Звільнення з військової служби після того, як суд визнав мобілізацію незаконною, – це не автоматичний процес. Людині часто доводиться проходити через кілька судових процесів, щоб повернутися до цивільного життя. Саме таку ситуацію розглядав Тернопільський окружний адміністративний суд у справі №500/738/26 – і вона показова для всіх, хто опинився в подібних обставинах.
Історія, з якої все почалося
Військовозобов’язаний звернувся до територіального центру комплектування із заявою про відстрочку. Він постійно доглядав за матір’ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії потребувала стороннього догляду. Така підстава прямо передбачена пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» – і вона звільняє від призову під час мобілізації.
Але комісія при ТЦК відмовила. 10 березня 2025 року протоколом №35 чоловікові не дали відстрочки. А 26 березня начальник ТЦК видав наказ №85 про призов на військову службу. Того ж дня військова частина своїм наказом №89 зарахувала його до списків особового складу – і людина стала військовослужбовцем.
Проблема в тому, що всі необхідні документи для підтвердження права на відстрочку він подав. Це пізніше встановить суд. Але на момент призову комісія їх просто проігнорувала.
Перша судова перемога – і її межі
Чоловік подав адміністративний позов. Оскаржив рішення комісії про відмову у відстрочці та наказ начальника ТЦК про призов. 10 вересня 2025 року Тернопільський окружний адміністративний суд у справі №500/2831/25 задовольнив позов частково. Обидва рішення – і протокол комісії, і наказ про призов – визнали протиправними й скасували. Рішення набрало законної сили 19 листопада 2025 року.
Здавалося б, усе вирішено. Але ні.
Суд прямо зазначив у мотивувальній частині: позивач не оскаржував наказ військової частини про зарахування до особового складу. Не вимагав звільнення з військової служби. І хоча наказ ТЦК скасовано – людина залишається військовослужбовцем, бо наказ №89 військової частини продовжує діяти.
Іншими словами, суд не може вийти за межі позовних вимог. Якщо ви просите скасувати одне – суд не скасує інше, навіть якщо воно логічно пов’язане.
Чому знадобився другий позов
Тут криється важливий юридичний нюанс. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину. Тобто правовий статус змінюється в момент, коли людина фізично прибуває до частини – і саме тоді видається наказ про зарахування.
Скасування наказу ТЦК про призов – це лише половина справи. Воно означає, що підстава для відправлення у війська була незаконною. Але воно не скасовує факту перебування людини на військовій службі. Для цього потрібне окреме рішення – щодо наказу військової частини або щодо самого звільнення.
Саме тому військовослужбовцю довелося подавати другий позов – уже безпосередньо до військової частини.
Що вимагав позивач і що відповіла частина
У новому позові було дві вимоги. Перша – визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини №89 у частині зарахування до особового складу. Друга – зобов’язати військову частину звільнити позивача шляхом виключення зі списків.
Військова частина у відзиві захищала свою позицію. Представник вказував, що перевірка законності мобілізації не входить до компетенції командира. Що позивач не подавав рапортів про звільнення. Що наказ №89 є чинним і скасуванню не підлягає.
Аргументи логічні з погляду внутрішньої процедури. Але суд подивився на ситуацію ширше.
Чому суд не скасував наказ про зарахування
У частині скасування наказу №89 суд відмовив – і це не випадково. Пояснення просте й водночас глибоке: цей наказ уже вичерпав свою дію. Людину зарахували до списків, вона стала військовослужбовцем, отримує грошове забезпечення, виконує посадові обов’язки. Формальне скасування наказу про зарахування саме по собі не змінить її правового статусу.
Тобто суд визнав: вимагати скасування такого наказу – це неефективний спосіб захисту. Він створює ілюзію вирішення проблеми, а насправді нічого не змінює.
Що натомість зробив суд – і чому це працює
Суд обрав інший шлях. Він зобов’язав військову частину звільнити позивача з військової служби та виключити зі списків особового складу. І це – ключовий момент усього рішення.
Річ у тім, що Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» справді не містить окремої підстави для звільнення «через незаконний призов». Але суд підкреслив: проходження військової служби є прямим наслідком протиправного наказу ТЦК. А якщо причина незаконна – то й наслідок має бути усунутий.
Тут суд звернувся до принципу верховенства права та практики Європейського суду з прав людини. У справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ сформулював принцип «належного урядування»: державні органи повинні діяти послідовно, а ризик їхніх помилок не може перекладатися на людину. У справі «Дорани проти Ірландії» суд наголосив, що ефективний засіб захисту – це не лише декларація, а реальне відновлення порушеного права.
Саме тому суд вийшов за межі формального переліку підстав для звільнення й застосував прямий обов’язок відновити порушене право – через звільнення.
Практичний урок для тих, хто в подібній ситуації
Ця справа дає чіткий алгоритм дій. Якщо вашу мобілізацію визнали незаконною – не зупиняйтеся на скасуванні наказу ТЦК. Це лише перший крок.
Другий крок – позов до військової частини. І тут важливо правильно сформулювати вимоги. Не просіть скасувати наказ про зарахування до списків – суд, найімовірніше, відмовить, бо цей наказ уже вичерпав себе. Вимагайте безпосередньо звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу.
Це той випадок, коли юридична техніка має значення. Правильно обраний спосіб захисту – це різниця між реальним звільненням і черговим судовим рішенням, яке нічого не змінює.
Крім того, суд у цій справі стягнув із військової частини на користь позивача судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок. Дрібниця, але показова: державний орган заплатив за власну помилку.
Механізм, який застосував Тернопільський окружний адміністративний суд, працює без зайвих ланок: скасовано наказ про призов – доведено незаконність мобілізації – суд зобов’язує військову частину звільнити людину. Без додаткових рапортів, без нових бюрократичних процедур, без необхідності подавати третій позов. І це, власне, і є справжній ефективний судовий захист – коли після рішення суду питання закрите остаточно, а не перетікає в новий судовий процес.
