Виключення з реєстру військовозобов’язаних безпідставних даних – не абстрактна теорія, а реальний механізм, який успішно працює в українських судах. Полтавський окружний адміністративний суд у червні 2026 року розглянув показову справу: громадянин через адвоката домігся видалення з державної бази даних інформації про нібито порушення ним правил військового обліку.
Історія почалася буденно, як і в багатьох військовозобов’язаних українців. Чоловік відкрив застосунок Резерв+ – і побачив статус «Розшукує ТЦК та СП: порушення правил військового обліку». Жодних повісток він перед тим не отримував, про жодні адміністративні протоколи не чув. Але в електронній базі вже красувався компрометуючий запис.
Що ж сталося насправді? Під час судового розгляду з’ясувалося: ТЦК стверджував, що позивач не з’явився за повісткою ще 31 жовтня 2024 року. На цій підставі відповідач не лише вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомості про порушення, а й подав громадянина в розшук через Національну поліцію.
Ключовий нюанс: ТЦК так і не виніс постанову про адміністративне правопорушення. Не було ані протоколу, ані рішення про накладення стягнення за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А без цього, як пояснив суд, будь-які записи про «порушення» – незаконні.
Щоб зрозуміти логіку суду, треба зазирнути в законодавство. Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів – це величезна інформаційно-комунікаційна система, створена для військового обліку громадян. Її правовий статус визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» (№1951-VIII).
Так ось, пункт 20-1 частини першої статті 7 цього Закону чітко говорить: до персональних даних військовозобов’язаного належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності. Зверніть увагу на формулювання – «про притягнення», а не «про підозру» чи «про ймовірне порушення». Тобто потрібен юридичний факт: складений протокол, винесена постанова.
У цій справі не було ні того, ні іншого. Сам ТЦК у відповіді на адвокатський запит визнав: позивачу лише «потрібно з’явитися для винесення постанови». Іншими словами, постанова навіть не виносилася. Проте запис у Реєстрі вже з’явився.
Суд звернув увагу на фундаментальний принцип: Реєстр призначений для зберігання та обробки фактів, встановлених у законному порядку. Якщо немає юридичного факту притягнення до адміністративної відповідальності – немає й законних підстав для внесення компрометуючих відомостей. Усе просто.
Окремої уваги заслуговує процесуальна поведінка ТЦК. Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження, але відзив на позовну заяву так і не подав. Жодних доказів законності своїх дій суду не надав. А відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб’єктом владних повноважень відзиву може кваліфікуватися судом як визнання позову.
Саме так і сталося. Суд розцінив мовчання ТЦК як фактичну згоду з вимогами позивача. Це важливий процесуальний момент, який варто взяти на озброєння всім, хто планує оскаржувати подібні дії військкоматів.
У підсумку Полтавський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яким:
- визнав протиправними дії ТЦК щодо внесення до Реєстру даних про порушення позивачем правил військового обліку;
- зобов’язав ТЦК виключити з реєстру військовозобов’язаних ці відомості;
- стягнув із ТЦК на користь позивача судовий збір – 1221,20 грн.
Суд керувався не лише національним законодавством, а й практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на ефективний засіб правового захисту. У рішенні ЄСПЛ «Афанасьєв проти України» підкреслюється: захист має бути ефективним і на практиці, а не лише формально прописаним у законах.
Що це означає для пересічного громадянина? Якщо ви виявили в Резерв+ запис, із яким не згодні, – це не вирок. Виключення відомостей із реєстру військовозобов’язаних через суд – абсолютно реальна процедура. Але є кілька важливих моментів.
Перше – потрібна доказова база. У цій справі адвокат позивача надіслав запити до ТЦК і до Національної поліції – і отримав письмові відповіді, які підтвердили: постанови про адмінправопорушення не існує. Саме ці документи стали фундаментом позову.
Друге – варто знати, що веденням Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів займаються саме районні (міські) територіальні центри комплектування. Тому позов подається до конкретного ТЦК, який вніс спірний запис.
І третє – строки. Рішення суду набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде подано апеляційної скарги. У цій справі ТЦК рішення не оскаржував.
Корисно також знати, що стаття 34 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (№2232-XII) покладає ведення персонально-якісного обліку військовозобов’язаних саме на ТЦК. А Порядок організації та ведення військового обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, деталізує механізм цього обліку. Жоден із цих документів не дозволяє вносити до Реєстру непідтверджені дані.
І ще одне спостереження: якщо ТЦК не реагує на ваші звернення або не надає документів – це не кінець історії. Навпаки, процесуальна пасивність відповідача може зіграти вам на руку. Адже суд має повне право розцінити її як визнання позовних вимог – що й трапилося в полтавській справі.
Полтавське рішення демонструє: виключення з реєстру військовозобов’язаних незаконних записів – не виняток, а нормальна практика адміністративних судів. Подібні рішення формують прецедентну базу, на яку можна посилатися в аналогічних ситуаціях. Головне – не панікувати, побачивши тривожний статус у застосунку, а діяти послідовно: зафіксувати порушення, зібрати докази і звернутися до суду.
