Чи має прокурор особисто вручати повідомлення про підозру адвокату, чи достатньо того, що він його склав і підписав? Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 7 травня 2026 року у справі № 344/16572/13-к дала однозначну відповідь, яка розставляє всі крапки над «і» в цьому процедурному питанні.
Івано-Франківський апеляційний суд свого часу визнав, що порядок повідомлення про підозру адвокату було порушено – мовляв, слідчий не мав права вручати цей документ, оскільки це мав зробити прокурор особисто. На цій підставі виправдувальний вирок залишили без змін. Та Касаційний кримінальний суд подивився на ситуацію інакше. Його аргументи варті уваги кожного, хто працює в кримінальному процесі – і з боку обвинувачення, і з боку захисту.
Про що взагалі ця справа
Адвоката обвинувачували за ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України – одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Якщо говорити просто – йому інкримінували, що він узяв гроші, обіцяючи «вирішити питання» із суддями щодо м’якшого вироку для свого клієнта.
За версією слідства, у 2013 році адвокат отримав 1500 доларів США та 22 000 гривень від знайомого свого підзахисного. Гроші нібито призначалися за вплив на суддів Івано-Франківського міського суду та Апеляційного суду області – щоб ті призначили більш м’яке покарання, ніж передбачене законом.
Суд першої інстанції – Івано-Франківський міський суд – у грудні 2024 року виправдав адвоката. Підстава: недоведеність вчинення кримінального правопорушення. Прокурор подав апеляційну скаргу, проте апеляційний суд у червні 2025 року залишив виправдувальний вирок без змін. Саме це рішення й опинилося під касаційним переглядом.
У чому апеляція схибила
Верховний Суд звернув увагу на дві ключові помилки апеляційного суду. І обидві – досить серйозні.
По-перше, апеляція не перевірила як слід доводи прокурора щодо негласних слідчих (розшукових) дій. У своїй ухвалі апеляційний суд написав, що в матеріалах справи немає ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення НСРД. Але ж вони там були – і прокурор прямо вказував конкретні аркуші справи: том 4, аркуші 175-177. Так само в матеріалах містилися постанови про здійснення контролю за вчиненням злочину, клопотання та доручення на проведення негласних слідчих дій. Апеляційний суд усе це просто не помітив.
По-друге – і це найцікавіше для практики – апеляційний суд вирішив, що повідомлення про підозру адвокату вручили з порушенням ст. 481 Кримінального процесуального кодексу України. Аргументація звелася до того, що адвокат – спеціальний суб’єкт, а отже вручати підозру мав виключно прокурор, а не слідчий. І раз письмового доручення від прокурора слідчому в справі немає – процедуру порушено.
Хто кому і що може вручати
Давайте розберемося, як усе відбувалося на практиці. Письмове повідомлення про підозру склав і підписав прокурор Івано-Франківської області – тобто цілком належний суб’єкт за ст. 481 КПК. А безпосередньо вручив текст документа старший слідчий з особливо важливих справ, який входив до групи слідчих у цьому кримінальному провадженні.
Апеляційний суд побачив у цьому порушення. І на підтвердження своєї позиції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 563/2475/14-к. Мовляв, практика Верховного Суду підтверджує – вручати підозру спеціальному суб’єкту має особисто уповноважена особа.
Але, як з’ясував Касаційний кримінальний суд, апеляція цю позицію Великої Палати просто неправильно прочитала.
Що насправді сказала Велика Палата
Колегія суддів Касаційного суду детально проаналізувала зміст постанови Великої Палати і дійшла протилежного висновку. Суть позиції Великої Палати абсолютно інша.
Додаткова гарантія для спеціальних суб’єктів – суддів, адвокатів, народних депутатів, членів Вищої ради правосуддя, працівників НАБУ – полягає ось у чому. Повідомлення про підозру мають перевірити, скласти й підписати конкретно визначені законом особи. Для адвокатів це Генеральний прокурор, його заступник або керівник обласної прокуратури. Саме на цьому етапі – прийняття рішення – і спрацьовує спеціальна процедура, покликана захистити професійну незалежність.
А от фізичне вручення паперу з текстом підозри – це технічний, завершальний етап. Він не додає і не віднімає жодних гарантій. Іншими словами, якщо рішення про підозру прийняв, оформив і підписав належний суб’єкт, то хто саме передасть документ до рук адвоката – прокурор, слідчий чи оперативний працівник – на законність процедури це не впливає.
Велика Палата окремо наголосила: сам по собі факт особистої передачі повідомлення про підозру не забезпечує додаткового захисту ані судді, ані адвокату, ані будь-кому іншому з переліку ст. 481 КПК України. Гарантія незалежності спрацьовує раніше – коли уповноважена особа вивчає матеріали й ухвалює рішення, чи є підстави для підозри.
Крім того, в постанові згадується ще один важливий нюанс. Для окремих категорій осіб закон вимагає, щоб підозру здійснював виключно Генеральний прокурор – наприклад, для народних депутатів, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, прокурорів САП, працівників НАБУ. Але навіть у цих випадках фізичне вручення вже складеного й підписаного документа може бути доручене іншій особі.
Практичне значення для правників
Отже, у справі адвоката повідомлення про підозру склав і підписав прокурор Івано-Франківської області – уповноважений суб’єкт. А вручив документ слідчий, який здійснював досудове розслідування у складі групи. Верховний Суд однозначно констатував: жодного порушення ст. 481 Кримінального процесуального кодексу України тут немає.
Апеляційний суд провів розгляд формально – не проаналізував належним чином доводи прокурора, не зіставив докази, неправильно витлумачив правову позицію Великої Палати. Ухвалу скасували, а справу направили на новий апеляційний розгляд.
Ключовий практичний висновок: повідомлення про підозру адвокату не вимагає обов’язкової особистої участі прокурора у фізичному врученні документа. Вирішальне значення має те, хто прийняв рішення про підозру, склав і підписав папір. Якщо це зробив суб’єкт, визначений ст. 481 КПК України, – процедуру дотримано. А технічне вручення можна доручити слідчому без жодних ризиків для законності всього процесу.
Івано-Франківському апеляційному суду тепер доведеться переглянути справу заново, з урахуванням усіх зауважень касаційної інстанції. А юристам-практикам – і стороні обвинувачення, і стороні захисту – варто взяти цю позицію на озброєння, адже вона вкотре підтверджує: процедурні гарантії захищають там, де ухвалюються рішення, а не там, де передаються папери.
