Уявіть: вас ще у 2018 році визнали непридатним до військової служби й виключили з військового обліку. Ви живете собі спокійно, аж раптом у липні 2026 року вас зупиняють, везуть до ТЦК і змушують пройти військово-лікарську комісію. А та, попри ваш восьмирічний статус «непридатного», визнає вас цілком придатним. Звучить як абсурдний сценарій? Саме це сталося з позивачем у справі № 280/8195/26, яку 5 жовтня 2026 року вирішив Запорізький окружний адміністративний суд.
Давайте розберемося, чому суд став на бік позивача, які аргументи спрацювали і що це рішення означає для інших громадян, які опинилися в подібній ситуації.
Хронологія подій: від непридатності до примусового огляду
Позивач – громадянин України, якого ще у березні 2018 року військово-лікарська комісія при Комунарському районному військовому комісаріаті визнала непридатним до військової служби. Підстава – статті 39А та 41Б наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008. Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», його виключили з обліку. 12 березня 2018 року у військовому квитку з’явився запис про виключення.
Здавалося б, крапка. Але у січні 2025 року, під час звичайної перевірки документів поліцією, позивач раптом дізнається: в електронній системі він знову значиться як військовозобов’язаний. Жодних заяв він не подавав, жодної згоди на поновлення не давав – але хтось узяв і «поновив» його на військовому обліку.
Позивач вирішив діяти через суд – подав позов про визнання такого поновлення протиправним. Справа отримала номер 280/4085/26. А поки вона розглядалася, 9 липня 2026 року трапилося те, що стало приводом для нового позову: позивача зупинили працівники ТЦК. Він показав військово-обліковий документ із відміткою про виключення – але це не допомогло. Його затримали, доправили до ТЦК і змусили пройти військово-лікарську комісію.
За словами позивача, все відбулося з грубими процедурними порушеннями: направлення на ВЛК він не отримував, жодних аналізів не здавав, жодного лікаря не бачив. Проте на виході з’явилася довідка військово-лікарської комісії № 2026-0709-1531-0221-0 від 09.07.2026. У ній значилося: ОСОБА_1 здоровий, придатний до проходження військової служби.
Попереднє рішення, яке все змінило
Поки тривав розгляд справи № 280/8195/26, інша справа – № 280/4085/26 – дійшла до логічного фіналу. 3 серпня 2026 року Запорізький окружний адміністративний суд визнав дії ТЦК щодо поновлення позивача на військовому обліку протиправними. Суд зобов’язав внести до електронної системи «Оберіг» відомості про нього саме як про особу, виключену з військового обліку. А 3 вересня 2026 року це рішення набрало законної сили.
Для справи про ВЛК це рішення стало преюдиційним – тобто таким, що не потребує повторного доведення. Логіка проста: якщо особа законно виключена з військового обліку, вона втрачає статус військовозобов’язаного. А якщо немає статусу військовозобов’язаного – немає й обов’язку проходити ВЛК. І тим більше немає підстав для призову.
Юридична природа виключення з військового обліку
Тут критично важливо зрозуміти одну річ: виключення з військового обліку – це не «тимчасове зняття» і не «відстрочка». Це остаточне припинення військового обов’язку для конкретної особи.
Частина 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» прямо говорить: громадяни України звільняються від виконання військового обов’язку на підставах, визначених цим Законом. Одна з таких підстав – визнання військово-лікарською комісією непридатним до служби з виключенням з обліку (пункт 3 частини 6 статті 37).
Зверніть увагу на формулювання Верховного Суду. У постанові від 9 червня 2026 року у справі № 320/29761/25 він чітко розмежував два поняття: «зняття» з обліку та «виключення» з нього. Це фундаментально різні дії. Виключення має наслідком повну втрату статусу військовозобов’язаного, тоді як зняття – лише тимчасову зміну облікових даних.
Крім того, стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює чіткий критерій: призову під час мобілізації підлягають лише військовозобов’язані, визнані придатними. Позивач не відповідав жодному з цих критеріїв – він уже не був військовозобов’язаним, і його давно визнали непридатним. Отже, норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо призову на нього просто не поширювалися.
Чому повторний медичний огляд був незаконним
Хтось може запитати: а хіба не можна пройти повторний огляд? Можливо, стан здоров’я змінився?
Справді, пункт 3.3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міноборони №402) допускає повторний огляд осіб, раніше визнаних непридатними. Але – увага – лише після обов’язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров’я. І лише за наявності електронного направлення в системі ЕСОЗ.
Суд встановив: жодних доказів такого обстеження відповідачі не надали. Жодних електронних направлень – також. Іншими словами, навіть якби в ТЦК були підстави для сумнівів у попередньому діагнозі (а їх, за матеріалами справи, не було), саму процедуру провели з кричущими порушеннями.
Більше того, чинне законодавство взагалі не передбачає процедури «повторного взяття на військовий облік» осіб, виключених через непридатність, без зміни медичного висновку в установленому порядку. А висновок 2018 року ніхто не переглядав і не скасовував.
«Плоди отруйного дерева» та принцип належного урядування
Цікаво, що суд застосував одразу дві потужні правові конструкції.
Перша – доктрина «плодів отруйного дерева». Якщо первинна дія (направлення на ВЛК) незаконна, то й усі її результати (довідка ВЛК) також не можуть вважатися законними. Цю доктрину Європейський суд з прав людини неодноразово застосовував, зокрема у справах «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України». Логіка універсальна: неправомірні дії не породжують правомірного результату.
Друга – принцип «належного урядування», сформульований ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України». Державні органи зобов’язані діяти послідовно й прозоро, а ризик будь-якої помилки державного органу покладається на державу, а не на громадянина. Помилки не можна виправляти за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Як зазначив суд, тягар несприятливих наслідків через неналежне виконання ТЦК своїх обов’язків не може покладатися на позивача і створювати для нього додаткові зобов’язання.
Чого позивач не отримав
Позов містив три вимоги, і суд задовольнив дві з них. У третій – про скасування наказу про призов – відмовили.
Причина суто процесуальна: матеріали справи не містили жодних доказів існування такого наказу. Сам відповідач зазначив, що позивач не призивався на військову службу і не є військовослужбовцем. А суд не може скасувати документ, існування якого не доведене.
Це нагадування про важливе правило: позивач повинен доводити обставини, на які він посилається. Обов’язок відповідача доводити правомірність своїх дій не звільняє позивача від обов’язку підтвердити сам факт порушення.
Практичні уроки з цієї справи
По-перше, виключення з військового обліку через непридатність до служби – це юридичний факт із серйозними наслідками. Він остаточно припиняє ваш статус військовозобов’язаного. І жоден ТЦК не має права ігнорувати цей факт або «виправляти» його на власний розсуд.
По-друге, якщо вас поновили на обліку без вашої згоди та без зміни попереднього медичного висновку – це привід для судового оскарження. Як показує практика, суди стають на бік громадян у таких спорах.
По-третє, процедура має значення. Навіть формально дозволений повторний медичний огляд стає незаконним, якщо порушено встановлений порядок його проведення – а саме: відсутні обстеження у спеціалізованих закладах і немає електронних направлень в ЕСОЗ.
І наостанок: суд у цій справі стягнув на користь позивача частину судового збору – 1 863,68 грн. Невелика сума, але важливий сигнал: державний орган, який діяв протиправно, має нести за це фінансову відповідальність.
