У горах Марамуреш у Румунії загинув громадянин України. За попередніми даними, незаконний перетин кордону став для нього фатальним: чоловік заблукав і не зміг вийти до людей. Двох інших українців урятували – прикордонники та гірські рятувальники знайшли їх живими.
Ця історія варта не секундного співчуття, а уваги. Бо за нею стоять дві теми, у яких мало хто розбирається заздалегідь: як насправді працюють пошуки в прикордонних горах і що закон каже про тих, хто вирішує йти через кордон поза пунктами пропуску.
Що відомо про цей випадок
До Оперативного координаційного центру звернулася жінка. Вона повідомила, що троє громадян України заблукали в горах поблизу кордону. Сталося це після того, як вони незаконно перетнули кордон з України до Румунії.
За отриманою інформацією, один із чоловіків майже не міг пересуватися. Для гірської пошукової операції це критична деталь: людина, яка не йде сама, скорочує час на порятунок до кількох годин.
Про незаконний перетин кордону розповіла сама заявниця, тож на момент пошуків це була версія, а не встановлений факт. Перевіряти її доводиться вже після того, як людей знайшли.
На пошуки вирушили двоє прикордонників і троє гірських рятувальників. Вони використовували три спеціальні транспортні засоби.
Чому в горах не працює логіка «піду навпростець»
Марамуреш – не пагорби за околицею. Хребти тут подекуди підіймаються майже на дві тисячі метрів, схили вкриті густим лісом, а стежки часто позначені лише на старих картах.
Додайте погоду, яка змінюється за годину, туман, дощ і майже повну відсутність мобільного зв’язку. У такій місцевості навіть досвідчені туристи рухаються повільніше, ніж планували.
А людина, яка щойно перетнула кордон, зазвичай іде вночі, намагається не світити ліхтарем, не має запасу їжі й погано уявляє рельєф. Тому пошуки тут – це завжди поєднання техніки й людських ніг: спецтранспорт, групи на маршрутах, координація з тими, хто знає кожну стежку.
Ілюзія легкого маршруту
Посередники, які беруть гроші за «перехід», розповідають про дві години ходу й обіцяють, що шукати ніхто не буде. Реальність виглядає інакше: інші гори, ніж на фото, інша погода, ніж у прогнозі, і жодного плану на випадок, коли хтось відстане.
Саме тому в подібних історіях так часто гинуть не найслабші, а ті, хто пішов допомогти товаришу або повернувся за залишеним рюкзаком. Друзі на таке не розраховують.
Що загрожує порушнику, а що – організатору
Тут варто розділити дві ситуації. Перша – людина, яка сама перетнула кордон поза пунктом пропуску. Друга – той, хто її переправляє за гроші.
Для першої працює стаття 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення: незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону. Простими словами, незаконний перетин кордону тягне штраф або адміністративний арешт.
Якщо метою було ухилення від призову під час мобілізації, додається стаття 336 Кримінального кодексу України. А для організаторів і перевізників існує стаття 332 КК – незаконне переправлення осіб через державний кордон, де покарання сягає позбавлення волі.
Остаточна кваліфікація завжди залежить від обставин. Перебування за кілька кілометрів від кордону саме собою ще не означає вирок: потрібні докази, протокол, а в кримінальній справі ще й суд. І ще один нюанс: якщо людину затримують на території іншої держави, відповідальність настає за законами цієї держави.
Загальні правила зібрані в Законі України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року № 1777-XII і в Правилах перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів № 57 від 27 січня 1995 року. Якщо коротко: кордон перетинають у пунктах пропуску й за документами.
Якщо близька людина не виходить на зв’язок
Перше, що варто викинути з голови, – міф про три доби очікування. Його не існує. Заяву про зникнення приймають одразу, і найбільше важать саме перші години.
Що варто підготувати перед дзвінком:
- прикмети людини: зріст, одяг, взуття, колір наплічника;
- деталі маршруту: звідки вийшла, куди прямувала, яким транспортом;
- час останнього зв’язку та останню відому геолокацію;
- фото й номер телефону, який був у людини.
Далі – дзвінки. Прикордонне відомство, Оперативний координаційний центр, а якщо людина за кордоном, то ще й консульство України. Консул зобов’язаний вживати заходів для встановлення місця перебування зниклого громадянина – це прямо передбачено Консульським статутом України, затвердженим Указом Президента від 2 квітня 1994 року № 127/94.
Окремо про пошуки власними силами. Спокуса «піду й подивлюся сам» у горах майже завжди закінчується погано: без досвіду й спорядження родичі самі стають тими, кого доводиться рятувати. Краще передати рятувальникам максимум інформації й залишитися на зв’язку.
Що робить консульство, якщо сталася біда
У найгіршому разі саме консульство допомагає з оформленням документів і перевезенням тіла. Родині доводиться мати справу з двома системами одразу – українською та румунською, і кожна вимагає своїх довідок.
Тому зберігайте все: листування з людиною, квитанції від посередників, скриншоти переписки, номери, на які переказували гроші. У справах про незаконний перетин кордону ці дрібниці стають доказами – і для пошуку організаторів, і для пояснення власних обставин.
Гори не ділять людей на правих і винних
Найкорисніше, що можна винести з цієї історії, – простий алгоритм. Людина в горах має шанс тоді, коли про неї хтось повідомив і коли пошуки стартували швидко. Цього разу сталося саме так – і двоє людей повернулися живими.