Вам відкрили застосунок «Резерв+», а там – статус про порушення правил військового обліку? Ще й дата розшуку стоїть. І головне – ви жодної повістки в руках не тримали, ніхто вам нічого не вручав. Знайома ситуація? Саме в такій опинився позивач, чию справу нещодавно розглянув Житомирський окружний адміністративний суд. І рішення виявилося на його користь.
Давайте розберемося, чому суд став на бік військовозобов’язаного та як це рішення може допомогти іншим.
Що побачив чоловік у «Резерв+»
Уявіть звичайний день. Ви відкриваєте застосунок, щоб перевірити свої дані, а там – інформація про розшук ТЦК та СП. Причина: неприбуття за повісткою. Дата початку розшуку – 3 грудня 2024 року.
Позивач стверджував, що жодної повістки не отримував. Взагалі. Йому її не вручали особисто, не надсилали поштою – ніяк.
Щоб розібратися, адвокат направив запит до ТЦК. І що ж відповів військкомат? Цитую майже дослівно: так, громадянин є порушником правил військового обліку, бо не прибув за повісткою. Але – і це ключове – протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення до відповідальності не виносилась.
Тобто порушником людину вже назвали, а от жодного юридичного документа, який би це підтверджував, – немає. Саме це стало підставою для позову.
Чому ТЦК не зміг довести свою правоту
Коли справа дійшла до суду, відповідач – територіальний центр комплектування – зайняв досить дивну позицію. У відзиві він заявив, що взагалі не є належним відповідачем, бо не має статусу юридичної особи.
Суд цей аргумент відхилив. І це важливий момент для всіх, хто сумнівається, чи можна судитися з ТЦК. Можна. Кодекс адміністративного судочинства України прямо каже: суб’єктом владних повноважень може бути орган і без статусу юрособи. Головне – щоб він здійснював публічно-владні функції. А ТЦК саме це і робить.
Але найцікавіше в іншому. Відповідач так і не надав суду доказів, що:
- повістка взагалі формувалася або оформлювалася;
- її вручили позивачу особисто під підпис;
- її надсилали рекомендованим листом з описом вкладення;
- був складений протокол про адмінправопорушення;
- виносилася постанова про притягнення до відповідальності.
Тобто нуль. Жодного документа. Просто запис у реєстрі – і все.
Що каже закон: коли запис про порушення є законним
Тут важливий момент. Давайте подивимося, що саме дозволяє вносити до реєстру Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів».
Пункт 20-1 частини першої статті 7 цього закону чітко перелічує, які відомості про порушення можуть бути в реєстрі. Це дані про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210 та 210-1 КУпАП. І там мають бути конкретні речі: дата, номер, короткий зміст протоколу або постанови.
Зверніть увагу на слово «притягнення». Не «підозра», не «припущення», не «нам здається, що він порушив». А саме факт притягнення – тобто завершена процедура з усіма документами.
Суд наголосив: Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів призначений для зберігання фактів, встановлених у законному порядку. Якщо немає юридичного факту притягнення до відповідальності – немає і законних підстав для запису про порушення правил військового обліку.
Як правильно має вручатися повістка
Коротко нагадаю, що каже Порядок №560 (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року). Повістку можуть:
- вручити особисто – з фото- і відеофіксацією;
- надіслати рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення;
- вручити через групи оповіщення.
У будь-якому разі має бути підтвердження: або особистий підпис, або відеозапис вручення (чи відмови від отримання), або документи від поштового оператора.
Якщо нічого з цього немає – юридично повістка вважається не врученою. І жодних наслідків за «неприбуття» наставати не може.
Що вирішив суд
Житомирський окружний адміністративний суд у справі №240/27755/25 ухвалив рішення 19 серпня 2026 року. Позов задовольнили повністю.
Суд визнав дії ТЦК щодо внесення до реєстру даних про порушення правил військового обліку протиправними. І зобов’язав відповідача виключити цей запис із реєстру.
Крім того, з ТЦК стягнули судовий збір у розмірі 968,96 грн на користь позивача. Невелика сума, але показова – бюджет відповідача відшкодовує витрати людини, чиї права порушили.
Це рішення важливе не лише для конкретного позивача. Воно створює правовий орієнтир: просто так, без доказів, без протоколу, без постанови – жоден ТЦК не має права «вішати» на людину статус порушника в реєстрі. А якщо таке сталося – це можна і треба оскаржувати.
Для цього знадобиться адміністративний позов. Два основні пункти вимог: визнати дії протиправними та зобов’язати виключити недостовірні дані. І, звісно, зібрати докази – насамперед відповідь ТЦК на адвокатський запит або ваше звернення, де вони підтвердять відсутність протоколу та постанови. Без цього документа судитися буде значно складніше, адже саме він стає ключовим доказом безпідставності запису в реєстрі.
