Ядерна безпека в Україні: чому удари по підстанціях лякають регуляторів із 38 країн

Для зв'язку з адвокатом:

Ядерна безпека в Україні цієї зими тримається не на бетоні захисних оболонок, а на спроможності енергосистеми вистояти. Регулятори з 38 країн публічно попередили: ризик ядерної аварії зростає. Причина – удари по енергетичній інфраструктурі, які не припиняються. Заява виглядає дипломатично. За нею стоять речі цілком конкретні: техніка, право і ваша власна безпека.

До речі, слово аварія тут не метафора. Йдеться про сценарії, які в мирних посібниках описують як надзвичайно малоймовірні. Війна не змінює фізику. Вона змінює ймовірності.

Що саме сказали регулятори

У спільній заяві вони висловили глибоке занепокоєння зростаючими ризиками для ядерної безпеки, які виникають внаслідок війни Росії проти України. Окремо наголосили: Москва посилила атаки дронів і ракет по електростанціях, лініях електропередачі та підстанціях. І все це на тлі системи, виснаженої попередніми опалювальними сезонами.

Чому це принципово? Бо йдеться не про абстрактну інфраструктуру, а про ланцюг, у якому кожна ланка живить наступну.

Навіщо атомній станції чужа електромережа

Працюючий реактор виробляє стільки тепла, що навіть після зупинки воно не зникає одразу. Залишкове тепловиділення треба постійно відводити. Роблять це насоси. А насоси живляться від зовнішньої мережі.

Мережа падає – станція переходить на дизель-генератори. Агрегати потужні й надійні, але паливо в них розраховане на кілька діб, а не на місяці безперервної роботи. Найгірший сценарій фахівці називають чорною зупинкою: повна втрата зовнішнього живлення. Запорізька АЕС проходила через це неодноразово.

Окрема історія – тимчасово окупована станція. Шість її блоків зупинені, і це не означає, що вони безпечні самі по собі. Паливо в активній зоні та в басейнах витримки продовжує виділяти тепло, отже, потребує охолодження. Плюс персонал, який щодня ходить на роботу під тиском окупаційної адміністрації. МАГАТЕ тримає там місію, і кожне знеструмлення потрапляє в звіти агентства.

Ось чому удар по підстанції за сотні кілометрів від станції – це опосередкований удар по реактору. І саме тому регулятори говорять не про пошкоджене обладнання, а про ризик аварії.

Де тут право

Міжнародне гуманітарне право забороняє такі удари прямо. Не через загальні міркування про гуманність, а цілком конкретними нормами.

Ось ключові:

  • Стаття 56 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій 1977 року захищає установки, що містять небезпечні сили, і прямо називає атомні електростанції. Напад на них заборонений, якщо він може вивільнити ці сили й завдати тяжких втрат цивільному населенню.
  • Стаття 54 того ж протоколу охороняє об’єкти, необхідні для виживання цивільних. Електроенергія взимку – рівно такий об’єкт: тепло, вода, лікарні, зв’язок.
  • Статті 51 і 52 закріплюють принцип розрізнення та вимагають оцінювати супутні втрати серед мирного населення.
  • Стаття 8 Римського статуту кваліфікує навмисні напади з усвідомленням надмірної шкоди цивільним як воєнний злочин.

В українському праві цим нормам відповідає стаття 438 Кримінального кодексу – порушення законів та звичаїв війни. За цією ж статтею традиційно кваліфікують і удари по об’єктах життєзабезпечення.

Хтось заперечить: енергетика працює на військову машину, отже, це законна ціль. Але навіть законна ціль не дає права на все. Право вимагає порівнювати очікувану військову перевагу із супутньою шкодою. Коли підстанція живить атомну станцію, це порівняння стає не на користь того, хто натиснув кнопку.

Чому заява – не просто дипломатія

Національні регулятори зазвичай не роблять спільних політичних заяв. Їхня робота – ліцензії, інспекції, технічні регламенти. Коли вони говорять разом і від свого імені, виникає документ.

Для чого він потрібен? Для майбутніх трибуналів і позовів. Публічна фіксація ризику, зроблена незалежними експертами з десятків країн, важить більше за заяви політиків. Вона показує, що наслідки ударів були передбачуваними. А передбачуваність – одна з ключових ознак умислу в міжнародному кримінальному праві.

Безпека станції як обов’язок держави

Тут важливий момент, який часто пропускають. Безпека станції – це не лише питання війни. Це ще й питання того, як держава організує нагляд.

Рамку задає Закон Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку від 8 лютого 1995 року. Він визначає статус Державної інспекції ядерного регулювання, вимоги до експлуатуючої організації та порядок реагування на події. Коли мережа нестабільна, саме регулятор вирішує, за яких умов блок може працювати далі, а за яких його треба зупиняти.

Окремий пласт – домовленості з ядерної безпеки під егідою МАГАТЕ. У 2022 році агентство сформулювало сім необхідних стовпів безпеки для станцій у зоні конфлікту. Серед них фізична цілісність майданчика, надійне зовнішнє живлення та працездатність систем охолодження. Заява регуляторів фактично фіксує: частина цих умов не виконується.

Чи можна щось стягнути

Так, механізми існують, хоч і працюють повільно. Реєстр збитків у Гаазі приймає заяви про шкоду від агресії. Паралельно йдуть позови в міжнародних судах та арбітражах. Перспектива компенсацій залежить від того, наскільки послідовно вдасться довести причинний зв’язок між ударами та конкретними втратами.

З технічними ланцюгами це простіше, ніж з людськими. Пошкоджена підстанція має адресу, акт і дату. А от стрес, перерваний діаліз чи зірвана операція в лікарні без світла документуються гірше.

Що це означає для вас

Панікувати не треба, а от підготуватися варто. Йодна профілактика без команди влади шкодить більше, ніж допомагає. Таблетки калію йодиду роздають заздалегідь у зонах спостереження і приймають лише за офіційним сигналом: препарат впливає на щитоподібну залозу і має протипоказання. Сенс є тоді, коли відомі час і характер викиду.

Решта кроків прості й дієві:

  • Заряджені павербанки, радіоприймач, запас води та ліків на кілька днів.
  • Адреса найближчого укриття, перевірена заздалегідь, а не під час тривоги.
  • Сповіщення з офіційних каналів Держатомрегулювання, ДСНС і місцевої влади.
  • Роздрукований список екстрених номерів на випадок, коли мережа ляже повністю.

Ще одна звичка, яка рятує нерви, – перевіряти джерело. Цифри про радіаційний фон у соцмережах часто беруть із застосунків, що міряють шум, а не гамма-випромінювання. Офіційні дані публікують Держатомрегулювання, ДСНС і гідрометеослужба. Якщо там усе в нормі, а в стрічці паніка, довіряйте даним, а не заголовкам.

Ці кроки не роблять вас експертом з реакторів. Вони роблять вас людиною, яка не витрачає перші години кризи на пошук інформації.

Питання зрештою не в тому, чи є ці удари порушенням права. Норми тут чіткі й сумнівів не залишають. Питання в тому, чи встигне світ застосувати власні правила раніше, ніж станеться те, від чого страхується кожен регулятор на планеті. А поки відповідь тримається на людях, які взимку сидять без світла і все одно виходять на роботу.

Консультация

Форма обращения к адвокату

Для зв'язку з адвокатом: