Звільнення з військової служби під час воєнного стану – тема, яка хвилює тисячі військовослужбовців-контрактників. Уявіть: ваш контракт добігає кінця, ви чесно відслужили три роки, подали рапорт, а командування відповідає відмовою. Знайома ситуація? Саме так трапилося з військовослужбовцем-прикордонником, чию справу нещодавно розглянув Дніпропетровський окружний адміністративний суд. Рішення у справі №160/9073/26 від 8 вересня 2026 року розставило кілька важливих крапок над «і».
Що сталося: три роки за контрактом
У червні 2023 року чоловік уклав контракт із Державною прикордонною службою України. Строк – три роки, з 2 червня 2023-го по 1 червня 2026-го. Посада – інспектор прикордонної служби, сержант. Усе чітко, прозоро, без жодних двозначностей.
Минає час. Контракт наближається до завершення, і військовослужбовець не виявляє бажання продовжувати службу. У березні 2026 року він подає рапорт на звільнення. Підстава – підпункт «ж» пункту 3 частини п’ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII). Якщо коротко: ця норма дозволяє звільнитися після закінчення строку контракту, укладеного під час воєнного стану, якщо військовослужбовець не хоче служити далі.
І тут починається найцікавіше. Прикордонний загін відповідає листом-відмовою. Жодних правових підстав для звільнення, мовляв, немає.
У чому ж логіка відмови?
Аргументація військової частини виявилася доволі витонченою. Підпункт «ж», на який посилався позивач, з’явився в законі не одразу. Його додали Законом №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року. А контракт укладено раніше – 2 червня 2023-го.
Відповідач наполягав: норма стосується лише тих контрактів, що укладені після 18 травня 2024 року. Оскільки позивач підписав свій контракт до цієї дати, підпункт «ж» на нього не поширюється. Звучить технічно, правда? Але суд подивився на ситуацію інакше – і саме тут криється головний урок цієї історії.
Що вирішив суд і чому це важливо
Дніпропетровський окружний адміністративний суд став на бік військовослужбовця. Ключовий момент, який змінив усе, – концепція триваючих правовідносин. Поясню простими словами.
Правовідносини між військовослужбовцем і державою не припинилися в момент підписання контракту – вони тривали аж до дати його закінчення, тобто до 1 червня 2026 року. А норма підпункту «ж» набула чинності 18 травня 2024 року. Контракт закінчився 1 червня 2026-го – більш ніж через два роки після появи цієї підстави для звільнення.
Іншими словами, на момент завершення контракту норма вже існувала в законодавстві й активно діяла. Посилання на стару редакцію закону просто не мало юридичного сенсу.
Суд послався на усталену практику Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16 та в постанові від 19 вересня 2024 року у справі №120/10413/22 вищий судовий орган чітко висловився: якщо правовідносини виникли до ухвалення нового акта, але продовжують існувати після його ухвалення, застосовується нове нормативне регулювання – з дня набрання ним чинності.
Крім того, суд підкреслив: будь-яке рішення суб’єкта владних повноважень оцінюється виключно через призму законодавства, чинного на момент прийняття такого рішення. На час розгляду рапорту в березні 2026 року норма підпункту «ж» уже понад півтора року як діяла. Відповідач просто не мав законних підстав ігнорувати її.
Дата укладення контракту – не головне
Ось тут криється найпоширеніша помилка командування. Військові частини часто тлумачать норму буквально: мовляв, «контракт, укладений під час дії воєнного стану» означає «контракт, укладений після набрання чинності цією нормою». Але Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» не містить такого обмеження.
Давайте розберемося. Воєнний стан в Україні введений з 24 лютого 2022 року Указом Президента №64/2022 і триває донині. Контракт від 2 червня 2023 року цілком підпадає під визначення «укладений під час дії воєнного стану» – жодних сумнівів тут бути не може.
А от дата набрання чинності змінами до закону – це вже зовсім інше питання. Вона визначає лише момент, з якого норма почала діяти, а не коло контрактів, на які вона поширюється. Змішувати ці два поняття – юридично некоректно.
Як працює принцип дії закону в часі
Тут варто зробити невеликий відступ у теорію, бо без нього картина буде неповною. У праві існує чітке правило: новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Але якщо правовідносини тривалі – як-от військова служба за контрактом – і вони виникли до ухвалення акта, але продовжують існувати після, то нове регулювання застосовується з дня набрання ним чинності.
Цю позицію Верховний Суд підтвердив також у постанові від 28 травня 2024 року у справі №990/56/24. І вона працює саме так: не має значення, коли підписано контракт, має значення – коли він закінчується і яке законодавство діє на цей момент.
Колеги-юристи часто запитують: а чи допускається застосування старих норм до триваючих відносин? Теоретично – так, але лише за умови спеціального застереження про «переживаючу» (ультраактивну) дію нормативно-правового акта. Утім, Закон №3633-IX жодних таких застережень не містить. А отже, стара редакція не могла бути застосована в принципі.
Що це означає для інших військовослужбовців
Рішення у справі №160/9073/26 створює важливий орієнтир. Право на звільнення з військової служби під час воєнного стану за підпунктом «ж» поширюється на всі строкові контракти, які закінчуються після 18 травня 2024 року. Дата укладення контракту значення не має. Єдина умова – сам контракт мав бути підписаний під час дії воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року.
Суд визнав відмову прикордонного загону протиправною та скасував її. Військову частину зобов’язали ухвалити рішення про звільнення військовослужбовця з 1 червня 2026 року – саме так, як він і просив у своєму рапорті.
Тож якщо ви опинилися в подібній ситуації – не опускайте рук після першої ж відмови. Подавайте рапорт, фіксуйте дату його реєстрації, зберігайте всі письмові відповіді командування. У разі відмови звертайтеся до адміністративного суду. Судова практика у цій категорії справ поступово формується – і вона на вашому боці.
Закінчення строку контракту – це не просто формальність і не примха військовослужбовця. Це реальна, прямо передбачена законом підстава для припинення військової служби, навіть коли в країні триває воєнний стан. І Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» у чинній редакції цілком недвозначно підтверджує це право.
