Уявіть: у військовому квитку стоїть відмітка про виключення з військового обліку, на руках є довідка військово-лікарської комісії про непридатність до служби, а державний реєстр досі рахує вас військовозобов’язаним. Саме з такою проблемою зіткнувся позивач у справі № 120/4750/26, яку розглянув Вінницький окружний адміністративний суд.
Історія почалася ще у 2012 році, коли чоловіка взяли на військовий облік. Після початку повномасштабного вторгнення він переїхав на Вінниччину, став на облік як внутрішньо переміщена особа і звернувся до місцевого територіального центру комплектування. Звідти його направили на військово-лікарську комісію.
19 вересня 2022 року ВЛК винесла висновок: на підставі статті 41А графи ІІІ Розкладу хвороб чоловіка визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Того самого дня у військовому квитку з’явився запис про зняття з обліку. За ідеєю, питання закрите.
Але ні. У лютому 2026 року чоловік сформував військово-обліковий документ і побачив невідповідність. У реєстрі в графі «категорія обліку» значилося зовсім не те, що мало б бути після такого висновку. Паперові документи кажуть одне, а електронна база – інше.
Тут важливий момент. Запис у квитку сам собою не закриває питання. Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів – це офіційне джерело, з яким працюють і ТЦК, і інші органи. Якщо там застаріла інформація, людина на практиці й далі залишається прив’язаною до військового обліку.
Чоловік написав заяву до ТЦК і попросив внести в реєстр відомості про непридатність і виключення. У відповідь отримав листа від 17 березня 2026 року № 3/874, де сказано, що правових підстав для таких змін немає. Тоді він пішов до суду.
Логіка ТЦК була такою. Оскільки чоловік – офіцер запасу, то для виключення з військового обліку за станом здоров’я потрібне не просто довідка ВЛК, а свідоцтво про хворобу. А свідоцтва про хворобу на нього, мовляв, не складали. Значить, і вносити до реєстру нічого.
Формально звучить переконливо. Але суд копнув глибше.
Річ у тім, що вибір форми документа – довідка чи свідоцтво про хворобу – це не турбота самого військовозобов’язаного. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, покладає цей обов’язок саме на військово-лікарську комісію. Це вона мала оформити свідоцтво про хворобу та направити його на затвердження, якщо процедура цього вимагала.
Суд висловився прямо: людина не зобов’язана стежити за внутрішньою кухнею ВЛК. Ризик помилки чи недотримання процедури з боку комісії не можна перекладати на громадянина. Він стороння особа для цих процесів.
Іншими словами, якщо ВЛК визнала людину непридатною і в квитку стоїть відмітка про виключення з військового обліку, це офіційне рішення. Воно породжує реальні правові наслідки – статус військовозобов’язаного припиняється. А недопрацювання посадовців не може бути приводом залишати людину в реєстрі.
Далі суд нагадав про обов’язки самих ТЦК. Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» прямо покладає на ці центри ведення реєстру та актуалізацію його бази даних. Районні і міські ТЦК вносять записи, змінюють персональні та службові дані. Отже, саме відповідач мав довести процедуру до кінця.
Деталі ведення обліку прописані в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487. Там прямо сказано, що територіальні центри комплектування організовують і ведуть військовий облік, проставляють у документах відмітки про взяття, зняття та виключення, а також виконують функції з ведення реєстру. Тобто обов’язок розподілено чітко, і він лежить на державному органі.
Базові правила тут задає Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». Він визначає, кого виключають з обліку, і серед підстав прямо називає визнання людини військово-лікарською комісією непридатною з виключенням з військового обліку. Тобто сам факт такого висновку – це і є підстава. А оформлення супутніх паперів – внутрішня справа державного органу.
Окремо варто згадати обов’язок самого військовозобов’язаного повідомляти про зміну стану здоров’я. Закон № 2232-XII відводить на це семиденний строк. Чоловік цю вимогу виконав – він і пройшов ВЛК, і надав документи. Тож претензій до нього бути не могло.
Цікавий нюанс: постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 прямо описує, що робити, коли дані паперового документа розходяться з реєстром. Людина має звернутися до ТЦК за місцем обліку – письмово або через електронний кабінет. Саме так і зробив позивач. Але отримав формальну відмову.
Доречно згадати позицію Конституційного Суду України ще з 2010 року: обмеження прав людини допустиме лише за умови передбачуваності застосування правових норм. Коли ж людині кажуть «рішення є, але ми його не оформили як треба», жодної передбачуваності немає. Недотримання внутрішньої процедури не може створювати негативні наслідки для людини.
До речі, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України тягар доказування в таких справах лежить саме на відповідачі. Це ТЦК мав довести, що діяв правомірно. А суд таких доказів не побачив.
Суд зауважив і те, що спосіб захисту має бути ефективним. Тобто таким, щоб людині не довелося ходити по колу і вдруге звертатися до суду. Тому рішення сформулювали конкретно – внести відомості до реєстру.
Позов задовольнили повністю. Суд визнав бездіяльність ТЦК протиправною і зобов’язав внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомості про непридатність позивача до військової служби та виключити його з обліку. На користь позивача також стягнули судовий збір у розмірі 1064,96 гривні.
Чому така розбіжність взагалі небезпечна? Бо саме реєстр, а не паперовий квиток, сьогодні є основою для багатьох рішень. Перевірки документів, повістки, обмеження на виїзд – усе це часто зав’язане на електронні дані. Поки там стара категорія, людина може стикатися з питаннями, яких давно не мало б бути.
Кому ця історія може стати в пригоді? Усім, хто потрапив у схожу пастку: на руках є довідка ВЛК про непридатність, у квитку – відмітка, а реєстр показує застарілі дані. Якщо ТЦК відмовляється виправляти запис, посилаючись на відсутність свідоцтва про хворобу, це ще не вирок. Практика дедалі частіше стає на бік людини, адже відповідальність за правильність документів несе той орган, який їх оформлював.
Головне – не залишати розбіжність між папером і реєстром без уваги. Поки в електронній базі ви значитесь військовозобов’язаним, старі відмітки в квитку мало що вирішують на практиці. Саме запис у реєстрі визначає, як до вас ставитиметься система.
