Мобілізація при зрості нижче 150 см – це не рідкісна ситуація, з якою стикаються військовозобов’язані під час воєнного стану. І хоча законодавство чітко визначає, хто може бути призваний на службу, помилки під час медичних оглядів трапляються. Саме така помилка стала предметом судового розгляду у справі №320/31120/26, де Київський окружний адміністративний суд визнав мобілізацію чоловіка зі зростом 148 сантиметрів протиправною. Давайте розберемося, що пішло не так і чому це рішення важливе.
Із чого все почалося
У квітні 2026 року чоловіка 1995 року народження, який раніше не проходив строкову службу, викликали до територіального центру комплектування. 14 квітня він пройшов медичний огляд у КНП «Вишнівська міська лікарня». За результатами цього огляду військово-лікарська комісія визнала його придатним до військової служби – і вже наступного дня, 15 квітня, начальник ТЦК видав наказ про призов під час мобілізації.
Чоловіка направили до військової частини, де зарахували до списків особового складу гранатометником штурмового відділення. На перший погляд – звичайна процедура. Але був один нюанс: його фактичний зріст становив 148 сантиметрів. А в картці обстеження та медичного огляду чомусь записали 150.
Різниця у два сантиметри – дрібниця? Зовсім ні. Саме ці два сантиметри стали межею між законним призовом і відверто протиправним рішенням.
Чому зріст має значення
Тут важливий момент. Відповідно до статті 82 Розкладу хвороб, затвердженого Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 №402), громадяни, чий зріст нижче 150 сантиметрів або вага менше 45 кілограмів, підпадають під категорію «недостатній фізичний розвиток».
Пояснення до статті 82 прямо зазначають: придатними до військової служби визнаються лише ті, хто має зріст не менше 150 см і вагу не менше 45 кг – за умови хорошого фізичного розвитку та пропорційної будови тіла. Іншими словами, 150 сантиметрів – це та межа, нижче якої особа не може вважатися придатною до служби.
Позивач мав зріст 148 см. Про це свідчили медичні документи. Більше того – з раннього дитинства він перебував на диспансерному обліку із затримкою зросту, мав діагнози «низькорослість» та «епіфізарна хондродистрофія». Ці обставини жодна зі сторін у суді не заперечувала.
Що пішло не так під час медичного огляду
Суд детально проаналізував картку обстеження та медичного огляду від 14 квітня 2026 року і виявив цілу низку порушень.
По-перше, зріст позивача записали як 150 см, хоча в медичній документації та в інших графах тієї ж картки фігурували дані про 148 см. По-друге, вагу теж вказали некоректно: 57 кг замість фактичних 51 кг.
Але це ще не все. Відповідно до пункту 3.4 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, перед оглядом військовозобов’язаним обов’язково проводять загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічні аналізи на ВІЛ, гепатити В і С, реакцію на сифіліс, рентген органів грудної клітки. Так от – більшість цих досліджень просто не були проведені. У картці стояли дати й підписи, але жодних результатів аналізів не фіксувалося. Причому підписи, як зауважив суд, були візуально майже ідентичними.
Окремо суд звернув увагу на незаповнену графу про те, що обстежуваний надав повну інформацію про стан свого здоров’я. Простіше кажучи, чоловіка фактично позбавили можливості повідомити лікарів про свої хронічні діагнози.
Позиція відповідачів: чому вони заперечували
Територіальний центр комплектування, військова частина та гарнізонні ВЛК, які проводили повторні огляди, зайняли досить передбачувану позицію. Вони стверджували, що стаття 82 Розкладу хвороб застосовується лише до осіб, які оглядаються за Графою І – тобто під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової служби або вступу до військових навчальних закладів. А оскільки позивач призивався за мобілізацією і оглядався за Графою ІІ, обмеження щодо зросту на нього нібито не поширюються.
Крім того, представники відповідачів наполягали: суд не може оцінювати правильність медичних висновків ВЛК, адже це потребує спеціальних знань. Вони посилалися на практику Верховного Суду, яка справді забороняє адміністративним судам втручатися в дискреційні повноваження військово-лікарських комісій.
Чесно кажучи, ці аргументи виглядають логічно – але лише на перший погляд.
Чому суд став на бік позивача
Суд підійшов до справи системно. Він не оцінював діагнози – він оцінював процедуру. І виявив, що процедура була порушена докорінно.
Головний висновок суду: медичний огляд 14 квітня 2026 року провели з грубим порушенням Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Неповний обсяг лабораторних досліджень, некоректно зафіксований зріст, ігнорування медичної документації – усе це призвело до того, що стаття 82 Розкладу хвороб просто не могла бути застосована. Хоча мала бути.
Суд підкреслив: незастосування статті 82 стало наслідком не відсутності правових підстав, а помилки під час вимірювання зросту. І ця помилка не може мати негативних наслідків для позивача.
Тут варто згадати доктрину «плодів отруйного дерева», яку суд застосував у цій справі. Якщо первісне рішення – довідка ВЛК від 14 квітня – було протиправним, то й усі наступні рішення, ухвалені на його основі, теж не можуть вважатися законними. Наказ про призов, наказ про зарахування до військової частини, повторні довідки ВЛК – усе це «плоди» того самого «отруйного дерева».
Окремо суд послався на практику Європейського суду з прав людини. У справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ наголосив: державні органи не повинні отримувати вигоду від власних протиправних дій, а ризик будь-якої помилки державного органу покладається на саму державу.
Яке рішення ухвалив суд
23 вересня 2026 року Київський окружний адміністративний суд задовольнив позов повністю. Суд визнав протиправними та скасував:
- довідку ВЛК від 14 квітня 2026 року про придатність до військової служби;
- наказ начальника ТЦК про призов під час мобілізації;
- наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу;
- дві повторні довідки гарнізонних ВЛК.
А головне – суд зобов’язав військову частину ухвалити рішення про звільнення позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу.
Ключове у цьому рішенні: мобілізація при зрості нижче 150 см є незаконною, якщо цей показник підтверджений медичними документами. І навіть якщо під час первинного огляду зріст зафіксували як 150 см, але фактично він менший – це підстава для скасування всіх пов’язаних рішень.
Що це означає на практиці
Це рішення підтверджує очевидну, але не завжди дотримувану істину: медичний огляд перед мобілізацією має бути справжнім, а не формальним. Якщо аналізи не взято, якщо дані записані «на око», а реальні показники здоров’я проігноровано – такий огляд суд може визнати незаконним.
Крім того, справа №320/31120/26 показує, що оскаржувати рішення ВЛК можна і потрібно. Особливо коли є очевидна невідповідність між фактичними медичними даними та висновками комісії. Суд не підміняє лікарів – він перевіряє, чи дотримана процедура. А коли процедуру порушено, висновки ВЛК втрачають юридичну силу.
Варто пам’ятати: стаття 82 Розкладу хвороб із Поясненнями до неї – це не просто технічна норма. Це положення, яке прямо визначає, що особи зі зростом нижче 150 см не можуть бути визнані придатними до військової служби. І якщо під час мобілізації це положення проігнорували – суд може виправити ситуацію.
Кілька практичних порад для тих, хто опинився в подібній ситуації. Завжди фіксуйте свої реальні антропометричні дані – зріст і вагу – у медичних документах ще до візиту до ТЦК. Якщо у вас є хронічні захворювання, пов’язані з фізичним розвитком, подбайте про те, щоб відповідні виписки та довідки були у вас на руках. І, звісно, не зволікайте зі зверненням до суду – строки оскарження обмежені, хоча суд може їх поновити за наявності поважних причин.
Якщо ви зіткнулися з мобілізацією при зрості нижче 150 см, не погоджуйтеся мовчки. Київський окружний адміністративний суд у цій справі фактично нагадав просте правило: держава не може використовувати власні помилки на шкоду громадянам. І коли через недбалість лікарів людину мобілізують попри очевидну невідповідність критеріям придатності – справедливість можна і треба відновлювати.
