Заповіт – це ваш особистий інструмент, який дозволяє самостійно, без жодних пояснень, обрати спадкоємців. Ви можете передати квартиру, машину, рахунок у банку будь-кому: родичу, другу чи навіть сторонній людині. І ніхто не має права вимагати від вас звіту – чому саме так. Саме таке право закріплене в Цивільному кодексі України. І це лише початок.
Згідно зі ст. 1217 ЦК України, спадкування відбувається двома шляхами: за заповітом або за законом. Коли людина не залишила заповіту – майно ділять за чіткими чергами спадкоємців, визначеними законом. Але варто лише скласти заповіт – і все змінюється. Тепер саме ви вирішуєте, кому і що дістанеться. Саме цю мить варто запам’ятати, бо далі починається найцікавіше.
Кому ви можете нічого не залишити
Окрема сильна сторона заповіту – це можливість без будь-яких мотивів позбавити спадщини навіть найближчих родичів. Так, того самого сина чи доньку, які за законом точно були б серед спадкоємців. Ви просто вказуєте, що така-то особа не отримує нічого. І все. Жодних пояснень, жодних «чому». Це передбачено тією ж ст. 1217. Тобто заповіт дає абсолютну свободу – як у виборі «обраних», так і в рішенні про «негідних». Користуватися цим чи ні – ваша справа.
До речі, про те, що ви склали заповіт, можете нікому не повідомляти. Ст. 1233 ЦК прямо каже: заповіт – це особисте розпорядження на випадок смерті, і його чинність ніяк не залежить від того, чи знають спадкоємці про його існування. Тобто можна спокійно тримати все в секреті до останнього. Жодних дзвінків із нотаріальної контори, жодних попереджень. Тільки ви і нотаріус.
Як виглядає «правильний» заповіт
Коли доходить до форми, закон строгий – і це добре, бо захищає вашу волю від підробок. Ось базові вимоги, які не можна оминути (ст. 1247 ЦК):
- Виключно письмова форма.
- Обов’язково зазначаються місце і дата складення.
- Власноручний підпис заповідача. Якщо через фізичні вади людина не може підписатися, за неї це робить інша особа, але обов’язково в присутності самого заповідача та із зазначенням причин такого кроку (ст. 207 ЦК).
- Нотаріальне посвідчення – або посвідчення уповноваженими посадовими особами у випадках, передбачених ст. 1251–1252 ЦК.
Є ще один нюанс, який часто забувають. Якщо заповідач не може самостійно прочитати текст (поганий зір, незнання мови), посвідчення відбувається при двох свідках. Вони вголос зачитують документ, а потім ставлять свої підписи. Це прописано в ст. 1248 та 1253 ЦК. І це не формальність – без свідків такий заповіт можуть визнати нікчемним.
Передумали? Немає проблем
Ось тут – найприємніша частина. Уявіть, що ви десять років тому написали один заповіт, а зараз ваші стосунки з людьми змінилися. Або з’явилася онука, якій хочеться залишити дачу. Або просто захотілося все переграти. Згідно зі ст. 1254 ЦК, ви маєте повне право в будь-який момент змінити, скасувати чи скласти новий заповіт. І кількість таких змін нічим не обмежена. Хоч щотижня ходіть до нотаріуса – жодних штрафів чи додаткових умов.
Як це працює технічно? Є два рівнозначних способи:
- Скласти новий заповіт. Тоді попередній втрачає силу автоматично. Навіть якщо ви забули про його існування – новий документ «перекриває» старий повністю.
- Подати нотаріусу заяву про скасування заповіту. Тут важливо: підпис на такій заяві має бути нотаріально засвідчений (ст. 57 Закону «Про нотаріат»).
В обох випадках усе робиться суворо особисто. Жодних представників – чи то за довіреністю, чи то за проханням. Це ж стосується самого складання заповіту. Ваша воля – ваш візит до нотаріуса.
Коли ви скасовуєте або змінюєте заповіт, нотаріус робить спеціальні відмітки і на вашому примірнику, і в реєстрі нотаріальних дій, а потім обов’язково вносить інформацію до Спадкового реєстру. Це ключовий момент. Якщо після вашої смерті хтось знайде давній заповіт і спробує його використати, нотаріус при відкритті спадщини перевірить реєстр і побачить, що той документ уже не діє. І ніяких судових баталій – тільки ваша остання воля, зафіксована за всіма правилами.
Яка помилка перетворює заповіт на ніщо
Тут без компромісів. Ст. 1257 ЦК говорить прямо: заповіт, складений особою, яка не мала на це права, або з порушенням вимог щодо форми чи посвідчення, є нікчемним. Це означає, що суд не визнаватиме такий документ, навіть якщо всі знали про вашу справжню волю. Жодне усне побажання, жодна розписка на колінці не замінять нотаріально посвідчений заповіт.
Саме тому кустарні варіанти «напишу від руки і заховаю» – це ризик, що спадкоємці отримають майно за законом, а не так, як ви хотіли. Коли ви йдете до нотаріуса, ви не просто ставите підпис. Ви запускаєте ланцюжок дій, які гарантують, що після вас усе піде за планом – без сварок і непотрібних сюрпризів.
І ще одне. Сам процес скасування заповіту, як нагадує ч. 7 ст. 1254 ЦК, відбувається в тому самому порядку, що й посвідчення. Тобто якщо ви захочете не просто додати нових спадкоємців, а повністю «обнулити» всі попередні розпорядження, процедура буде такою ж повноцінною. Жодних полегшених шляхів – і це, як не дивно, захист. Тому що ваші зміни так само надійно фіксуються, як і перший заповіт.
Усвідомте одну річ. Щойно ви переступаєте поріг нотаріальної контори з паспортом і чітким рішенням у голові, ви отримуєте повний контроль над тим, що станеться з вашим майном. І цей контроль закон береже аж до того моменту, коли ви самі вирішите щось змінити. Жодних обмежень, жодних пояснень – лише ваша воля, одягнена в правильну юридичну форму.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
