Звільнення з військової служби за закінченням строку контракту – це право, яке виникає у військовослужбовця, котрий підписував контракт уже під час воєнного стану. Забрати його одним листом-відмовою не можна. Це підтвердив Рівненський окружний адміністративний суд у справі №460/7033/26. Рішення ухвалили 9 жовтня 2026 року під головуванням судді Нор У.М.
Історія тут доволі типова. 5 червня 2023 року чоловік підписав контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України. Посада – сержантський склад, строк – три роки, за погодженням сторін. Пункт 3 контракту прямо називав його строковим. Тобто документ мав конкретну межу дії, і цього ніхто не приховував.
Що сталося напередодні закінчення строку
Коли строк добігав кінця, військовослужбовець вирішив службу не продовжувати. За його словами, він говорив про це безпосередньому командиру та подавав рапорти: перший 1 лютого 2026 року, другий 9 лютого 2026 року. Обидва в частині нібито не зареєстрували, а потім узагалі не знайшли.
До речі, саме тому реєстрація рапорту – не бюрократична дрібниця, а доказ. Без вхідного номера довести, що документ існував, майже неможливо, і суд це чудово розуміє.
Третій рапорт, від 24 березня 2026 року, таки зареєстрували. У ньому чоловік написав прямо: продовжувати військову службу не бажаю, прошу звільнити у зв’язку із закінченням строку контракту. Підстава – підпункт ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України про військовий обов’язок і військову службу від 25 березня 1992 року №2232-XII.
Відповідь надійшла 10 квітня 2026 року. Листом за вихідним номером 45/12 військова частина відмовила. Аргумент один: в умовах воєнного стану дія контракту продовжується понад установлені строки, тому підстав для звільнення немає.
Що насправді каже Закон №2232-XII
Спір тримався на одній нормі – підпункті ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України про військовий обов’язок і військову службу. У редакції, чинній на день рапорту, вона дозволяє звільнення у зв’язку із закінченням строку служби, якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати службу, а сам контракт укладали під час дії воєнного стану.
Але є й друга норма – пункт 2 частини 8 статті 23 того ж закону. Вона говорить, що в особливий період дія контракту продовжується понад установлені строки на період дії воєнного стану. Ключове тут – застереження: окрім випадків, визначених пунктом 3 частини 5 статті 26. А серед цих випадків якраз і є та сама підстава для звільнення.
Ось у чому суть конфлікту. Частина читала статтю 23 окремо від статті 26 і робила висновок: контракт тягнеться безстроково. Суд прочитав норми разом і побачив іншу картину. Закон не скасовує право на звільнення, а лише відкладає його для тих випадків, які під звільнення не підпадають.
Три умови, за яких право виникає
Суд сформулював чіткий перелік. Звільнення з військової служби за закінченням строку контракту можливе, коли збігаються три обставини:
- контракт уклали під час дії воєнного стану;
- строк цього контракту закінчився;
- військовослужбовець не висловив бажання служити далі.
У цій справі всі три пункти були на місці. Контракт від 5 червня 2023 року підписано вже після введення воєнного стану. Строк спливав. Рапорт із відмовою від подальшої служби лежав у частині з 24 березня 2026 року.
Новий контракт – обов’язкова умова
Тут починається друга частина історії, і для військових вона не менш важлива. Суд нагадав про пункт 27 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Новий контракт укладають, зокрема, після закінчення попереднього.
А частина 4 статті 23 Закону №2232-XII додає другу умову – бажання самого військовослужбовця. Виходить дві складові, які працюють лише разом: підписаний новий контракт і згода людини на подальшу службу. Немає хоча б однієї – немає продовження.
У матеріалах справи не було ні нового контракту, ні наказу по особовому складу про його укладення. Згоди на продовження служби позивач теж не давав. Тому суд дійшов невтішного для частини висновку: автоматичного продовження військової служби, та ще й без визначення конкретного строку, законодавство не передбачає.
Яку редакцію закону застосовувати
Військова частина наполягала: на момент підписання контракту діяли імперативні норми про продовження служби, і нові зміни не повинні впливати на наслідки вже укладеного документа. Логіка ніби слушна, але суд її не прийняв.
Тут у пригоді стала постанова Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №120/10413/22. У ній роз’яснено: новий акт застосовують до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Якщо ж відносини тривають, нове регулювання діє з дня набрання чинності, а старе можна застосувати лише за окремим застереженням у самому акті.
Окремо суд розібрав Закон України від 11 квітня 2024 року №3633-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку. Саме він додав підставу ж до пункту 3 частини 5 статті 26 і водночас узгодив її з пунктом 2 частини 8 статті 23. Тобто законодавець прямо пов’язав продовження контракту із застереженням про можливість звільнення.
Відповідно застосовувати слід ту редакцію, яка діяла на день розгляду рапорту, тобто на 24 березня 2026 року.
Рішення суду
Позов задовольнили повністю. Відмову військової частини, викладену в листі від 10 квітня 2026 року, визнали протиправною. Частину зобов’язали повторно розглянути рапорт від 24 березня 2026 року та прийняти рішення про звільнення й виключення зі списків особового складу, з урахуванням правової оцінки, яку дав суд.
Судовий збір не розподіляли. Позивач звільнений від його сплати на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України про судовий збір, тож стягувати нічого.
Апеляцію можна подати протягом тридцяти днів із дня складення повного тексту рішення, тобто з 9 жовтня 2026 року. Скаргу подають безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Що з цього винести
Практичний бік справи простий, але критично важливий. Рапорт потрібно подавати так, щоб його неможливо було загубити: з вхідним номером, через канцелярію, із копією на руках. Варіант віддав командиру в руки у суді майже не працює.
Корисно також фіксувати дату, від якої спливає строк вашого контракту. Якщо служба вам не потрібна далі – пишіть рапорт заздалегідь, не чекайте останнього тижня. А на усну відмову просіть письмову відповідь. Офіційний лист із підписом і номером стане найкращим доказом у справі.
І ще одне. Звільнення з військової служби за закінченням строку контракту – не лазівка й не порушення обов’язку. Це норма, яку парламент свідомо прописав у законі. Питання лише в тому, чи правильно її читають у вашій частині.
