Скасування штрафу ТЦК за неявку – не міф, а робоча судова практика, коли орган не може довести, що ви взагалі отримували повістку. Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області підтвердив це рішенням у справі №607/18573/26 від 21 вересня 2026 року. Суд скасував постанову про штраф у 17 000 гривень, і зараз пояснимо чому.
Чесно кажучи, такі справи межують із здоровим глуздом. Людині виписують серйозне стягнення за неявку, але не показують ані самої повістки, ані доказів її вручення. Давайте розберемося, як усе виглядало зсередини.
Де похитнулася логіка військкомату
Історія почалася з постанови №R581238 від 15 червня 2026 року. Т.в.о. начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнав чоловіка винним за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підстава звична: не з’явився за викликом до ТЦК у строк і місце, вказані в повістці.
Ця норма передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону і мобілізаційну підготовку в особливий період. Штраф у цьому випадку – 17 000 гривень. Сума цілком відчутна, тому платити її просто так нікому не хочеться.
Що ж не так із постановою? Практично все. І ось чому.
По-перше, відповідач не довів факт вручення повістки. У матеріалах не було ні самого документа, ні конверта, ні рекомендованого повідомлення про вручення, ні опису вкладення. Тобто виклик, за неявку за яким карають, узагалі нічим не підтверджений.
По-друге, чоловік стверджував, що жодних повісток і сповіщень не отримував. Лист від працівників Укрпошти про наявність поштового відправлення до нього теж не приходив. Як тоді він мав знати про обов’язок з’явитися?
Умисел і тягар доведення
Тут ключовий юридичний момент. Стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає тягар доведення на суб’єкта владних повноважень. Тобто не чоловік має доводити, що повістку він не бачив. Навпаки, ТЦК мусить продемонструвати, що вручив її належним чином.
Відповідач цього не зробив. І відзиву на позов узагалі не надав. Це серйозне ускладнення для його позиції.
Тепер про умисел. Склад правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП вимагає, щоб людина свідомо ухилялася від явки. Стаття 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення пояснює: умисел є тоді, коли особа усвідомлює протиправність своєї поведінки і свідомо її допускає.
А хіба можна усвідомлювати обов’язок, про який не знаєш? Очевидно, що ні. Суд саме так і вирішив.
Далі ще один прокол. У постанові №R581238 не вказано, коли і в який час чоловік мав прибути за повісткою. Об’єктивна сторона правопорушення викладена настільки розмито, що незрозуміло, яку дату явки йому ставили в провину.
Це не дрібниця. Без конкретної дати неможливо оцінити, чи взагалі було порушення строку явки.
Що відіграло на користь чоловіка
Окрема деталь, яку суд теж помітив: у вступній частині постанови записано, що рішення виніс т.в.о. начальника, а в графі для підпису вказана посада начальника. Розбіжність формальна, але вона добре ілюструє загальну недбалість оформлення.
Не забуваймо і про права особи під час розгляду справи. Стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення дає право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази. Чоловіка з матеріалами не ознайомили.
Стаття 280 того ж Кодексу вимагає від органу з’ясувати, чи було правопорушення, чи винна особа, чи є пом’якшувальні або обтяжувальні обставини. Причину неявки так ніхто і не з’ясував.
А тепер цікавий штрих. Чоловік не ховався від військового обліку. Зовсім навпаки. Він перебував на обліку, зареєстрував електронний кабінет військовозобов’язаного відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і через Резерв+ уточнив свої дані. Прізвище, дату народження, РНОКПП, адресу, номер телефону – усе оновив вчасно.
Тож логічне запитання: навіщо людині, яка сумлінно актуалізувала облікові дані, свідомо ігнорувати повістку? Відповіді немає, бо її і не може бути.
Суд оцінив усі обставини разом і дійшов висновку, що скасування штрафу ТЦК у цій справі є єдиним законним рішенням. Постанову №R581238 від 15 червня 2026 року скасовано, а провадження у справі закрито.
На практиці буває й так, що повістку надсилають на стару адресу або взагалі не формують. Тому суд не може виходити лише з того, що десь у реєстрі значиться запис про виклик. Потрібні докази, що людина про цей виклик дізналася.
Є ще один приємний наслідок. За правилами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Тому чоловікові повернули ще й 532,48 гривні судового збору.
Практичний мінімум
Чи означає це, що будь-який такий штраф легко оскаржити? Ні, звісно. Але скасування штрафу ТЦК стає цілком реальним саме тоді, коли порушено процедуру вручення виклику.
Якщо вам надійшов подібний штраф, перевірте кілька речей:
- чи є у вас або в матеріалах копія повістки;
- чи підтверджено вручення через пошту – конверт, повідомлення, опис вкладення;
- чи вказано в постанові конкретну дату і час явки;
- чи з’ясовував орган причину вашої неявки.
Якщо на більшість пунктів ви отримали «ні», варто звертатися до суду. Рішення у справі №607/18573/26 наочно показує: формальне посилання «не з’явився за викликом» без самої повістки в суді не працює.
