Смерті мобілізованих у полку «Скеля» продовжують обростати новими, ще більш тривожними подробицями. Після виходу масштабного журналістського розслідування наприкінці червня до редакції почали звертатися родичі інших загиблих новобранців. І те, що вони розповіли, змушує по-іншому поглянути на всю цю історію.
Давайте одразу до цифр. Раніше йшлося про 25 смертей за період із кінця осені 2025-го до весни 2026 року. Тепер журналісти виявили ще сім випадків – і загальна кількість загиблих сягнула 31 людини. Шість із цих смертей сталися впродовж останніх пів року, одна – влітку минулого року. Усю зібрану інформацію, включно з контактами рідних, уже передали слідчим Державного бюро розслідувань.
Але цифри – це лише верхівка айсберга.
Що відбувається у 425-му штурмовому полку
Полк «Скеля» – підрозділ із бойовими заслугами. Там хороше забезпечення, принаймні на папері. Однак свідки, а це понад 30 опитаних людей, малюють зовсім іншу картину. Родичі загиблих, чинні військовослужбовці та ті, кому вдалося втекти у СЗЧ, розповідають про катування, системні знущання й хронічне ненадання медичної допомоги.
Окрема тема – з ким доводиться служити. У підрозділі, за свідченнями, утримують людей із ВІЛ, туберкульозом, гепатитом С – і без жодного доступу до ліків. Є там і наркозалежні. Один із чинних солдатів описав шикування за їхньої участі як «зомбі-апокаліпсис».
«Людей били, дехто самовільно випорожнювався просто в строю», – поділився військовий.
Інший мобілізований розповів, як провів дві доби в карцері з людьми в стані абстиненції. Наркозалежні намагалися вибити двері камери, а їх утихомирювали сльозогінним газом. Уявіть собі цю картину: замкнений простір, люди в ламанні, газ – і все це відбувається не десь у в’язниці, а у військовому підрозділі.
І тут важливий момент: більшість померлих новобранців «Скелі» не мали ані алкогольної, ані наркотичної залежності, ані важких хвороб. Це були звичайні чоловіки, яких мобілізували – і які не прожили в полку й місяця.
Сім нових імен – сім трагедій
Кожен із нововиявлених випадків смертей мобілізованих у полку «Скеля» – це окрема історія зі своїми моторошними деталями. Пройдімося по них.
- Сергій Богданов, 43 роки. Мобілізований 26 січня 2026-го, а вже 4 лютого помер у лікарні. Офіційна причина – гостра серцево-судинна недостатність, кардіоміопатія. Мати має фото сина з побитим обличчям. Коли тіло одягали в морзі, каже вона, воно виглядало побитим. Дев’ять днів у полку.
- Ігор Чаусов, 38 років. 11 лютого потрапив до 155-ї ОМБр, але базову підготовку проходив саме на базі «Скелі», куди його офіційно прикомандирували. Помер 7 березня. Причина – інтоксикація, токсична дія неуточнених речовин, випадкове отруєння. Дружина надала фото й відео: у покійного – сині пальці рук і ніг. Менше місяця.
- Андрій Кукса, 47 років. Мобілізований 15 жовтня, але, як стверджують рідні, його тривалий час навіть не оформлювали офіційно. Помер 6 грудня – у під’їзді будинку в Жовтих Водах. Офіційна причина: навмисне самоушкодження. Родичі самі знайшли тіло в морзі й заявили про шість ударів гострим предметом у шию. Вони переконані: Андрія переслідували та вбили.
- Євген Набракло, 41 рік. Мобілізований 1 грудня, помер 1 січня. Гострий гнійний бактеріальний менінгіт – так записано в документах. Рідні кажуть: вірянин, без залежностей, а тіло було вкрай виснажене і худе. Місяць у полку.
- Дмитро Цуканов, 41 рік. Мобілізований 21 січня, помер 2 лютого прямо в районі проведення БЗВП. Пневмонія. Перебував на замісній підтримувальній терапії. Батько заявляє про підозрілі сліди на тілі сина. Дванадцять днів.
- Володимир Потапенко, 51 рік. Потрапив до полку 2 лютого, а 21 лютого помер під час охорони об’єкта «Скелі». Легенево-серцева недостатність, часткова пневмонія. Дружина переконана: допомогу просто не надали вчасно. Дев’ятнадцять днів.
- Ігор Татарінцев, 28 років. Мобілізований 9 липня 2025-го, помер у лікарні 13 липня. Кардіоміопатія – офіційна причина. Але госпіталізували його з підозрою на отруєння невідомою речовиною. Чотири дні.
Коли медицина не рятує, а причини смерті викликають питанняають питання
Зверніть увагу на закономірність: більшість цих чоловіків померли менше ніж через місяць після потрапляння до полку. Хтось – узагалі за лічені дні. І майже в кожному випадку родичі або мають докази фізичного насильства, або ставлять під сумнів офіційний діагноз.
Смерті мобілізованих у полку «Скеля» – це вже не поодинокі трагічні випадки. Тридцять один загиблий за пів року. Якщо розділити, виходить приблизно п’ять смертей на місяць. Для навчального підрозділу, де люди мають проходити базову підготовку, а не брати участь у бойових діях, це цифра, яка не може не викликати запитань.
Куди ці запитання приведуть
ДБР уже отримало всі матеріали. Родичі загиблих готові свідчити. Свідки з числа тих, хто служить або служив у «Скелі», теж виходять на зв’язок – хоча, будьмо відвертими, робити це непросто і часто небезпечно.
Колесо правосуддя, можливо, крутиться повільніше, ніж хотілося б. Але той факт, що історія набула розголосу, що журналісти продовжують копати, а рідні – говорити, вже багато що змінює. Будь-яке розслідування починається з тиші, яку хтось наважується порушити.
Тут цю тишу вже порушили. І тепер слово за слідством.
