Ви коли-небудь замислювалися, кому насправді належать надра України? На папері відповідь є – стаття 13 Конституції чітко проголошує: земля та її надра є об’єктами права власності Українського народу. Та якщо подивитися на реальний стан речей, виникає логічне запитання: а де ж наша, народна, частка від цього багатства?
На сайті Кабінету Міністрів з’явилася петиція №41/010511-26еп, яка пропонує виправити цю несправедливість. Її суть проста і водночас революційна – запровадити прямі рентні виплати кожному громадянину України як законному співвласнику надр. Давайте розберемося, чому ця ініціатива має під собою серйозне юридичне підґрунтя.
Що не так із поточною ситуацією
Конституція каже прямо: власник надр – Український народ. Державні органи лише управляють цим майном від нашого імені. Вони не є власниками, вони – управителі. І тут криється ключова проблема.
Уявіть собі багатоквартирний будинок. Є мешканці – співвласники. І є ОСББ, яке від їхнього імені здає підвал в оренду під магазин. Якщо ОСББ отримує гроші, але кладе їх у загальний бюджет, з якого потім фінансує ремонт даху, фасаду, ліфтів – це одне. Але якщо воно просто розпоряджається коштами без жодної прямої вигоди для мешканців, це вже зовсім інша історія.
Саме це і відбувається з надрами. Спецдозволи продаються, прибутки від видобутку надходять до держбюджету, а громадянин – номінальний співвласник – залишається осторонь. Його конституційне право власності перетворюється на фікцію.
Юридична логіка петиції: три факти, які складно заперечити
Перше. Стаття 13 Основного Закону недвозначно каже, що надра належать народу. Не державі, не чиновникам, не олігархам – саме народу. Це верховне право власності, яке не може бути делеговане без згоди власника.
Друге. Фактичне розпорядження природними ресурсами сьогодні не передбачає механізму, за якого кожен громадянин отримував би пряму економічну вигоду від своєї власності. А це – сутнісна ознака права власності. Тобто маємо ситуацію, коли ви юридично володієте активом, який генерує дохід, але цей дохід до вас не потрапляє.
Третє. Відсутність окремого закону про прямі рентні виплати – це не просто прогалина в законодавстві. Це системне порушення принципу народного суверенітету, закріпленого статтею 5 Конституції. Народ є джерелом влади, але коли справа доходить до економічних прав, ця влада чомусь випаровується.
Що саме пропонує петиція
Автори ініціативи вимагають ухвалити Закон України «Про рентні виплати громадянам України». Ось три базові складові, які мають бути в цьому документі:
- Відрахування фіксованого відсотка від рентної плати за користування надрами (нафта, газ, руда, ліс) до спеціального Фонду прямих виплат
- Щорічний автоматичний розподіл цих коштів рівними частками між усіма повнолітніми громадянами України, які мають паспорт та ідентифікаційний код
- Пряма законодавча заборона витрачати ці гроші на будь-які інші державні потреби, крім прямих виплат громадянам
Тут важливий нюанс. Кошти, які пропонується спрямовувати на рентні виплати, – це не додатковий податок і не зменшення фінансування армії чи соціалки. Це цільове вилучення невеликої частки з того, що вже сплачується надрокористувачами. Мова йде про те, щоб частина цих грошей гарантовано доходила до кожного українця, а не розчинялася в бюджетному казані.
Як це виглядає в інших країнах
Колеги-правники часто наводять приклад Аляски. Там із 1982 року діє Alaska Permanent Fund – фонд, куди відраховується частина доходів від видобутку нафти. Щороку кожен мешканець штату отримує дивіденди. Сума коливається залежно від кон’юнктури ринку, але сам принцип працює: природні багатства приносять пряму вигоду співвласникам.
Схожі механізми існують у Норвегії, канадській провінції Альберта, Кувейті. Звісно, там своя специфіка, але логіка та сама – ресурси належать народу, і народ має відчувати це не лише через абстрактне фінансування бюджетної сфери, а через конкретні гроші.
Чому це законно і справедливо
Право власності – це тріада: володіння, користування і розпорядження. Якщо громадяни України є власниками надр, вони мають право отримувати вигоду від цього активу. Інакше інститут власності втрачає сенс.
Крім того, запровадження прямих рентних виплат ліквідує ту саму законодавчу прогалину, про яку я згадував раніше. Конституція не просто декларує право власності народу – вона зобов’язує державу створити механізми, які дозволяють це право реалізувати. Без таких механізмів конституційна норма лишається красивою, але порожньою фразою.
Стаття 13 не містить застережень на кшталт «право власності реалізується опосередковано через бюджетне фінансування». Це вже інтерпретації, які вигідні тим, хто звик розпоряджатися ресурсами без огляду на волю реальних власників.
Що далі
Петиція №41/010511-26еп почала збір підписів 8 серпня 2026 року. Наразі її підтримали близько 210 людей із 25 000 необхідних. Попереду ще 90 днів.
Це більше, ніж просто електронне звернення. Це тест на те, чи готове суспільство вимагати від держави не просто декларацій, а реального виконання Конституції. Бо коли Основний Закон каже, що надра належать Українському народу, це не метафора і не красива преамбула. Це пряма юридична вказівка, яку час нарешті виконати.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
