Звільнення з військової служби під час воєнного стану через потребу доглядати батька з інвалідністю – ситуація, з якою стикаються сотні українських захисників. Не завжди військова частина погоджується відпустити бійця, навіть якщо підстави цілком законні. Саме таку справу розглянув Чернівецький окружний адміністративний суд 07 вересня 2026 року (справа №600/858/26-а) – і його рішення варте уваги кожного, хто опинився в подібній ситуації.
Уявіть собі: військовослужбовець, якого мобілізували в грудні 2024 року, дізнається, що його батько отримав ІІ групу інвалідності і потребує постійного стороннього догляду. Мати – теж особа з інвалідністю (ІІІ група), і вона також не може доглядати чоловіка. Інших рідних, які б узяли цю турботу на себе, немає. Єдиний син – і єдиний, хто міг би допомогти – саме цей військовослужбовець.
Саме в такій ситуації опинився позивач. У січні 2026 року він подав рапорт на звільнення з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». До рапорту долучив усі необхідні документи – і про інвалідність батька, і про потребу в догляді, і про відсутність інших родичів.
Але військова частина відмовила. Чому?
Формальні причини для відмови
Відповідач – військова частина – висунув одразу кілька аргументів. Мовляв, висновок ЛКК (лікарсько-консультативної комісії) про потребу батька в постійному догляді не відповідає затвердженій формі №080/4-о. Акт обстеження сімейного стану – теж «не тієї» форми, не за додатком 23 до Інструкції №170. І взагалі – рапорт подано не «по команді», а ще й посаду свою військовослужбовець не вказав.
Коротше кажучи, суцільна бюрократія. Знайома картина, правда ж?
Цікаво, що при цьому помічник командира з правової роботи у своєму висновку визнав: підстави для звільнення є. Але рапорт задовольнити не можна – бо, бачите, документи оформлені не ідеально.
І ось тут починається найважливіше. Суть справи ж не в тому, чи стоїть на бланку потрібний штамп. Суть у тому, чи справді батько військовослужбовця потребує догляду і чи є кому цей догляд забезпечити.
Що насправді каже закон
Тут варто зупнитися і розібратися в правовій основі. Абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (№2232-XII) передбачає: військовослужбовець має право на звільнення з військової служби під час воєнного стану, якщо йому необхідно здійснювати постійний догляд за одним із батьків, який є особою з інвалідністю І або ІІ групи. Умова – відсутність інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.
А тепер дивімося на деталі. Інструкція №170, затверджена наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року, дійсно описує перелік документів для звільнення. Але – і це ключовий момент – закон пропонує альтернативний перелік. Тобто військовослужбовець може обрати, який саме документ подати для підтвердження тієї чи іншої обставини.
Наприклад, щоб довести інвалідність батька, можна подати: довідку до акта огляду МСЕК, або витяг з рішення експертної команди, або копію посвідчення, або пенсійне посвідчення. Позивач подав довідку МСЕК – і цього достатньо.
Так саме з потребою в догляді: закон передбачає на вибір або висновок МСЕК, або висновок ЛКК закладу охорони здоров’я, або витяг з рішення експертної команди. Позивач подав висновок ЛКК №146 від 05 лютого 2025 року, виданий КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня». У ньому чітко зазначено: батько за станом здоров’я потребує постійного стороннього догляду.
І отут суд поставив цілком логічне запитання: а чому, власне, цей висновок не приймається до уваги лише через те, що його оформлено не за новою формою?
До речі, про форму №080/4-о. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27 листопада 2025 року №1811 справді затвердив новий зразок. Але висновок ЛКК був виданий у лютому 2025 року – задовго до цієї дати. Затвердження нового бланка не скасовує раніше постановлені медичні висновки. Інакше трактування було б абсурдним: невже потреба батька в догляді зникла тільки тому, що міністерство змінило форму документа?
Суд однозначно відхилив цей аргумент військової частини як безпідставний.
А що з актом обстеження сімейного стану?
Тут теж цікава деталь. Військова частина наполягала: акт має бути складений суворо за формою додатка 23 до Інструкції №170. Але закон каже інше. Абзац 3 підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до тієї ж Інструкції передбачає: відсутність інших членів сім’ї, які можуть здійснювати догляд, можна підтвердити не лише актом, а й документом про інвалідність таких осіб або про їхню власну потребу в догляді.
І ось тут відкривається повна картина. Мати позивача – дружина батька, тобто член сім’ї першого ступеня споріднення – сама є особою з інвалідністю ІІІ групи і також потребує постійного догляду. Це підтверджено медичним висновком ЛКК №280 від 08 квітня 2025 року. Інших дітей, окрім позивача, у подружжя немає. Братів і сестер – також.
Висновок очевидний: єдиний, хто може доглядати батька – це син, який саме тому й просив про звільнення з військової служби.
Що вирішив суд
Чернівецький окружний адміністративний суд дійшов однозначного висновку: відмова військової частини є противправною. Усі зауваження відповідача – щодо форми висновку ЛКК, щодо форми акта обстеження, щодо подання рапорту «не по команді» та відсутності посади – суд визнав формальними.
Цікаво, що суд звернув увагу й на те, що військова частина могла б сама перевірити сумнівні, на її думку, обставини. Наприклад, направити запит до ТЦК та СП щодо достовірності акта обстеження сімейного стану. Але замість цього – одразу відмова. Без належної оцінки змісту документа, лише через невідповідність формі.
У результаті суд повністю задовольнив позов: визнав відмову противправною та зобов’язав військову частину звільнити військовослужбовця на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Ця справа – не поодинока. Верховний Суд ще в червні 2024 року (справа №420/23353/23) наголосив: розгляд рапорту про звільнення має відбуватися за встановленою процедурою, але формальні підходи до оцінки документів є неприпустимими.
Кілька важливих уроків
Перше. Якщо ви опинились у схожій ситуації – не зупиняйтесь після першої відмови. Як показує практика, суди дедалі частіше стають на бік військовослужбовців, які мають реальні сімейні обставини для звільнення.
Друге. Ретельно збирайте документи. У цій справі позивач подав повний пакет: і про інвалідність батька, і про потребу в догляді, і про стан здоров’я матері, і про відсутність інших родичів. Це дозволило суду скласти цілісну картину і прийняти обґрунтоване рішення.
Третє. Не бійтеся формальних відмов. Як свідчить рішення у справі №600/858/26-а, суд оцінює не те, чи ідеально заповнений бланк, а те, чи справді існують обставини, які дають право на звільнення з військової служби. І якщо батько справді має інвалідність і потребує догляду, а інших родичів, здатних цей догляд забезпечити, немає – закон на вашому боці.
Ну й наостанок. Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» – це не просто набір норм про те, як служити. Це також і про те, коли держава визнає: сімейні обставини можуть бути важливішими за продовження служби. І суди це дедалі краще розуміють.
