Верховний Суд підтвердив законність вироку за зловживання службовим становищем під час проведення публічних закупівель – і ця справа варта вашої уваги, бо вона розставляє важливі крапки над «і» в питанні відповідальності керівників держпідприємств за тендерні махінації.
Історія почалася у 2018 році в Бердянську. Бердянська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (БФ АМПУ) оголосила тендер на закупівлю автокрана. Очікувана вартість – 2,5 мільйони гривень. Звичайна, на перший погляд, процедура: план капітальних інвестицій, відкриті торги в системі ПроЗорро, три учасники. Але те, що відбулося далі, стало предметом розгляду одразу трьох судових інстанцій – аж до касації.
Як усе відбувалося: хронологія тендеру з присмаком
14 травня 2018 року тендерний комітет БФ АМПУ затвердив документацію для закупівлі автокрана. Вимоги були чіткими: кран мав бути новим, 2018 року випуску, сертифікованим в Україні, з передпродажною підготовкою та гарантією. За два дні оголошення з’явилося в ПроЗорро.
Надійшло три пропозиції. Переможцем визнали Дніпровську філію ТОВ «Харківське монтажно-виробниче підприємство «Електропівденмонтаж» (ДФ ХМВПЕ) – її ціна була найнижчою: 2 075 000 грн без ПДВ.
Але, як з’ясувалося згодом, пропозиція переможця не відповідала тендерній документації одразу за кількома пунктами. У ній не було інформації про учасника в проєкті договору, бракувало довідки про досвід виконання аналогічних договорів, а довідка про відсутність податкової заборгованості виявилася простроченою. Крім того, технічні вимоги до товару були заповнені з очевидними прогалинами: не вказано, чи є кран новим, чи сертифікований, чи пройшов передпродажну підготовку.
Попри це, тендерний комітет не відхилив пропозицію – що прямо суперечило пункту 4 частини 1 статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі».
Антикорупційний запобіжник, який проігнорували
Тут важливий момент. Уповноважений з антикорупційної діяльності БФ АМПУ відмовився візувати проєкт договору. Він надав письмове обґрунтування від 18 червня 2018 року, де перерахував виявлені порушення: невідповідність тендерної пропозиції документації, гірші параметри запропонованого товару порівняно із замовленим, відсутність документів про гарантійний термін та відповідність екологічним вимогам.
Виявлені недоліки не були технічними помилками. Вони вимагали скасування торгів на підставі статті 31 того ж Закону «Про публічні закупівлі». Але начальник БФ АМПУ – саме та посадова особа, яку звинувачують у цій справі – 25 червня 2018 року все одно підписав договір № 48-В-БЕФ-18 на суму 2 490 000 грн з ПДВ.
Колегіальність рішень тендерного комітету, до речі, не стала аргументом для захисту. Суд апеляційної інстанції слушно зауважив: колегіальна форма ухвалення рішень не виключає можливості зловживання службовим становищем головою комітету. Кожен член колегіального органу може справити вирішальний вплив на спільне рішення – через ініціювання питань, переконання колег, активну особисту участь.
Кран-привид: що насправді приїхало до порту
За умовами договору, протягом 120 календарних днів після отримання замовлення постачальник мав доставити новий автокран 2018 року випуску. Строк спливав 27 жовтня 2018 року. Але постачальник попросив відстрочення – мовляв, китайський виробник перевантажений.
14 грудня начальник БФ АМПУ направив листа про намір розірвати договір. А вже 22 грудня постачальник повідомив: кран прибуде 26 грудня. Що цікаво – жодних реальних дій з розірвання договору після цього не відбулося.
І ось тут найцікавіше. Як встановив суд, замість нового крана 2018 року випуску на територію порту заїхав кран 2008 року, який до цього належав ТОВ «ПКТБ «Конкорд». Його директором, до слова, була та сама особа, яка підписувала документи від імені постачальника.
Попри очевидну невідповідність, 26 грудня 2018 року посадовці БФ АМПУ підписали видаткову накладну, акт передачі товарно-матеріальних цінностей та рахунок на оплату. 9 січня 2019 року філія перерахувала решту суми – 1 743 000 грн. Загалом за кран, який не відповідав умовам договору, державне підприємство заплатило 2 490 000 гривень.
Судова одіссея: від виправдання до реального строку
Справа № 991/6646/20 пройшла три інстанції. Вищий антикорупційний суд 11 листопада 2022 року виправдав начальника філії за звинуваченням у зловживанні службовим становищем. Суд першої інстанції визнав недопустимими низку доказів, зокрема протокол обшуку від 19 лютого 2020 року та довідку Державної аудиторської служби.
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду 19 травня 2025 року з таким підходом не погодилася. Вона встановила, що обшук провели на підставі ухвали слідчого судді – описка в адресі не ставила під сумнів законність дозволу. Довідку Держаудитслужби суд визнав належним доказом, оскільки її склали спеціалісти, залучені детективами НАБУ в межах їхніх повноважень, визначених Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України».
У результаті апеляція ухвалила новий вирок: 4 роки позбавлення волі за зловживання службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України), з позбавленням права обіймати певні посади на 3 роки та штрафом 8 500 грн. За службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК) засудженого звільнили від покарання через закінчення строків давності.
Верховний Суд 14 липня 2026 року залишив вирок апеляції без змін.
Чому це важливо: кілька принципових позицій
По-перше, Суд чітко вказав: правомірність формальних дій не є достатньою для висновку про відсутність складу зловживання. Цей злочин може бути вчинено і через формально правомірні дії, якщо вони вчиняються всупереч інтересам служби.
По-друге, колегіальність тендерного комітету не звільняє його голову від індивідуальної кримінальної відповідальності. Посилання на те, що рішення ухвалювалося спільно, суд визнав безпідставним.
По-третє, Верховний Суд підтвердив: факт подальшого добровільного відшкодування шкоди не спростовує спричинення тяжких наслідків. Злочин із матеріальним складом вважається закінченим з моменту завдання шкоди.
І наостанок – про розмір шкоди. Суд констатував, що державним інтересам завдано шкоди на 2 490 000 грн. Це більш ніж у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що за приміткою до статті 364 Кримінального кодексу України кваліфікується саме як тяжкі наслідки.
