Вища рада правосуддя ухвалила рішення про звільнення двох суддів, які подали заяви про відставку. Це не гучна справа і не дисциплінарне провадження – просто завершення багаторічної роботи людей, котрі ухвалювали доленосні рішення. Але за таким буденним формулюванням стоїть цікава процедура, яку варто розуміти кожному, хто бодай раз замислювався, як саме судді залишають свої крісла.
Здавалося б, написав заяву – і вільний. Однак у суддівському світі це працює інакше. Відставка судді не стає фактом автоматично, навіть якщо людина має повне право на неї за вислугою років. Останнє слово завжди залишається за Вищою радою правосуддя. Саме цей орган перевіряє дотримання всіх умов і, власне, приймає рішення, яке потім оформлюється офіційно.
Коли суддя йде на заслужений відпочинок
Юридично йдеться про «звільнення за загальними обставинами». Так закон називає цілком природні підстави, коли немає жодного негативу – ані дисциплінарного проступку, ані невідповідності посаді. До таких обставин належить і відставка, і звільнення за власним бажанням, і, скажімо, досягнення граничного віку перебування на посаді.
Ключова норма міститься в статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Якщо коротко, суддя має право подати заяву про відставку, коли його стаж роботи на посаді досягає визначених законом показників. Для більшості це 20 років суддівської роботи, але є нюанси залежно від того, коли людина прийшла в систему. Важливий момент: стаж рахують не лише роки в мантії, а й, наприклад, адвокатську практику або роботу в прокуратурі, яка передувала призначенню. Багато хто цього не знає, а підрахунок буває не надто очевидним.
Саме тому Вища рада правосуддя не просто ставить підпис під заявою. Вона вивчає матеріали, перевіряє правильність обчислення стажу, дивиться, чи немає перешкод для звільнення – приміром, незавершеного дисциплінарного провадження або кримінальної справи. І тільки після цього може видати остаточне рішення.
Кого саме цього разу звільнили
Цього тижня Вища рада правосуддя розглянула два конкретних подання про відставку. Перша заява надійшла від Клименко Світлани Миколаївни, яка обіймала посаду судді Кременчуцького районного суду Полтавської області. Друга – від Горщара Анатолія Григоровича, судді Полонського районного суду Хмельницької області.
Жодних підстав для відмови рада не побачила. Обидва судді пропрацювали достатню кількість років, їхній стаж підтверджений, перешкод немає. Тож рішення цілком очікуване: заяви задовольнили. Тепер пані Клименко та пан Горщар офіційно залишають свої посади. Для них це момент, коли можна видихнути, а для судової системи – звичний робочий епізод.
Коли суддя йде у відставку, держава не прощається з ним назавжди. Закон передбачає довічне щомісячне грошове утримання, яке виплачується за рахунок бюджету. Розмір залежить від вислуги років і розраховується від суддівської винагороди. Окрім того, суддя у відставці зберігає право на медичне обслуговування в тих же закладах, де обслуговувався під час роботи. Тут важливо розуміти: це не привілей, а гарантія незалежності судової влади. Якщо людина знає, що після багатьох років роботи їй забезпечать гідні умови, вона менше піддається тиску під час виконання обов’язків.
Чому це рішення важливе не лише для самих суддів
Будь-яке звільнення судді – це історія не тільки про особистий вибір. Воно запускає процес пошуку заміни. Кожна вакансія в районному суді, як-от у Кременчуцькому чи Полонському, потребує оголошення конкурсу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Кандидати складають іспити, проходять перевірку доброчесності, беруть участь у співбесідах. Весь цей шлях може тривати місяцями, а то й роками.
А в цей час навантаження на суддів, які залишилися, зростає. Справи нікуди не зникають, строки розгляду тиснуть. Тож кожне рішення про відставку – це маленький поштовх для всієї судової системи. Він нагадує про те, як важливо вчасно заповнювати вакантні посади. Вища рада правосуддя своїм рішенням ніби передає естафету далі: ми відпустили цих суддів, тепер потрібно шукати гідну заміну.
Варто нагадати, що Вища рада правосуддя не вирішує, хто саме займе звільнені посади. Її роль – кадрове оформлення: призначення, переведення, звільнення, а також дисциплінарна практика. А от оцінює кандидатів і проводить конкурси саме Вища кваліфікаційна комісія. Чітке розмежування повноважень тут принципове, аби уникнути концентрації впливу в одних руках.
Трішки про буденну складність суддівської роботи
Подивіться на географію: Кременчуцький районний суд на Полтавщині, Полонський – на Хмельниччині. Це не столичні установи, де черга із претендентів вишиковується на роки вперед. Часто саме в невеликих містах і районних центрах відчувається найгостріший дефіцит кадрів. Робота там непроста: великий потік цивільних, адміністративних, кримінальних справ, де кожне рішення – це чиясь зламана доля, поділене майно або доведена вина.
Тому коли суддя з багаторічним досвідом йде на заслужений відпочинок, це завжди маленька втрата для місцевої громади. Це йде людина, яка знає специфіку регіону, розуміє місцеві контексти, напрацювала авторитет. Звісно, новий суддя теж зможе увійти в курс справи, але час на це потрібен.
До речі, цікаво, що суддя, який вийшов у відставку, може повернутися. Закон це дозволяє, якщо людина передумала і подала відповідну заяву, а конкурсна процедура ще не завершена. Але таке трапляється зрідка. Зазвичай рішення про відставку добре обдумане і остаточне.
Очікувати сенсацій від таких рішень не варто. Вища рада правосуддя й надалі періодично розглядатиме подібні заяви. Кожен пленарний тиждень приносить кілька звільнень за загальними обставинами. І це нормально: система має дихати, оновлюватися, відпускати тих, хто віддав їй десятиліття. Залишається сподіватися, що процедура заміщення не затягнеться, а нові обличчя в суддівських мантіях з’являться якомога швидше. Для цього потрібна злагоджена робота і Вищої ради правосуддя, і Вищої кваліфікаційної комісії, і всієї судової влади. А поки ми просто зафіксували факт: два судді з Кременчука та Полонного завершили свою кар’єру гідно, за власним бажанням, без скандалів і дисциплінарних справ. І це, мабуть, найкращий фінал для будь-якого професіонала в мантії.
