Заміна головкома ЗСУ — тема, яка ще вчора здавалася лише чуткою, а сьогодні вже майже реальність. Після серії закритих зустрічей Володимира Зеленського з військовими командирами й емоційної заяви Кирила Буданова суспільство отримало сигнал: кадрові зміни у вищому армійському керівництві справді готуються.
20 липня президент провів одразу кілька розмов, причому з деякими співрозмовниками він бачився вдруге за тиждень. Серед них — командувач ДШВ Олег Апостол, заступник начальника Генштабу Володимир Горбатюк і командувач Об’єднаних сил Михайло Драпатий. Компанію їм склали командир «Азову» Денис Прокопенко, керівник корпусу «Хартія» Ігор Оболєнський та Андрій Білецький з 3-го армійського корпусу. Поруч із Зеленським також був Євгеній Хмара — людина, якій за кілька днів до цього доручили виконувати обов’язки міністра оборони.
Такий формат одразу наштовхнув на думку: справа не в чергових консультаціях. Джерела «Української правди» підтвердили — президент активно шукає наступника Олександру Сирському. І хоча рішення ще не ухвалене, список кандидатів уже всі називають майже поіменно. Заміна головкома ЗСУ з розряду «колись» перейшла до порядку денного.
Кирило Буданов вийшов до людей не з протокольним коментарем, а з проханням зберігати спокій. «Ситуація навколо останніх внутрішніх змін викликала сильні емоції, — написав він. — Небайдужість — це сила, яка тримає нашу державу всі ці роки». Його ключова теза — «позицію суспільства почуто, робота йде, результати будуть». І це не просто слова, а спроба вгамувати напругу, яка вже виплеснулася в публічні дискусії.
Якщо проаналізувати цю заяву, стає зрозуміло: у владі прекрасно розуміють, що будь-яка заміна головкома ЗСУ — це не лише кадрова історія, а й потужний суспільний резонанс. Буданов прямо попросив не хейтити й нагадав, що ворог стежить за кожним нашим внутрішнім конфліктом. «Не дочекаєтесь», — відрізав він імовірним спостерігачам з-за кордону.
Кого ж розглядають як майбутнього очільника Збройних сил? Усі троє потенційних кандидатів — люди з великим бойовим досвідом. Олег Апостол очолює Десантно-штурмові війська, підрозділи яких завжди на найгарячіших ділянках фронту. Його управлінський стиль — швидкі рішення і жорстка відповідальність. Признач його — і армія отримає лідера, який не боїться ризикувати.
Володимир Горбатюк — заступник начальника Генштабу, тобто людина, яка досконало знає штабну роботу зсередини. Він розуміє, як плануються операції, як рухаються ресурси. Такий кандидат — це ставка на системність, а не на ефектні жести. І це теж важливо під час війни, де помилки коштують життів.
Третій варіант — Михайло Драпатий. Він уже командувач Об’єднаних сил, тож досвід управління великими військовими угрупованнями має. Його перевага в тому, що йому не доведеться вчитися на ходу — він одразу може взяти штурвал у свої руки. Питання лише в тому, чи готовий він масштабувати цей досвід на рівень усього війська.
Показово, що всі троє — не політичні фігури, а суто військові менеджери. І це дуже співзвучно із запитом суспільства, яке втомилося від піару й хоче професіоналізму. Заміна головкома ЗСУ, якщо вона станеться саме з цього переліку, стане сигналом: головний критерій тепер — здатність воювати, а не комфортно виглядати в телевізорі.
Окремо варто сказати про участь Білецького та Прокопенка. Це не просто командири бригад — це люди, які мають власну харизму й авторитет у військах, який сформувався ще з 2014 року. Їхня присутність на консультаціях означає, що влада хоче почути не лише генералітет, а й тих, хто починав із добровольчих батальйонів. А отже, заміна головкома ЗСУ може стати не лише зміною прізвища, а й спробою об’єднати різні внутрішні школи армійської культури.
Чому ж тоді так багато емоцій? Будь-які кадрові перестановки на цьому рівні зачіпають не лише інтереси генералів, а й долю всієї країни. Люди проектують власні тривоги на те, хто вестиме ЗСУ далі. І коли Буданов каже «суспільство почуто», він, по суті, визнає: влада не ігнорує цей страх, а свідомо його враховує.
До речі, ніхто не називає конкретних дат. Джерела кажуть, що рішення ще не ухвалене остаточно. Президент зважує всі за і проти, і цей процес, судячи з кількості зустрічей, — не галочка, а глибоке занурення. Заміна головкома ЗСУ не може відбутися поспіхом, адже це ризик дестабілізувати всю систему управління військами в розпал бойових дій.
Хтось може запитати: чи не краще було б усе вирішити тихо, без публічних заяв? Мабуть, ні. В умовах війни суспільство вимагає прозорості, навіть якщо вона болюча. Люди хочуть розуміти логіку рішень, які впливають на їхню безпеку. І слова Буданова — це місток між закритими кабінетами й вулицею, яка має право знати.
Важливо й те, що на зустрічах був присутній Хмара — новий т.в.о. міністра оборони. Це означає, що зміни готуються комплексно, з урахуванням думки цивільного керівництва оборонного відомства. Тобто ми спостерігаємо не просто пошук нової людини на посаду, а ймовірне переформатування всієї вертикалі.
Цікаво, що заява голови ОП частково перетворилася на маніфест єдності. «Закликаю нікого не хейтити», — написав Буданов, маючи на увазі, очевидно, як прихильників Сирського, так і його критиків. У момент, коли заміна головкома ЗСУ обговорюється в кожному окопі й у кожній соцмережі, такі слова — це радше запобіжник від внутрішнього розколу.
Що ж ми маємо в сухому залишку? Президент проводить інтенсивні консультації з найавторитетнішими військовими. Буданов підтверджує, що робота триває і суспільний запит враховано. У короткому списку — три генерали, кожен зі своїм стилем. Остаточне рішення, найімовірніше, буде оголошене не сьогодні й не завтра, але його контури вже проступають.
Для українців це черговий тест на здатність тримати удар не лише зовні, а й зсередини. І від того, як ми пройдемо цей етап, залежить не менше, ніж від результатів контрнаступу. Суспільство почуто — і тепер головне, щоб це «почуто» перетворилося на зважене рішення, яке зробить армію сильнішою.
