Чи може людина сидіти у в’язниці за ст. 336 КК, якщо рішення про її придатність до служби пізніше скасував адміністративний суд? Саме це питання постало перед Верховним Судом у справі, що здатна змінити підхід до десятків, а то й сотень подібних проваджень. І відповідь виявилася однозначною – обвинувальний вирок скасували, а кримінальне провадження закрили.
Давайте розберемо цю історію покроково. Вона важлива не лише для юристів, а й для кожного, хто проходить військово-лікарську комісію чи стикався з питаннями мобілізації. Тут є кілька принципових моментів, які можуть стати у пригоді навіть тим, хто далекий від юридичних тонкощів.
Що сталося: фабула справи
У лютому 2024 року військовозобов’язаний пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) і був визнаний придатним до військової служби. Того ж дня, 19 лютого, йому вручили повістку – з’явитися 26 лютого для відправки до військової частини. Чоловік відмовився отримувати документ у присутності свідків.
А далі просто не прийшов. Жодних пояснень, жодного повідомлення про причини. Крюківський районний суд Кременчука кваліфікував це як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Вирок – три роки позбавлення волі за статтею 336 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Полтавський апеляційний суд залишив рішення без змін. Здавалося б, усе логічно – людина свідомо проігнорувала повістку, отримала законне покарання. Але далі почалося найцікавіше – те, що змусило Верховний Суд повністю переглянути цю справу.
Хто такий «суб’єкт злочину» і чому це критично
Ст. 336 КК передбачає покарання за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації – від трьох до п’яти років позбавлення волі. Але є нюанс, про який часто забувають навіть досвідчені правники: далеко не кожен військовозобов’язаний автоматично стає суб’єктом цього злочину.
Кого закон вважає таким, що підлягає мобілізації? Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко окреслює три умови. Громадянин чоловічої статі. Віком від 18 до 60 років. Придатний до служби за станом здоров’я. І без права на відстрочку, передбаченого статтею 23 цього ж Закону. Заберіть хоча б одну з цих умов – і все, людина не може бути суб’єктом злочину.
Придатність за станом здоров’я – не просто позначка в документах. Це юридичний факт, який встановлюється виключно рішенням військово-лікарської комісії. І якщо це рішення скасоване – зникає сама підстава для мобілізації, а отже, і для кримінальної відповідальності. Власне, саме це й сталося у нашій справі.
Паралельний процес, який усе змінив
Поки тривало кримінальне провадження, засуджений не сидів склавши руки. Він оскаржив постанову ВЛК в адміністративному порядку. Захист наполягав: під час медичного обстеження допустили серйозні процедурні порушення – не врахували хронічні захворювання, зокрема бронхіальну астму, гіпертонію, проблеми зі щитоподібною залозою та хребтом.
І 22 січня 2025 року Полтавський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яке перевернуло всю справу. Постанову ВЛК №6/4463 від 11 березня 2024 року про придатність до військової служби скасували. Причина – військово-лікарська комісія при ТЦК порушила вимоги «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони №402 від 14 серпня 2008 року.
Іншими словами – медогляд провели з процедурними порушеннями. Тож і висновок про придатність втратив законну силу. Тепер уявіть колізію: людина відбуває покарання за ухилення від мобілізації, але самого рішення, яке зобов’язувало її служити, більше не існує в правовому полі. Немає придатності – немає обов’язку. Немає обов’язку – про яке ухилення взагалі може йти мова?
Помилка апеляції
Коли захисник подавав апеляційну скаргу, він прямо посилався на рішення адмінсуду. Мовляв, подивіться – немає законної постанови про придатність, отже, немає й складу кримінального правопорушення. Але Полтавський апеляційний суд відкинув цей аргумент.
Логіка апеляції була такою: скасована постанова ВЛК датована березнем 2024 року, а події – відмова від повістки й неявка – відбулися 19 та 26 лютого. До того ж, мовляв, незгода з рішенням ВЛК не звільняла від обов’язку прибути за повісткою.
Звучить начебто переконливо. Але Верховний Суд побачив те, чого не помітила апеляція.
Що сказав Верховний Суд: преюдиція і суб’єкт злочину
Колегія суддів звернулася до статті 90 Кримінального процесуального кодексу України. Ця норма закріплює правило преюдиції: рішення національного суду, яке набрало законної сили, має обов’язкове значення для інших судів у питаннях допустимості доказів.
Простіше кажучи: якщо адміністративний суд сказав, що постанова ВЛК незаконна – кримінальний суд не може робити вигляд, ніби нічого не сталося. Скасований висновок про придатність означає, що людину юридично не можна вважати придатною до військової служби.
А далі Верховний Суд вибудував залізний логічний ланцюжок: скасована постанова ВЛК – відсутність підтвердженої придатності – особа не підлягає мобілізації за статтею 22 профільного Закону – вона не є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 336 КК – немає складу кримінального правопорушення.
І ще один критичний момент – апеляційний суд просто не дав належної оцінки доводам захисту про преюдиціальне значення рішення адмінсуду. В ухвалі апеляції про це – жодного слова по суті. А це вже само по собі є істотним порушенням кримінального процесуального закону за статтею 412 КПК – підставою для скасування рішення.
Конституційний вимір
Верховний Суд не обмежився процесуальними нормами. Він нагадав про статті 3 та 19 Конституції України. Людина, її життя і здоров’я – найвища соціальна цінність. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. І якщо державний орган – ТЦК та його військово-лікарська комісія – припустився порушень під час медичного обстеження, то людина не повинна розплачуватися за це роками ув’язнення.
Це не просто гарна декларація. Це прямий правовий наслідок: держава не може вимагати від громадянина виконання обов’язку, якщо сама ж порушила процедуру, через яку цей обов’язок виникає. Органи влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Якщо ВЛК вийшла за ці межі – її рішення не створює правових наслідків для громадянина.
Що це змінює на практиці
Справа створює реальний механізм захисту. Якщо ви чи ваші близькі опинилися під кримінальним переслідуванням за ст. 336 КК, варто уважно перевірити: а чи законною була постанова ВЛК? Чи дотрималися лікарі всіх вимог Положення про військово-лікарську експертизу?
Оскаржити рішення ВЛК можна окремо – в адміністративному суді. І як показує цей прецедент, успіх в адміністративному процесі здатен повністю зруйнувати кримінальне обвинувачення. Адже без законної постанови про придатність немає ані обов’язку з’являтися за повісткою, ані самого суб’єкта злочину.
Зверніть увагу й на хронологічний аспект. У цій справі скасована постанова ВЛК стосувалася березня – пізнішого періоду, ніж дата відмови від повістки у лютому. Але Верховний Суд все одно визнав її преюдиціальне значення. Тобто суди не можуть механічно відкидати такі докази лише через різницю в датах.
У результаті Верховний Суд повністю задовольнив касаційну скаргу захисника. Вирок Крюківського районного суду та ухвалу Полтавського апеляційного суду скасували. Кримінальне провадження закрили на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України – через відсутність складу кримінального правопорушення. Засудженого звільнили з-під варти. Постанова Верховного Суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
