Викрадення та катування чоловіків посеред вулиці важко уявити в мирному місті. Проте саме це сталося в Одесі, і справа дійшла до вироку. Дев’ятьох учасників груп оповіщення одного з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визнали винними.
Серед засуджених є військовослужбовці та цивільні особи, яких залучали до мобілізаційних заходів. Вироки суд ухвалив у вересні та жовтні 2026 року. Обвинувачення підтримували прокурори Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Що відбувалося на вулицях
Квітень і травень 2026 року. Місто живе звичайним життям, а на вулицях працює група людей, які не мають жодних підстав зупиняти перехожих. І все ж вони це роблять.
Схема виглядала однаково в кожному епізоді. Чоловіка зупиняли, силоміць саджали до автомобіля і везли до ТЦК. Жодних документів при цьому не складали.
Дорогою застосовували силу. Потерпілих били, розпилювали в обличчя сльозогінний газ, погрожували, принижували. В одному випадку чоловікові погрожували сексуальним насильством. В іншому він знепритомнів після газу.
Затриманих також змушували повідомляти персональні дані та відомості про інших чоловіків призовного віку: знайомих, сусідів, колег.
Трапився й епізод, який складно назвати інакше, ніж грабіж. Під час примусового перевезення одного чоловіка засуджений забрав із його гаманця 5 200 гривень.
Що відбувалося з людьми вже в приміщенні ТЦК, офіційне повідомлення не уточнює. Але доставлення силою саме собою не має законної процедури.
За якими статтями це кваліфікують
Викрадення та катування чоловіків не вкладається в одну статтю Кримінального кодексу. Тут працює кілька складів одночасно, і кожен описує свій бік подій.
Людину утримували проти її волі та переміщали без законних підстав. Це незаконне позбавлення волі й викрадення людини, стаття 146 КК України.
Окремо стоїть те, що робили з тілом і психікою затриманих. Побиття, газ, погрози, приниження заради того, щоб зламати опір і отримати потрібні відомості. Такі дії описано в статті 127 КК України, це катування.
Забрана з гаманця сума додає ще один склад, пов’язаний із заволодінням чужим майном. Кожну частину суд оцінює окремо, і разом вони дають значно суворіший результат, ніж одна стаття.
Якщо дії вчиняли люди зі службовими повноваженнями, додається ще один склад, пов’язаний із перевищенням цих повноважень. Саме тому в подібних справах обвинувачення часто об’єднує кілька епізодів в одне провадження.
Хто такі групи оповіщення і де межа повноважень
Назва звучить буденно, і саме тут криється непорозуміння. Групи оповіщення створюють для однієї мети: повідомити людину про виклик до ТЦК і вручити повістку.
Права затримувати, обшукувати, вилучати документи чи застосовувати фізичну силу в них немає. Це не їхні повноваження, хоч би як упевнено поводилися такі люди.
Межа проходить досить чітко. Повістка, розмова біля під’їзду, підпис у відомості належать до мобілізаційної процедури. Затягування в машину, газ в обличчя і поїздка без протоколу належать уже до Кримінального кодексу.
До речі, саме тому в цій історії важливий не сам факт мобілізаційних заходів, а спосіб дій. Мобілізація не дає нікому права на вуличне свавілля.
Як виглядає законне затримання
Порівняння допомагає побачити різницю. Затримати людину на вулиці може поліцейський, і навіть у нього є чіткий порядок дій.
Поліцейський представляється, називає підрозділ і причину звернення. Потім складають протокол із зазначенням часу, місця та підстави. Загальний строк адміністративного затримання зазвичай не перевищує трьох годин.
Ніякого газу в обличчя, наручників без потреби чи поїздки в багажнику цей порядок не передбачає. Якщо дії виглядають інакше, перед вами не процедура, а злочин.
Важлива деталь: поліцейський діє за протоколом, а не за настроєм.
Що робити, якщо вас зупиняє незнайома група
Давайте розберемося з практичною частиною. Перше, що варто зробити, це з’ясувати, хто перед вами. Запитайте імена, посади й назву підрозділу. Попросіть показати службові посвідчення.
Друге питання стосується підстави. Повістка, підозра у вчиненні правопорушення чи щось інше? Людина має право знати, чому її зупинили.
Далі увімкніть відеозапис на телефоні. Знімати публічні дії службових осіб не заборонено. Таке відео потім стає доказом, і часто єдиним.
Фізично не опирайтеся, навіть якщо дії явно незаконні. Штовханина і бійка майже завжди обертаються проти того, кого затримують.
Викрадення та катування чоловіків, зафіксоване на відео, розслідувати значно простіше, ніж розповідь про подію через місяць.
Зателефонуйте 102 і повідомте про затримання. Диспетчер фіксує звернення, а це вже офіційний слід. Паралельно напишіть рідним, де ви і хто вас забрав.
Якщо вас привезли до ТЦК, вимагайте складення протоколу. У ньому мають бути час, місце та підстава. Відсутність протоколу сама по собі свідчить про порушення.
Що фіксувати і куди звертатися
Тілесні ушкодження треба зафіксувати швидко, поки сліди не зникли. Судово-медичне освідування можна пройти в державному медичному закладі, і воно стане доказом у справі.
Запишіть усе, що пам’ятаєте: дату, час, місце, номери автомобілів, імена, зовнішність. Контакти випадкових свідків теж варто зберегти, навіть якщо вони не поспішають свідчити.
Скарги приймають кілька установ. Національна поліція реагує на будь-яке повідомлення про злочин. Державне бюро розслідувань займається справами щодо військовослужбовців і правоохоронців.
Прокуратура здійснює нагляд за розслідуванням, а в справах про катування звернення до неї буває найкоротшим шляхом. Уповноважений Верховної Ради з прав людини також розглядає такі звернення.
Зателефонувати можна і на гарячі лінії Міністерства оборони України та Офісу Генпрокурора. Найгірший варіант це чекати, що все вирішиться саме собою.
Порада, яку часто недооцінюють: не збирайте всі факти в голові. Паперові нотатки, скріншоти, копії звернень і медичні довідки працюють набагато краще, ніж спогади за пів року.
Чому це не про мобілізацію, а про кримінал
Тут важливий момент, який часто плутають. Мобілізаційні заходи й злочин проти людини це різні речі, і закон їх не змішує.
Мобілізація має процедуру: повістка, явка, військово-лікарська комісія, рішення. Насильство на вулиці цієї процедури не має взагалі.
Саме тому вироки в Одесі стосуються не мобілізації як такої, а конкретних дій конкретних людей. І це принципово для розуміння всієї справи.
Чи набрали вироки чинності
Обвинувальні вироки ухвалено у вересні та жовтні 2026 року. Частина з них може бути оскаржена в апеляційному порядку. Строк на апеляційну скаргу зазвичай становить 30 днів із дня проголошення.
Апеляція може переглянути вирок як у бік посилення, так і в бік пом’якшення покарання. Тому остаточні цифри з’являться пізніше.
До набрання чинності вирок не є остаточним. Проте сам факт, що суд визнав дев’ятьох осіб винними, уже змінює картину для інших подібних історій.
Якщо ви стали свідком чогось схожого на викрадення та катування чоловіків на вулиці, ваше відео чи свідчення цілком можуть стати початком окремого провадження. Одеса показує, що такі справи доходять до вироку, але лише тоді, коли є конкретні факти, документи та люди, готові їх надати.
