Коли новинні стрічки рясніють повідомленнями про застосування зброї, ми часто сприймаємо це як черговий тривожний сигнал. Але за кожним таким випадком стоїть не лише людська трагедія, а й низка складних правових питань. Подія, що сталася ввечері 2 серпня в Одесі, коли невідомий відкрив вогонь по військовослужбовцях, одразу запустила механізм кримінального провадження. Давайте розберемося, які статті Кримінального кодексу можуть бути застосовані та що загрожує стрільцю.
Правоохоронці повідомили, що під час заходів з оповіщення населення, які проводив районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, чоловік здійснив кілька пострілів із пістолета. Внаслідок цього поранення отримали четверо працівників РТЦК та СП. Наразі їм надають медичну допомогу, а поліція вживає заходів для встановлення місцеперебування нападника та його затримання.
Здавалося б, злочин очевидний. Але правильна правова кваліфікація – це те, від чого залежатиме доля фігуранта справи. І тут є кілька принципово важливих моментів, на які варто звернути увагу.
Що каже закон про замах на вбивство
Перше, що спадає на думку – це, звісно, замах на умисне вбивство. Кримінальний кодекс України у статті 115 передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Оскільки поранені вижили, мова йтиме саме про замах.
Кваліфікація за частиною 2 чи 3 статті 15 та частиною 2 статті 115 КК України можлива, якщо слідство встановить, що намір стрільця був спрямований саме на позбавлення життя. Тут важливий кожен доказ: кількість пострілів, їхня прицільність, відстань до потерпілих. Якщо стріляли з пістолета неодноразово в бік людей – це серйозний аргумент на користь версії про умисел на вбивство.
Але є й інший варіант розвитку подій. Не виключено, що дії нападника кваліфікують як хуліганство із застосуванням зброї. Стаття 296, частина 4, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Різниця між цими статтями колосальна – ідеться про терміни ув’язнення, які можуть відрізнятися на десять років і більше. Для потерпілих та суспільства це принципово.
Посягання на життя військовослужбовця: особливий склад злочину
Кримінальний кодекс містить спеціальну норму, яка може виявитися ключовою у цій справі. Стаття 348 КК України встановлює відповідальність за посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця. І отут криється найцікавіше.
Працівники ТЦК та СП є військовослужбовцями, вони виконують службові обов’язки, пов’язані з мобілізаційною роботою. Якщо стрілець усвідомлював цей факт і діяв з мотивів помсти чи перешкоджання їхній законній діяльності, мова йтиме саме про статтю 348. Санкція тут одна – позбавлення волі на строк від дев’яти до п’ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Жодних альтернатив, жодних умовних термінів.
Варто зауважити: для кваліфікації за цією статтею не обов’язково, щоб потерпілий загинув. Посягання на життя охоплює і замах – тобто сам факт вчинення дій, спрямованих на позбавлення життя, вже є закінченим злочином.
Чому контекст має значення?
Тут важливий момент, який часто випускають з уваги в емоційних обговореннях. Слідство має з’ясувати мотив. Чи діяв чоловік, бо мав особисту неприязнь до конкретних людей у формі? Або ж він цілеспрямовано перешкоджав роботі ТЦК як державного органу під час мобілізації? Від відповіді на це питання залежить, чи буде застосовано статтю 348, чи інші норми.
Крім того, у період дії воєнного стану багато злочинів, вчинених проти військовослужбовців або пов’язаних з виконанням ними службових обов’язків, набувають додаткового обтяжуючого значення. Це не окрема стаття, але це та обставина, яку суд обов’язково врахує при призначенні покарання.
Зброя як кваліфікуюча ознака
Окремо слід сказати про пістолет. Якщо зброя була вогнепальною і чоловік не мав на неї законного дозволу, до справи додасться ще одна стаття – 263 КК України. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
А якщо ж зброя виявиться переробленою, скажімо, з травматичної на бойову, відповідальність буде ще суворішою. Тому експертиза зброї стане одним із перших слідчих дій після затримання підозрюваного.
Також важливо розуміти: навіть якщо основне обвинувачення піде за статтею 348, носіння та зберігання зброї без дозволу формує самостійний епізод злочинної діяльності. Покарання за сукупністю злочинів призначається шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або часткового чи повного складання строків.
Що далі?
Наразі поліція проводить першочергові слідчі дії та шукає стрільця. Оголошення підозри, обрання запобіжного заходу – все це попереду. Якщо особу встановлять і затримають найближчим часом, слідство, ймовірно, клопотатиме про тримання під вартою без права внесення застави. Враховуючи резонанс справи та її обставини, шанси на більш м’який запобіжний захід у підозрюваного мінімальні.
Потерпілі отримали поранення, і їхній стан здоров’я, зафіксований судово-медичною експертизою, матиме вирішальне значення для остаточної кваліфікації. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень – легкі, середньої тяжкості чи тяжкі – прямо впливає на те, за якою частиною статті та який строк загрожуватиме обвинуваченому.
Окремо чекають на встановлення факту: чи був нападник у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Це обтяжуюча обставина, передбачена статтею 67 Кримінального кодексу, яка неминуче вплине на вирок. А от щире каяття та сприяння розкриттю злочину, навпаки, можуть пом’якшити покарання – але лише в межах санкції, яка для статті 348 є виключно суворою.
І наостанок: суспільний резонанс таких справ часто провокує дискусії про справедливість та межі необхідної оборони. Варто нагадати, що необхідна оборона – це захист від суспільно небезпечного посягання, яке є протиправним. Дії працівників ТЦК під час законних мобілізаційних заходів такими не визнаються, тому послатися на статтю 36 КК України про необхідну оборону у цій ситуації неможливо.
