.01.2025, №4839894 від 15.09.2025 та №7411506 від 25.05.2026. Захисник наполягала на іншому: поштове повідомлення про надходження листа чоловік отримував лише раз, у грудні 2025 року. Про повістку після 25.05.2026 він не знав, а у відділенні Укрпошти відповіли, що відправлень на його ім’я не було. Додатковий штрих: 29 грудня 2025 року в застосунку прийшло сповіщення, що ТЦК його більше не розшукує.
Спір про строки
Окремо позивач наполягав, що ТЦК пропустив строк накладення стягнення. Стаття 38 КУпАП для правопорушень в особливий період дає три місяці з дня виявлення, але не більше одного року з дня вчинення. Про неявку за повістками від 10.01.2025 і 15.09.2025 відповідач знав ще в грудні 2025 року, а постанову виніс у червні 2026-го. ТЦК відповів просто: строк рахують від дня виявлення, і на 16.06.2026 він не минув. Хто правий, суд пояснювати не став, бо вистачило іншої підстави.
Постанова без обставин
Суд прочитав оскаржувану постанову і не знайшов у ній нічого з того, що вимагає закон. Немає реквізитів повістки. Немає дати, часу та мети виклику. Немає відомостей про спосіб оповіщення і дату, з якою ТЦК пов’язує належне повідомлення. А стаття 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення прямо вимагає описати обставини, встановлені під час розгляду справи, і зазначити нормативний акт, який передбачає відповідальність. Тобто в документі немає опису фактів, які утворюють об’єктивну сторону правопорушення. Перевірити подію за самим рішенням неможливо, а пояснення у відзиві на позов цей недолік не виправляють.
Що закон вимагає від ТЦК
Кодекс України про адміністративні правопорушення у ст. 245, 251 та 280 зобов’язує орган всебічно, повно і об’єктивно з’ясувати обставини кожної справи. Доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюють наявність або відсутність правопорушення та винність особи. Притягнути до відповідальності без доказів не можна, і ст. 247 КУпАП прямо називає це підставою для закриття провадження. Спрощена процедура за ст. 279-9 не скасовує обов’язку керівника ТЦК з’ясувати обставини за ст. 280 і не змінює підстав для закриття справи. Заява про визнання порушення є лише одним з доказів, і підмінити нею встановлення події правопорушення неможливо.
Як має бути вручена повістка
Обов’язок з’явитися за викликом виникає не з факту формування повістки, а з належного оповіщення людини. Це випливає з абзацу другого ч. 1 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та з ч. 3 тієї ж статті. Далі працює Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560. Пункт 34 дозволяє надсилати повістку рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а пункт 41 перелічує, що вважають належним підтвердженням оповіщення:
- день отримання листа, підтверджений інформацією поштового оператора;
- день відмітки про відмову отримати відправлення;
- день відмітки про відсутність особи за адресою, яку вона повідомила ТЦК.
Правила надання послуг поштового зв’язку №270 у п. 16 і 82 доповнюють картину: лист з позначкою Повістка ТЦК вручають особисто, а якщо людини немає вдома, працівник відділення телефонує за наявним номером або вкладає в скриньку повідомлення ф. 22а. Регламент Укрпошти №6668 у п. 6.12.3, 6.12.4 та 6.16 вимагає фіксувати все це в автоматизованій системі. У цій справі жодного з таких доказів не було: ні конверта з позначкою Повістка ТЦК, ні підтвердження дзвінка, ні повідомлення ф. 22а. До відзиву додали лише повістку №8143749 від 07.07.2026, але вона стосується іншого періоду і предметом спору не була.
Що сказав суд
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі №537/2088/17 нагадав: саме визнання особою вини не є достатнім доказом правомірності рішення суб’єкта владних повноважень і не звільняє його від обов’язку довести свою правоту. Ця логіка стосується не лише дорожніх справ, адже випливає із загальних засад провадження та розподілу обов’язку доказування. Далі Конституційний Суд України: у рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 зазначено, що адміністративна відповідальність і процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і презумпції. Усі сумніви щодо події порушення та винності особи тлумачать на її користь. Отже, скасування штрафу за неявку за повісткою відбулося не через формальність, а через недоведену подію порушення.
Хто платить і за що
Судовий збір у 532,48 грн стягнули з бюджетних асигнувань ТЦК на користь позивача за ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Розрахунок простий: 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2026 році становить 665,60 грн, помножений на коефіцієнт 0,8 для електронної форми за ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір. А от 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу не стягнули. Договір, детальний опис робіт і акт надали, але квитанції або платіжного доручення з відміткою банку не було. Суд послався на критерій реальності витрат, позиції Верховного Суду у справах №922/1964/21 і №922/2604/20 та постанову Великої Палати у справі №826/1216/16. Практика Європейського суду з прав людини, зокрема справа East/West Alliance Limited проти України, вимагає того самого: витрати мають бути фактичними, неминучими та розумними.
Що винести на майбутнє
Історія з Кривого Рогу доводить просту річ: скасування штрафу за неявку за повісткою тримається на доказах оповіщення. Тому заява в Резерв+ про згоду на штраф не закриває дорогу до суду, якщо ТЦК не довів факт оповіщення. У постанові мають бути реквізити повістки, дата, час і мета виклику, спосіб та дата повідомлення. Якщо цього немає, документ уразливий. Зберігайте скріншоти із застосунку, довідки Укрпошти, відповіді на адвокатські запити, бо саме такі дрібниці згодом стають доказами. І якщо адвокат працює за договором, платіть через банк або беріть квитанцію. Інакше суд відмовить у стягненні витрат, як сталося тут, де з 15 000 грн не повернули ні копійки. Рішення ще можна оскаржити протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду.
