Питання доплати до пенсії чорнобильцям, які живуть на забруднених територіях, уже багато років залишається болючою темою. І ось черговий показовий випадок – на початку 2025 року одному з пенсіонерів на Житомирщині просто перестали нараховувати підвищення, яке він отримував роками. Що саме сталося і чим усе закінчилося, давайте розберемося разом.
Суть конфлікту: зникла доплата
Уявіть собі ситуацію. Ви – пенсіонер, маєте статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи першої категорії, живете в зоні гарантованого добровільного відселення. У 2020 році ви виграли суд, і Пенсійний фонд почав виплачувати вам передбачене законом підвищення до пенсії. Кілька років усе йшло нормально. А потім – раз, і з січня 2025-го виплати просто припинилися.
Саме так сталося з позивачем у цій справі. З 1 січня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області припинило виплачувати йому підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення. Людина звернулася за роз’ясненнями – і отримала лист, у якому пояснювалося: тепер усе регулюється статтею 45 Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постановою Кабміну № 1524, а розмір доплати до пенсії чорнобильцям відтепер становить фіксовану суму – 2361 гривню.
Але й це ще не все. Пенсійний фонд додав, що за результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром не підтверджено потрібних умов для виплати. Тобто – повна відмова.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Житомирський окружний адміністративний суд у червні 2025 року позов задовольнив частково. Погодився, що доплата має бути, але прив’язав її до згаданої статті 45 бюджетного закону – ті самі 2361 гривня, починаючи з 1 січня 2025-го. У решті вимог відмовив.
Апеляція ж пішла ще далі. Сьомий апеляційний адмінсуд у листопаді 2025 року взагалі скасував рішення першої інстанції та відмовив у позові повністю. Логіка була такою: позивач, мовляв, після аварії на ЧАЕС змінював місце проживання, виїжджав за межі зони гарантованого добровільного відселення, а потім повернувся. А отже, за приписами тієї ж статті 45 – доплата йому не належить.
Здавалося б, усе проти пенсіонера. Але він подав касаційну скаргу.
Чому втрутився Верховний Суд
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розібрала справу докладно і дійшла висновку, який змушує замислитися над самою суттю правового регулювання соціальних виплат. Річ у тім, що тут зіткнулися два закони: спеціальний Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і загальний – закон про держбюджет на 2025 рік.
Стаття 39 спеціального закону (у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року і була відновлена Рішенням Конституційного Суду від 17 липня 2018 року) передбачає: пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, підвищуються в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Ключове тут – саме два прожиткових мінімуми, встановлені на 1 січня відповідного року.
А стаття 45 бюджетного закону запровадила зовсім інший підхід: фіксована сума 2361 гривня і додаткові умови – що особа мала проживати в забрудненій зоні станом на 26 квітня 1986 року або в період до 1 січня 1993 року. Ті ж, хто виїжджав і повернувся, або хто зареєструвався в зоні після аварії – доплати не отримують.
У чому суть правової колізії
Суд нагадав просту, але фундаментальну річ. Конституція України не дає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили щодо інших законів. Конституційний Суд неодноразово – у рішеннях 2007, 2008, 2020 років – наголошував: скасування чи зміна обсягу прав і гарантій через бюджетний закон суперечить Основному Закону.
Інакше кажучи, держава не може зменшувати гарантовані соціальні виплати, просто прописавши інші правила в законі про бюджет. Для цього потрібно вносити зміни до спеціального закону – того самого Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». А таких змін ніхто не вносив.
Тут спрацьовує класичний юридичний принцип: спеціальний закон має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali). І суди зобов’язані його застосовувати, навіть якщо пізніше прийнятий загальний акт намагається врегулювати ті самі питання інакше.
Чим усе завершилося
Верховний Суд ухвалив: рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати і прийняти нове. Дії Пенсійного фонду щодо припинення виплати підвищення визнано протиправними. Пенсійний фонд зобов’язали поновити, нарахувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, починаючи з 1 січня 2025 року, у розмірі, визначеному статтею 39 спеціального закону – тобто два прожиткових мінімуми для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року.
Варто підкреслити: це вже не перше подібне рішення Верховного Суду. Раніше, у травні 2026 року, аналогічну позицію було висловлено у справі № 600/1438/25-а. Отже, практика стає усталеною.
Якщо ви теж зіткнулися з припиненням доплати до пенсії чорнобильцям у 2025 році – зверніть увагу на цю позицію Верховного Суду. Вона чітко показує: посилання Пенсійного фонду на бюджетний закон як підставу для відмови або зменшення виплат не відповідає Конституції. Спеціальний закон продовжує діяти, і ваші права, гарантовані ним, ніхто не скасовував.
Ключ до успіху тут – не здаватися після першої ж відмови. Оскаржуйте рішення Пенсійного фонду, звертайтеся до суду, посилайтеся на практику Верховного Суду. І пам’ятайте: закон про бюджет не всемогутній. Є речі, які він змінювати не має права.
