Військова служба без контракту – звучить як нонсенс, чи не так? Але саме в такій ситуації опинився мешканець Волині, коли його зарахували до особового складу військової частини «за контрактом», якого він ніколи не підписував. Волинський окружний адміністративний суд розібрався в цій історії та ухвалив рішення, яке варто знати кожному військовозобов’язаному.
Давайте розберемо цю справу покроково – без канцелярщини, але з усіма правовими деталями.
Що сталося: хроніка подій
Уявіть: людина має судимість за особливо тяжкий злочин із 2006 року. У лютому 2024-го її виключають із військового обліку – на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Тобто держава офіційно каже: «Ви більше не військовозобов’язаний».
А в липні 2025 року ця ж людина заходить у «Резерв+» і бачить – вона знову на обліку. Причому вже є припис: прибути до військової частини для проходження служби за контрактом. Що робити? Позивач пішов до суду.
Його вимоги були простими: визнати дії ТЦК незаконними, скасувати наказ про зарахування до частини і зобов’язати командування звільнити його зі служби.
Чому людину з судимістю знову взяли на облік
Тут криється перший важливий нюанс. Коли позивача виключили з обліку в лютому 2024 року, підстава справді існувала: раніше засуджені до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин підлягали виключенню.
Але 18 травня 2024 року набув чинності Закон №3633-IX, який повністю переписав статтю 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». І такої підстави для виключення більше не стало. Натомість з’явився пункт 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 від 16.05.2024, де чітко сказано: особи, раніше засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин (крім злочинів проти основ національної безпеки), можуть бути призвані на службу під час мобілізації – за рішенням Генерального штабу.
Суд підтвердив: із 18 травня 2024 року ТЦК мав повне право знову взяти позивача на військовий облік. У цій частині позову відмовили.
А де ж контракт? Головна проблема справи
І ось тут починається найцікавіше. Позивача направили до військової частини для проходження служби за контрактом. Наказом командира від 25 липня 2025 року його зарахували до списків особового складу. Посада – солдат резерву запасного взводу. Усе як годиться.
Крім одного: контракт не укладався. Взагалі.
Військова частина сама це підтвердила листом від 2 грудня 2025 року: жодних контрактів із позивачем не підписували. Тобто людину зарахували на службу за контрактом без самого контракту.
Колеги-юристи, ви вже відчули цей момент, правда? А для читачів поясню: відповідно до пункту 26 Положення №1153 (затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1152/2008), контракт про проходження військової служби – це єдина підстава для видання наказу про зарахування особи до списків особового складу. Немає контракту – немає законних підстав для наказу.
До речі, саме Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України детально описує процедуру: контракт укладається у двох примірниках, підписується обома сторонами, скріплюється гербовою печаткою. Один примірник – в особову справу, другий – військовослужбовцю. Усе прозоро й формалізовано.
Що вирішив суд
Суд визнав: проходження військової служби без контракту – це порушення, яке не можна виправдати ані воєнним станом, ані браком мобілізаційного ресурсу. Правова процедура – не пусте слово. Якщо державний орган її не дотримується, він не може отримувати вигоду від власних помилок.
Це пряме застосування принципу «належного урядування», який Європейський суд з прав людини сформулював ще у справі «Рисовський проти України». Держава має діяти послідовно, прозоро й виправляти власні помилки за свій рахунок – а не за рахунок громадян.
Військова частина намагалася захиститися: мовляв, наказ про зарахування – це акт індивідуальної дії, який уже вичерпав себе, людина ж служить. Але суд із цим не погодився. Оскаржуваний наказ має прямий і тривалий вплив на права позивача, а тому підлягає судовому контролю.
Що в результаті
Позов задовольнили частково. Наказ командира військової частини в частині зарахування позивача до списків особового складу за контрактом скасували. Військову частину зобов’язали виключити його зі списків і звільнити зі служби.
Вимогу визнати протиправними дії ТЦК щодо взяття на облік і направлення до частини суд відхилив. І це логічно: законодавство змінилося, облік поновили правомірно, а припис про направлення – це лише пропозиція, а не примус. Доказів того, що позивача силоміць доправили до частини, суду не надали.
На користь позивача стягнули 1064,96 грн судового збору – за рахунок бюджетних асигнувань військової частини.
Ключовий висновок цієї історії простий: навіть в умовах воєнного стану процедура має значення. Служба без контракту, коли йдеться саме про контрактну форму, – це не «технічна помилка», а пряме порушення закону. І суд це підтвердив.
Якщо ви опинилися в подібній ситуації – не підписували контракт, а вас зарахували «за контрактом» – знайте: судова практика на вашому боці. Головне – вчасно звернутися за кваліфікованою правовою допомогою.
