Статус УБД – це не просто запис у посвідченні, а ключ до цілого пакету соціальних гарантій. І хоча більшість власників сприймають його як щось незмінне, закон передбачає ситуації, коли цей статус можуть скасувати.
Давайте розберемося, наскільки реальною є така загроза і що саме може призвести до втрати пільг. Одразу заспокою: просто так, через звільнення зі служби чи переїзд в інше місто, статус учасника бойових дій ніхто не відбере. Але є три чіткі підстави, про які варто знати.
Що дає статус УБД на практиці
Коли говорять про учасника бойових дій, часто одразу згадують комунальні знижки. І це справді одна з найвідчутніших пільг – 75% від вартості житла та комунальних послуг. Але перелік значно ширший.
Стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII закріплює, зокрема, безоплатне отримання ліків за рецептами лікарів, переважне право залишитися на роботі при скороченні штату, додаткову відпустку, безоплатний проїзд у громадському транспорті. І це лише частина гарантій.
Ключовий момент ось у чому: всі ці права прив’язані до статусу напряму. Немає статусу УБД – немає і пільг. Саме тому важливо розуміти, чи можна його втратити і за яких обставин.
Закон vs реальність: чи є процедура позбавлення
Закон № 3551-XII, як не дивно, не містить окремої статті з переліком підстав для позбавлення статусу. І це створює хибне враження, ніби позбавити не можуть узагалі.
Але процедура врегульована на рівні підзаконного акта. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затвердила Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій. І пункт 26 цього Порядку прямо каже: так, комісія може позбавити особу статусу. Причому підстав лише три.
Це важливо: жодних розширених тлумачень чи додаткових підстав чиновники вигадувати не можуть. Тільки те, що чітко записано в Порядку.
Три підстави для скасування статусу УБД
- Перша підстава – наявність обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, за умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин. Ідеться не про будь-яке правопорушення, а лише про визначені категорії злочинів. Поки вироку немає або він не набрав сили – підстав для позбавлення статусу теж немає.
- Друга – найпоширеніша на практиці. Це виявлення факту підроблення документів про безпосередню участь у бойових діях або надання недостовірних даних під час отримання статусу. Класичний приклад: людина надала довідку, яка не відповідає дійсності, або вказала періоди участі в заходах, яких насправді не було. Якщо такий факт встановлено комісією – статус УБД скасовується.
- І третя – особиста заява самої людини. Так, іноді це буває потрібно, наприклад, через зміну життєвих обставин. Але на практиці такі випадки трапляються рідко.
Коли статус учасника бойових дій точно не втрачається
Ось тут важливо розставити крапки над «і». Чинне законодавство не передбачає автоматичної втрати статусу через:
- звільнення з військової служби;
- вихід на пенсію чи у відставку;
- припинення участі у бойових діях;
- зміну місця проживання;
- сплив будь-якого строку після завершення служби.
Сам факт, що людина більше не служить, жодним чином не впливає на раніше набутий статус. Пільги зберігаються, поки рішення про надання статусу залишається чинним.
Крім того, ніхто не може позбавити статусу УБД просто тому, що комісії «здалося» або через зміну політичної кон’юнктури. Підстави мають бути суворо ті, що вказані у пункті 26 Порядку № 413.
Що кажуть суди
Верховний Суд сформував досить чітку позицію: комісії не мають права застосовувати надмірно формальний підхід, коли оцінюють докази участі людини в бойових діях.
Ось конкретний приклад. У справі № 620/11392/24 Верховний Суд наголосив: визначальним для надання статусу УБД є не повний комплект папірців, а реальне підтвердження того, що людина брала безпосередню участь у бойових діях або заходах із забезпечення оборони. Документи – це лише спосіб довести цей факт, не більше.
Суд прямо сказав: не можна відмовляти у статусі тільки тому, що бракує якогось окремого документа, якщо всі інші обставини і докази свідчать про реальну участь людини в захисті країни. Такий підхід захищає від бюрократичних відписок. І це ж правило працює у зворотний бік: якщо людина справді воювала, але десь загубила папірець – це не має стати підставою для скасування її статусу УБД.
Позиція Європейського суду з прав людини
Тут важливий момент, про який часто забувають. ЄСПЛ неодноразово зазначав: соціальні виплати та пільги, на які особа має законне право, можуть вважатися майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини.
Що це означає на практиці? Будь-яке позбавлення таких пільг повинно бути законним, передбачуваним і пропорційним. Якщо держава втручається у вже набуті права без належного обґрунтування або порушує процедуру – це може суперечити міжнародним стандартам захисту прав людини.
Іншими словами, держава не може просто так, одним рішенням, позбавити людину того, що вона чесно отримала.
Проблеми, про які варто знати
Найболючіше питання – перевірка законності надання статусу через багато років після того, як людина його отримала. Уявіть: ви демобілізувалися у 2015-му, отримали посвідчення, спокійно користуєтеся пільгами, а у 2025-му комісія раптом починає перевіряти ваші документи.
У таких ситуаціях одразу виникають труднощі. Частину паперів уже не знайти – архіви могли постраждати, військова частина розформована, свідки змінили місце проживання. І головне питання: хто насправді припустився помилки? Чи справді людина подала недостовірні дані, чи це державний орган свого часу неправильно щось оформив?
Судова практика поступово викристалізовує підхід, за яким ризик помилок державних органів не можна автоматично перекладати на людину, яка діяла добросовісно й не подавала неправдивих відомостей. Це називається принципом належного урядування – держава має відповідати за якість своєї роботи.
Тож статус учасника бойових дій справді не є безумовно довічним. Але підстави для його скасування – вичерпні. Самовільно розширювати цей перелік не можуть ні комісії, ні окремі посадовці. І коли йдеться про спір, вирішальну роль відіграють принципи правової визначеності, добросовісності та належного урядування – саме на них стоять і Верховний Суд України, і Європейський суд з прав людини.
