Хлопець доглядає матір з інвалідністю II групи, подає документи на відстрочку від мобілізації – і отримує відмову. Причина? У матері є донька, яка… живе в Німеччині, виховує дитину й не збирається повертатися. Знайома картина? Черкаський окружний адміністративний суд нещодавно розглянув саме таку справу й ухвалив рішення, яке може стати в пригоді сотням українців.
Давайте розберемо цю історію покроково – без канцеляризмів і складних юридичних конструкцій.
Що сталося
Чоловік звернувся до територіального центру комплектування із заявою про надання відстрочки. Підстава – пункт 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Його мати має II групу інвалідності безтерміново, і він єдиний, хто реально може про неї піклуватися.
До заяви додав усе, що вимагає закон: свідоцтво про народження (підтвердження родинного зв’язку), довідку МСЕК про інвалідність матері, нотаріально посвідчену заяву матері про те, що для догляду вона обирає саме його – свого сина.
Комісія при ТЦК розглянула документи й винесла рішення: відмовити. У протоколі від 23 грудня 2025 року №150 зазначили: у матері є донька (сестра позивача), і заявник не надав документів, які б підтверджували, що ця донька є військовозобов’язаною або не зобов’язана утримувати матір.
І ось тут починається найцікавіше.
Що каже закон про відстрочку для догляду за батьками з інвалідністю
Пункт 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» говорить: не підлягають призову військовозобов’язані, які мають одного з батьків з інвалідністю I чи II групи. Але є важлива умова – мають бути відсутні інші особи, які не є військовозобов’язаними та за законом зобов’язані утримувати цих батьків.
Тут важливий момент. Закон не каже, що достатньо просто мати батька чи матір з інвалідністю. Треба довести, що більше нікому. Або що інші родичі, які за Сімейним кодексом мають утримувати непрацездатних батьків, самі є військовозобов’язаними, мають інвалідність, потребують догляду, перебувають під арештом чи відбувають покарання.
У цій справі сестра позивача – повнолітня донька матері з інвалідністю. За статтею 202 Сімейного кодексу України повнолітні діти зобов’язані утримувати непрацездатних батьків. Формально вона теж має такий обов’язок. Саме це й стало каменем спотикання.
Але життя, як завжди, складніше за паперові конструкції.
Чому сестра за кордоном – не аргумент для відмови
Позивач надав суду докази, які кардинально змінюють картину. Його сестра постійно проживає у Федеративній Республіці Німеччина, в місті Вісбаден. Має дозвіл на проживання, дійсний до вересня 2027 року. Разом із нею там живе неповнолітня донька, яка ходить до місцевої школи.
Більше того – сестра написала заяву, де чітко зазначила: вона прийняла рішення залишитися в Німеччині й не може здійснювати догляд за матір’ю. Тобто фактично єдиною людиною, яка і за законом зобов’язана, і реально спроможна утримувати матір, залишається син – позивач у справі.
Суд звернув увагу на ще одну деталь. Відповідно до абзацу 4 пункту 58-1 Порядку №560 (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року), ТЦК під час розгляду заяви про відстрочку зобов’язаний перевіряти наявність інших осіб, зареєстрованих за тією ж адресою, що й військовозобов’язаний або особа, яка потребує догляду. Перевірка має відбуватися через Єдиний державний реєстр призовників, Державний реєстр актів цивільного стану та інші бази даних.
І що ж з’ясувалося? За адресою, де зареєстровані позивач і його матір, інших осіб із обов’язком утримувати матір – немає. Відповідач цього навіть не спростовував. Комісія просто відмахнулася формальним аргументом про існування сестри, не заглиблюючись у реальні обставини.
Які документи потрібні для відстрочки за пунктом 13
Коротко перелічу те, що вимагає Додаток 5 до Порядку №560 для цієї підстави:
- документ, що підтверджує інвалідність батьків (довідка МСЕК, витяг з рішення експертної команди, пенсійне посвідчення або посвідчення про соціальну допомогу із зазначенням групи інвалідності);
- документи, що підтверджують родинні зв’язки (свідоцтво про народження);
- заява за формою згідно з додатком 15 – у ній батьки зазначають, кого саме вони обирають для свого утримання;
- документи, що підтверджують неможливість інших невійськовозобов’язаних осіб утримувати батьків (довідка МСЕК про їхню інвалідність, висновок ЛКК про потребу в постійному догляді або документи про перебування під арештом чи відбування покарання).
Чесно кажучи, перелік не ідеальний – він не враховує ситуацій, подібних до цієї, коли родич просто живе за кордоном. Але судова практика, як бачимо, заповнює цю прогалину.
Що вирішив суд і чому це важливо
Черкаський окружний адміністративний суд визнав рішення комісії ТЦК протиправним і скасував його. Більше того – суд зобов’язав ТЦК прийняти рішення про надання позивачу відстрочки від мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позов задовольнили повністю.
Ключове з цього рішення: формальна наявність інших дітей у батьків з інвалідністю не є автоматичною підставою для відмови у відстрочці. Якщо ці діти фактично не можуть або не бажають здійснювати догляд – і ви можете це довести – суд стане на ваш бік.
У цій справі вирішальними стали три фактори: сестра проживає за кордоном на законних підставах, має там неповнолітню дитину й офіційно заявила про небажання повертатися. Плюс – за адресою реєстрації матері не виявилося інших осіб, зобов’язаних її утримувати.
Кілька практичних порад
Якщо ви опинилися в подібній ситуації, не погоджуйтеся з формальною відмовою ТЦК. Збирайте докази: документи про перебування родичів за кордоном, їхні нотаріально посвідчені заяви, підтвердження неможливості здійснювати догляд. Фіксуйте все, що доводить: реально піклуватися про батьків можете тільки ви.
І пам’ятайте: адміністративний суд – це не якась абстрактна інстанція. Це реальний механізм захисту, коли військкомат відмовляє вам у законному праві на відстрочку. Крім того, за рішенням суду вам ще й відшкодують судовий збір – у цій справі позивачу повернули 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
