Уявіть: ви військовослужбовець, перебуваєте на лікуванні, а у цей самий день вас виключають зі списків особового складу. Саме так трапилося з позивачем у справі, яку розглядав Верховний Суд. І хоча наказ про звільнення вже існував, дата виключення зі списків припала на період тимчасової непрацездатності — а це прямий шлях до судового спору.
Давайте розберемося, чому так сталося, як розвивалися події у трьох судових інстанціях і який правовий висновок у підсумку сформулював Верховний Суд.
Передісторія конфлікту
Офіцер Служби безпеки України проходив службу в Українському науково-дослідному інституті спеціальної техніки та судових експертиз СБУ. У листопаді 2019 року його зарахували у розпорядження директора цього інституту за посадою провідного наукового співробітника.
Далі — скорочення штатів. У серпні 2020 року Голова СБУ видав наказ про звільнення військовослужбовця у запас. Підстава — підпункт «а» пункту 61 та підпункт «г» пункту 2 частини п’ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Простіше кажучи — організаційні заходи зі скорочення штатів.
А далі почалося найцікавіше. 8 вересня 2020 року інститут видав наказ №168-ос/дск, яким позивача виключили зі списків особового складу. І саме цього ж дня, 8 вересня, чоловік відкрив лікарняний — листок непрацездатності серії АДШ №463475. Лікування тривало до 28 вересня.
Тут важливий момент: нормативний акт, який регулює ці відносини — Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007. Саме пункт 66 цього Положення став ключовим аргументом у справі.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Позивач звернувся до суду, вимагаючи визнати наказ інституту протиправним. Тернопільський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково: наказ скасував, поновив позивача у списках особового складу і стягнув середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Шостий апеляційний адміністративний суд рішення підтримав, але скоригував суму: замість абстрактного «середнього грошового забезпечення» призначив конкретну цифру — 1 054 068 гривень за період з 9 вересня 2020 року до 5 травня 2025 року.
Логіка обох судів була простою: частина третя статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» прямо забороняє виключати військовослужбовця зі списків у період лікування. А якщо порушення є — треба поновлювати.
Інститут із таким підходом не погодився і подав касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду: тонка межа між процедурою і суттю
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі головуючої Кашпур О.В., суддів Жука А.В. та Соколова В.М. підійшла до справи інакше.
Перше, що зробив Верховний Суд — розмежував два різні правові явища. Наказ про звільнення з військової служби та наказ про виключення зі списків особового складу — це окремі акти. Вони відрізняються за суттю, природою та наслідками.
Наказ про звільнення визначає підставу — чому людина перестає бути військовослужбовцем. А от наказ про виключення зі списків особового складу — це процедурний документ. Його функція, як пояснив суд, полягає виключно у фіксації дати закінчення проходження служби. І видається він уже після повного розрахунку та здачі посади.
Ключове у цій справі: наказ Голови СБУ про звільнення позивача (від 13.08.2020 №1054-ОС/дск) не оскаржувався в межах цього провадження. Більше того — позивач намагався оскаржити його в іншій справі (№640/28431/20), але позовна заява була залишена без розгляду. Отже, підстава звільнення — скорочення штатів — залишилася чинною.
Що ж тоді порушив інститут
Відповідь: виключно дату. Виключення зі списків особового складу припало на день, коли військовослужбовець уже був на лікарняному. А це справді заборонено — і Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», і пунктом 66 Положення №1262/2007.
Але чи означає це, що людину треба поновлювати на службі? Верховний Суд сказав: ні.
Суд послався на усталену практику Великої Палати Верховного Суду — зокрема, на постанову від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18. Там сформульовано правило: якщо працівника звільнили під час хвороби, негативні наслідки усуваються не поновленням на роботі, а зміною дати звільнення. Нова дата — перший день після закриття лікарняного.
Колегія суддів застосувала цю логіку до спірних правовідносин. Позивач мав стати до роботи 29 вересня 2020 року. Саме ця дата і стала новою датою виключення зі списків.
Чому не можна було поновити у списках
Усе просто: підстава для звільнення — скорочення штатів — є законною і ніхто її не скасовував. Поновлення у списках особового складу означало б, що людина продовжує служити. Але ж її посада скорочена, наказ про звільнення чинний.
Верховний Суд прямо вказав: «відсутні підстави для продовження проходження позивачем військової служби». Достатньо було просто перенести дату — і порушення усунуто.
Що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу — тут усе ще очевидніше. По-перше, позивач таких вимог узагалі не заявляв. По-друге, раз поновлення у списках визнано безпідставним, то й підстава для стягнення автоматично зникає.
Практичний висновок для військовослужбовців
Справа №640/27112/20 дає чіткий орієнтир: якщо вас виключили зі списків особового складу під час лікарняного — це порушення. Але спосіб його виправлення залежить від обставин. Якщо наказ про звільнення законний і не оскаржений — суд змінить лише дату виключення, а не поновить вас на службі.
Якщо ж ви вважаєте незаконним саме звільнення — оскаржувати треба передусім наказ про звільнення, а не процедурний наказ про виключення зі списків. Це два різні документи з різними правовими наслідками, і плутати їх не варто.
Крім того, Верховний Суд ще раз підтвердив: пункт 66 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України працює. Жоден військовослужбовець не може бути виключений зі списків, поки триває його лікування. Але й вічного імунітету від звільнення лікарняний не дає — дату просто перенесуть на день після одужання.
Чесно кажучи, логіка Верховного Суду тут виглядає цілком зваженою: з одного боку — державний орган не має права ігнорувати лікарняний, з іншого — скорочення штатів як підстава для звільнення теж нікуди не зникає. І рішення знайдено рівно посередині — у зміні однієї-єдиної дати в наказі.
