Німеччина пропонує переглянути тимчасовий захист в ЄС для українських чоловіків призовного віку. Міністр внутрішніх справ Александер Добріндт в інтерв’ю Welt чітко дав зрозуміти: ухилення від військової служби не може бути підставою для отримання притулку. Розбираємося, що стоїть за цією заявою і до чого тут різниця між сирійцями та українцями.
Тимчасовий захист в ЄС — це, по суті, колективний рятувальний круг. Його ввели через Директиву про масовий наплив, коли почалося повномасштабне вторгнення. Механізм дозволив мільйонам українців легально перебувати в країнах Євросоюзу без проходження складних індивідуальних процедур. Жодних співбесід, жодних довгих доведень — просто факт громадянства України та перетин кордону після певної дати. І ось тепер німецький урядовець каже: можливо, для частини громадян цей автоматизм варто скасувати.
Добріндт провів цікаву паралель із сирійцями. Коли до Європи масово їхали люди, рятуючись від громадянської війни в Сирії, ніякого колективного захисту для них не було. Кожна заява розглядалася персонально — чиновники з’ясовували, хто саме перед ними, які обставини змусили людину покинути дім, чи є реальна загроза життю. І лише тоді ухвалювали рішення. З українцями ж спрацювала інша модель: приїхав — отримав статус. Але тепер, схоже, цю модель хочуть відкоригувати.
Кого саме пропонують виключити з-під дії директиви? Чоловіків призовного віку. Логіка міністра така: якщо людина могла б виконувати військовий обов’язок удома, але натомість виїхала за кордон, це не робить її біженцем у класичному розумінні цього слова. І тут важливий юридичний нюанс, який часто плутають. Тимчасовий захист в ЄС і статус біженця — це геть різні речі. Перший — швидке колективне рішення під конкретну кризу. Другий — індивідуальний статус, який потребує доведення особистих переслідувань.
Ключова теза Добріндта: ухилення від військового обов’язку не є підставою для притулку. Тобто якщо директива про масовий наплив перестане діяти для цієї категорії осіб, залишиться стандартна процедура. А в ній аргумент «я не хочу воювати» не спрацює. Жодна європейська країна не визнає відмову від захисту власної держави достатньою причиною для надання міжнародного захисту. Це жорстко, але з погляду міграційного права — послідовно.
Як це може виглядати на практиці? Чоловік призовного віку, який зараз перебуває в Німеччині, більше не матиме автоматичного права залишатися. Він зможе подати заяву на притулок — це право ніхто не забирає. Але розглядатимуть її вже персонально, як у випадку з сирійцями чи афганцями. І якщо людина не доведе, що їй особисто загрожує щось окрім загальної мобілізації, — отримає відмову. Логічний наслідок, за словами міністра, — обов’язок виїхати до України.
Тут може виникнути слушне запитання: а як щодо тих, хто не підлягає мобілізації за станом здоров’я чи через сімейні обставини? І чи не створить це колізію з українським законодавством, яке врегульовує відстрочки? Механізм виключення з тимчасового захисту в ЄС поки що залишається на рівні політичної заяви, а не готового документа. Деталей — як саме визначатимуть, хто «призовного віку», а хто ні — Добріндт не озвучив. Але натяк зроблено доволі прозорий.
З боку німецького уряду це виглядає як спроба навести лад у двох паралельних системах. Справді, дивно, коли для одних біженців діє суворий індивідуальний відбір, а для інших — автоматичне «зараховано». До того ж є суто практичний аспект: Німеччина несе значне фінансове навантаження через програми підтримки. Коли йдеться про жінок, дітей, літніх людей — питань не виникає. А от коли мова заходить про чоловіків, яких держава могла б мобілізувати, починаються дискусії.
Крім того, заява Добріндта лунає на тлі ширших європейських розмов про те, що тимчасовий захист в ЄС не може бути безстроковим. Директива про масовий наплив створювалася як екстрений інструмент, а не як постійне рішення. І чим довше триває війна, тим більше політиків у різних країнах починають ставити незручні запитання. Скільки ще діятиме цей механізм? Чи всі, хто ним користується, справді потребують саме такого формату захисту?
Позиція міністра внутрішніх справ Німеччини — поки що лише позиція. Жодних змін до директиви на рівні всього Євросоюзу не ухвалено. Але сигнал потужний. Він показує, куди може повернути європейська міграційна політика в найближчі місяці чи роки. І для багатьох українських чоловіків, які зараз перебувають за кордоном, це привід серйозно замислитися над своїм правовим становищем. Тимчасовий захист в ЄС, схоже, поступово перестає бути безумовним.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
