Ст. 79 КК України – норма, про яку мало хто знає, але яка здатна кардинально змінити долю. Вона дозволяє суду звільнити від реального ув’язнення вагітних жінок і матерів, які мають дітей віком до семи років. Нещодавно Верховний Суд застосував цю статтю в реальній справі, і цей випадок чудово показує, як працює механізм на практиці.
Листопад 2024 року. Жінка за кермом Ford Focus, у крові – легкий ступінь алкогольного сп’яніння. Вона рухається автодорогою «Миронівка-Канів-Софіївка», не обирає безпечної швидкості, втрачає контроль над автомобілем і врізається в дерево. Пасажирка отримує тілесні ушкодження середньої тяжкості – перелом, операція, тривале лікування. Усе це – прямий наслідок порушення одразу кількох пунктів Правил дорожнього руху: заборона керувати транспортним засобом у стані сп’яніння, вимога обирати безпечну швидкість і постійно контролювати рух автомобіля (пп. «а» п. 2.9, пункти 12.1 та 12.4 ПДР).
Здавалося б, класична «п’янка за кермом» за ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України. Канівський міськрайонний суд виносить вирок: 1 рік позбавлення волі плюс 3 роки заборони керувати транспортними засобами. Плюс компенсація потерпілій – 13 331 грн матеріальної шкоди, 80 000 грн моральної і ще 20 000 грн витрат на правничу допомогу. Черкаський апеляційний суд залишає все без змін. На перший погляд – стандартний фінал для такого роду справ.
І ось тут з’являється деталь, яка перевертає справу з ніг на голову. У засудженої четверо малолітніх дітей. І одній із них ще не виповнилося семи років.
Чому це важливо? Бо звичайний шлях – звільнення з іспитовим строком за ст. 75 КК України – для цієї жінки закритий. Пряма заборона в законі: якщо людина вчинила ДТП у стані алкогольного сп’яніння, жодних умовних строків через ст. 75. Але є інший шлях, спеціальний – і це якраз ст. 79 КК України.
Давайте розберемося, що це за норма і чим вона відрізняється від звичайного звільнення з випробуванням.
Ст. 79 Кримінального кодексу України – це спеціальний вид звільнення від відбування покарання, розрахований на дві категорії: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років. Закон тут ставить інтереси дитини вище за негайне виконання покарання. Держава ніби каже: так, ви винні, але ваша маленька дитина не повинна страждати через ваші помилки. Це прояв гуманізму, закріплений на рівні Кримінального кодексу України.
На відміну від ст. 75, яка є загальною нормою і може застосовуватися до будь-кого (крім прямо заборонених категорій), ст. 79 – вузькоспеціалізований інструмент. Його логіка не в тому, щоб дати другий шанс будь-якому засудженому, а в тому, щоб захистити дитину, яка без матері ризикує залишитися без належного догляду.
Умови застосування ст. 79 КК України досить чіткі. По-перше, жінка має бути вагітною або мати дитину до семи років. По-друге, їй призначено покарання у виді обмеження або позбавлення волі. І по-третє – і це принципово – строк позбавлення волі не має перевищувати п’яти років за тяжкі чи особливо тяжкі злочини. Для нетяжких злочинів обмежень за строком немає. Жодних інших формальних заборон закон не містить – зокрема, немає заборони для «п’яних ДТП», як у ст. 75.
Крім цих формальних критеріїв, суд оцінює ще й так звані оціночні підстави: характер дій винної, її спосіб життя, ставлення до дитини. Тут важливий момент – застосування ст. 79 КК України є правом суду, а не його обов’язком. Навіть якщо формально всі умови збігаються, суддя може сказати «ні». І це правильно: не можна перетворювати материнство на індульгенцію.
У нашій справі Верховний Суд пішов проти рішень двох попередніх інстанцій. Місцевий суд і апеляція призначили реальне позбавлення волі, хоча й у мінімальному розмірі. Касаційна інстанція подивилася на ситуацію інакше. І ось чому.
По-перше, злочин за ч. 1 ст. 286-1 КК – це нетяжкий злочин. Санкція передбачає позбавлення волі до трьох років, тож п’ятирічний поріг тут не проблема. Формальна перешкода відсутня.
По-друге, жінка мала дитину, якій не виповнилося семи років – це підтверджено матеріалами справи. І вона не просто мати, а багатодітна мати – четверо малолітніх дітей на утриманні. Проживає разом із чоловіком і дітьми, позитивно характеризується.
По-третє, суд врахував цілий букет пом’якшувальних обставин: вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнала провину, щиро розкаялася, частково відшкодувала шкоду потерпілій (10 000 грн). Вина – необережна, а не умисна. Це не виправдовує вчинок, але суттєво відрізняє ситуацію від свідомого злочину.
І головне – колегія суддів прямо зазначила, що інтереси дитини, її виховання в сімейному оточенні переважають над негайним виконанням покарання. Це і є серцевина ст. 79 КК України – баланс між карою за злочин і захистом прав дитини на сімейне виховання.
Принагідно зауважу: захисник також оскаржував розмір компенсації моральної шкоди (80 000 грн) і витрат на правничу допомогу (20 000 грн). Але тут Верховний Суд залишив рішення без змін. Моральну шкоду визнано обґрунтованою з огляду на страждання потерпілої, перенесену операцію та тривале лікування. А витрати на адвоката суд першої інстанції вже самостійно зменшив із заявлених 80 000 до 20 000 грн, керуючись критерієм розумності. Касація підтвердила цей підхід.
Що в результаті? Верховний Суд змінив вирок: основне покарання у виді позбавлення волі замінено на звільнення з іспитовим строком у три роки. На засуджену покладено стандартні обов’язки – періодично з’являтися до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, не виїжджати за кордон без дозволу. Додаткове покарання – три роки заборони керування – залишилося в силі. Так само залишилися незмінними і суми компенсації потерпілій.
Колегія суддів окремо нагадала: якщо протягом іспитового строку засуджена вчинить нове кримінальне правопорушення або порушить правила пробації – вирок буде звернуто до реального виконання. Іспитовий строк – це не амністія і не прощення. Це випробування, яке в будь-який момент може завершитися камерою.
Чесно кажучи, ця справа – хороший приклад того, як працює принцип гуманізму в кримінальному праві. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення людини та запобігання новим злочинам. І коли на одній чаші терезів – ізоляція матері чотирьох дітей, а на іншій – контрольоване перебування в сім’ї з реальним ризиком повернутися за ґрати при найменшому порушенні, вибір стає очевидним.
Кому може стати в пригоді ст. 79 КК України? Насамперед жінкам, які опинилися в схожій ситуації: є маленька дитина, вчинено нетяжкий злочин, є шанс на виправлення без ізоляції. Але працює це лише тоді, коли спосіб життя матері справді відповідає інтересам дитини. Суд оцінює все в комплексі – і помилку, і потенціал до виправлення. Материнство саме по собі не є «чарівною паличкою», але в поєднанні з іншими позитивними факторами може схилити чашу терезів на користь звільнення.
