Скасування постанови ТЦК про штраф – тема, яка сьогодні хвилює тисячі військовозобов’язаних. І це не дивно: суми стягнень за порушення правил військового обліку сягають десятків тисяч гривень. Але чи завжди такі штрафи законні? Давайте розберемо реальну історію, яка закінчилася в суді перемогою позивача.
Що сталося: 17 тисяч за те, чого не робив
Уявіть ситуацію. Ви – військовозобов’язаний, торік пройшли військово-лікарську комісію, вас визнали придатним. Жодних повісток більше не отримували. І раптом – постанова про штраф на 17 000 гривень. Саме так сталося з чоловіком, який звернувся до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області.
Суть претензій ТЦК зводилася до такого: військовозобов’язаний нібито порушив вимоги ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Мовляв, під час мобілізації та воєнного стану він особисто не повідомив органи військового обліку про результати медичних оглядів. А зобов’язаний був – відповідно до пункту 17-1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» та абзацу 4 пункту 69 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації (Постанова КМУ №560 від 16.05.2024 року).
Звучить серйозно. Але є нюанс, який у підсумку і вирішив справу.
Без повістки немає обов’язку – логіка, яку підтримав суд
Позивач наполягав: йому не вручали ані направлення на ВЛК для проходження медичного огляду, ані повістки. Тож звідки міг виникнути обов’язок повідомляти про результати огляду, якщо сам огляд ніхто не призначав?
І справді, процедура направлення на медогляд чітко прописана. Абзаци 2-3 пункту 69 Постанови №560 визначають: на військово-лікарську комісію направляються особи, які або взагалі не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення про придатність, або ті, кого визнали обмежено придатними і вони не пройшли повторний огляд.
А от у цій справі все інакше. З тимчасового посвідчення військовозобов’язаного випливало, що чоловік пройшов ВЛК ще 3 травня 2023 року і був визнаний придатним до військової служби. Тобто підстав для автоматичного направлення на новий медогляд не було.
Крім того, пункт 74 цього ж Порядку №560 встановлює: направлення на ВЛК видається за рішенням керівника ТЦК і має містити конкретну інформацію – реєстраційний номер, дату, прізвище особи, мету, дату початку огляду, назву медичного закладу. Це не якась формальність, а офіційний документ. І от що важливо: у матеріалах справи не виявилося жодних доказів того, що позивачу таке направлення вручали. ТЦК не надав ані копії повістки, ані будь-яких інших підтверджень виклику.
Тягар доказування лежить на ТЦК
Тут спрацьовує ключовий принцип адміністративного судочинства. Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України прямо каже: у справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок доводити правомірність свого рішення покладається на відповідача.
Простіше кажучи, це ТЦК мав довести, що порушення справді було. А не громадянин – що його не було.
Суд також звернув увагу на норми статті 9 КУпАП: адміністративне правопорушення – це завжди винна дія або бездіяльність. Тобто недостатньо просто зафіксувати факт неповідомлення. Потрібно довести, що особа усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконати, але свідомо ухилилася.
А як можна усвідомлювати обов’язок, про який тобі навіть не повідомили?
Що вирішив суд
Дослідивши всі матеріали, Ярмолинецький районний суд дійшов висновку: оскаржувана постанова винесена не на підставі закону і необґрунтовано. Суд визнав постанову ТЦК протиправною та скасував її. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрили через відсутність події та складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Окремо суд стягнув на користь позивача 665,60 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК. Дрібниця, звісно, порівняно з 17 тисячами штрафу, але показовий момент: державний орган заплатив за власну помилку.
Чому ця справа важлива для інших
Це рішення – не поодинокий випадок, а частина сталої судової практики. Воно нагадує про кілька принципових речей.
По-перше, обов’язок військовозобов’язаного виникає не сам по собі, а лише після належного сповіщення. Якщо вам не вручали повістку або направлення на ВЛК – немає підстав для штрафу за «неповідомлення результатів медогляду».
По-друге, скасування постанови ТЦК про штраф – цілком реальна процедура. Не варто опускати руки, отримавши постанову, якщо ви впевнені, що жодних порушень не допускали. Суд – це не каральний механізм, а місце, де можна відстояти свої права.
Кстати, у цій справі ТЦК навіть не надіслав свого представника в судове засідання. Можливо, там розуміли слабкість власної позиції.
По-третє, зверніть увагу: якщо ви вже проходили ВЛК, маєте чинне рішення про придатність і не належите до категорій, які зобов’язані пройти повторний огляд, – направляти вас на новий медогляд без додаткових підстав не повинні. А тим більше штрафувати за відсутність інформації про результати того, чого ви не проходили.
І наостанок: уважно читайте те, що вам вручають. Направлення на ВЛК має бути оформлене за формою, містити всі обов’язкові реквізити, зазначені в пунктах 74-1 та 74-3 Порядку №560. Якщо документ не відповідає вимогам або його взагалі не вручали – це аргумент на вашу користь.
Суддя у цій справі керувався, зокрема, статтями 2, 9, 72, 77, 139, 242, 244, 246 КАС України та статтями 210-1, 247, 280, 283 КУпАП. Але головне, що варто запам’ятати з цієї історії: немає врученої повістки – немає складу правопорушення. І суди це підтверджують.
