Удар по Кам’янському на Дніпропетровщині пошкодив спортивний комплекс, і саме там спалахнула пожежа. Постраждала одна людина – 60-річна жінка, у неї гостра реакція на стрес.
Пожежу загасили після дев’ятої ранку. Зараз триває ліквідація наслідків атаки. Про це повідомив очільник області, його пряма мова: «Росіяни завдали удару по Кам’янському. Пошкоджений спортивний комплекс. Там зайнялася пожежа».
За сухими формулюваннями стоїть проста річ. Спортивний комплекс – об’єкт цивільний. Не склад боєприпасів, не командний пункт, не залізничний вузол. Звичайний спортзал, куди ходять діти й дорослі. І в повідомленні йдеться про пошкодження та пожежу, а не про якісь військові об’єкти поруч. Чи змінює це щось з погляду права? Ще й як.
Принцип розрізнення: базове правило війни
У праві збройних конфліктів є наріжна норма, вона називається принцип розрізнення. Зафіксована вона у статті 48 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій 1949 року, ухваленого 1977 року. Сторони конфлікту повинні постійно розрізняти цивільне населення й цивільні об’єкти та не спрямовувати удари проти них.
Стаття 52 того ж протоколу говорить прямо: цивільні об’єкти не є об’єктом нападу. Військовим вважається лише той об’єкт, який своїм характером, розташуванням або використанням робить ефективний внесок у воєнні дії. І знищення якого дає явну військову перевагу.
Спортивний комплекс до такої категорії не належить. Щоб він став військовою ціллю, потрібні докази, що там, наприклад, розміщували техніку чи особовий склад. Сама лише присутність військових поблизу не перетворює стадіон на законну ціль.
Побутова аналогія проста. Якщо у дворі школи хтось залишив автомобіль, це не дає права зрівняти школу з землею. Пропорція має зберігатися завжди.
Навіть військова ціль має межі
Тут важливий нюанс, який часто випускають. Навіть якщо об’єкт справді військовий, це не дає carte blanche. Стаття 51(5)(b) протоколу забороняє напади, які можуть завдати випадкової шкоди цивільним або цивільним об’єктам надмірної порівняно з очікуваною військовою перевагою.
Тобто питання не лише в тому, куди влучили. Питання ще й у тому, чи могли не влучити і яку шкоду спричинили. У випадку з містом це питання стоїть особливо гостро.
Які статті тут працюють
В українському Кримінальному кодексі є стаття 438, порушення законів та звичаїв війни. Вона охоплює умисні напади на цивільні об’єкти, знищення майна, заподіяння тілесних ушкоджень цивільним людям. Кожен епізод, включно з пошкодженням спорткомплексу, може стати окремим пунктом у провадженні.
На міжнародному рівні працює стаття 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Пункт 2(b)(ix) прямо говорить про умисні напади на цивільні об’єкти, які не є військовими цілями. Україна статут не ратифікувала, але визнала юрисдикцію суду через заяви 2014 і 2015 років.
І ось момент, який варто проговорити чесно. Сам факт пошкодження ще нічого не доводить у суді. Потрібні докази: що саме летіло, звідки, чи була поруч військова мета, чи був умисел. Це нудна робота з паперами й експертизами, а не гучні заяви.
Хто веде такі справи
Зазвичай це СБУ разом з обласною прокуратурою, під наглядом Офісу Генерального прокурора. Кожен обстріл фіксують окремо, щоб потім зібрати картину в єдине провадження. Саме тому очевидцям так важливо дати свідчення одразу, поки пам’ять свіжа.
Що робити, якщо постраждало ваше майно
Тепер практика. Якщо ви живете поруч і у вас повибивало вікна або пошкодило дах, перший крок – зафіксувати це. Подзвоніть на 102, викличте поліцію, дочекайтеся, поки складуть протокол. Не прибирайте уламки до приїзду слідчих.
Короткий перелік дій:
- Сфотографуйте пошкодження з прив’язкою до місця: увімкніть геолокацію на телефоні.
- Збережіть документи на майно: витяг з реєстру, договір купівлі-продажу, техпаспорт.
- Дочекайтеся акта обстеження, який складає комісія місцевої ради.
- Подайте до прокуратури заяву про кримінальне правопорушення, щоб епізод потрапив у справу.
Для житла діє механізм єВідновлення. Він стосується передусім житлових будинків і квартир, тож на комунальний спорткомплекс його автоматично не поширять. Тут шлях інший: місцева влада фіксує збитки як власник, а відшкодування потім шукають через суди та міжнародні механізми.
Реєстр збитків: довга гра, але не безглузда
Окремо існує Реєстр збитків для України, створений у Гаазі під егідою Ради Європи 2023 року. Це не суд і не виплата одразу. Це база заяв, які згодом стануть основою для майбутньої компенсаційної комісії. Категорії заяв відкривають поетапно, тому варто стежити за оновленнями, а не чекати фінального рішення.
Масштаб теж варто тримати в голові. Удар по Кам’янському – один із тисяч епізодів, і кожен із них тримається на папері, а не на емоціях. Без протоколу, фото й заяви навіть очевидний злочин залишиться просто новиною у стрічці, яка за тиждень забудеться.
І ще одне, суто людське
60-річна жінка з гострою реакцією на стрес не потребує героїчних слів. Їй потрібен лікар і спокій. Якщо поруч є людина в такому стані, допоможіть їй дістатися до медиків і не залишайте саму в перші години. Гостра реакція на стрес – це не «переляк», а стан, який може потребувати допомоги фахівця.
Це теж частина наслідків атаки. Їх фіксують, вони мають значення, і саме з них починається будь-яка майбутня справа.
