Чи може учасник бойових дій розраховувати на звільнення від сплати судового збору, якщо він не позивач, а відповідач? Саме це питання стало каменем спотикання у справі № 752/3051/25, яка дійшла аж до Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду. І відповідь, яку дав суд, багатьох здивувала – але давайте про все по черзі.
З чого все почалося
Уявіть типову ситуацію. Людина живе у квартирі, отримує житлово-комунальні послуги, але з оплатою не склалося. ТОВ «Новобудова» – компанія, що обслуговує багатоквартирний будинок, – звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості. Сума набігла чимала: основний борг – 21 142,26 грн, плюс 3% річних та інфляційні втрати. Загалом майже 25 тисяч гривень.
Відповідачем у справі виявився учасник бойових дій. І от тут почалося найцікавіше.
Голосіївський районний суд міста Києва 21 квітня 2025 року ухвалив рішення на користь комунальників. Жодних доказів того, що послуги не надавалися або були неякісними, відповідач не надав. Тож суд стягнув усю суму разом із судовим збором.
Відповідач із таким рішенням не погодився і подав апеляційну скаргу. А разом із нею – клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Мовляв, я учасник бойових дій, а ця справа стосується моїх прав, зокрема пільги на 75-відсоткову знижку на комунальні послуги.
Що вирішив апеляційний суд
Київський апеляційний суд розсудив інакше. У задоволенні клопотання відмовив, а згодом – ухвалою від 23 вересня 2025 року – взагалі визнав апеляційну скаргу неподаною і повернув її заявнику. Логіка була такою: предмет спору – стягнення боргу за комуналку, а це не пов’язано з порушенням прав учасника бойових дій. До того ж, чоловік є відповідачем, а не позивачем – не він же звертався до суду за захистом своїх прав.
Здавалося б, усе логічно. Але відповідач пішов далі – до Верховного Суду.
У чому юридична інтрига
Тут важливий момент. Річ у тім, що судова практика щодо звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій була, м’яко кажучи, неоднаковою. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ще у лютому 2024 року (справа № 750/15121/21) сказала: так, відповідач-учасник бойових дій звільняється від сплати судового збору. А от Друга судова палата у вересні того ж року (справа № 755/8368/23) зайняла протилежну позицію: ні, такий спір не стосується соціального захисту ветерана, тож платити треба на загальних підставах.
Дві палати одного суду – і два протилежні висновки. Саме для вирішення цієї колізії справу й передали на розгляд Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Що каже закон
Давайте розберемося, що написано в нормах. Пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» говорить: від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав.
Зверніть увагу: законодавець не написав «позивачі – учасники бойових дій». А в інших пунктах цієї ж статті статус чітко вказано: «позивачі – у справах про стягнення заробітної плати», «позивачі – у справах про відшкодування шкоди» тощо. Тобто там, де треба обмежити коло осіб, закон прямо називає процесуальний статус.
А в пункті 13 – ні. І це, як виявилося, ключовий нюанс.
До речі, стаття 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» теж не розрізняє позивачів і відповідачів: учасники бойових дій звільняються від судових витрат, пов’язаних із розглядом питань їхнього соціального захисту. А пільга щодо 75-відсоткової знижки на комунальні послуги – це якраз елемент такого захисту (пункт 5 частини першої статті 12 цього ж Закону).
Верховний Суд розставляє крапки над «і»
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду підійшла до питання ґрунтовно. Проаналізували і текст закону, і прийоми законодавчої техніки, і попередню практику, включаючи позицію Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.
І ось головний висновок: апеляційний суд припустився помилки, коли відмовив учаснику бойових дій у звільненні від сплати судового збору лише тому, що він є відповідачем. Закон не ставить пільгу в залежність від процесуального статусу.
Чесно кажучи, логіка Суду виглядає переконливо. Якщо правова норма дає людині певну гарантію, тлумачити її можна буквально або розширено, але аж ніяк не звужено. Суд не має права зменшувати обсяг прав, які надав законодавець.
Цікаво, що колегія Третьої судової палати, передаючи справу на розгляд об’єднаної палати, хотіла відступити від «лояльного» до ветеранів висновку Першої палати. Але об’єднана палата вирішила: відступати немає підстав. Той висновок – правильний.
Що це означає на практиці
Отже, 22 червня 2026 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалив: касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляції.
Інакше кажучи – апеляційну скаргу ветерана мають розглянути по суті, не вимагаючи від нього сплати судового збору. Чи виграє він сам спір про комунальний борг – це вже інше питання, його вирішуватиме апеляційний суд. Але право на оскарження йому повернули.
Ключове, що варто запам’ятати: учасник бойових дій має право на звільнення від сплати судового збору незалежно від того, хто подав позов – він сам чи до нього. Головне, щоб справа була пов’язана з порушенням його прав як ветерана. А борги за комуналку, де фігурує пільгова 75-відсоткова знижка, – це якраз такий випадок.
Колегія суддів у складі семи суддів на чолі з головуючим Луспеником Д. Д. поставила крапку в суперечці, яка тривала між різними палатами цивільного касаційного суду. І зробила це на користь правової визначеності, якої так не вистачало у цьому питанні.
