Загибель військовослужбовця ТЦК у Львові під час виконання службових обов’язків викликала хвилю обговорень. 21 серпня 55-річного молодшого сержанта Олександра Боднара смертельно поранили ножем у шию просто на вулиці Генерала Чупринки. Поліцейський, який супроводжував групу оповіщення, був змушений застосувати табельну зброю, щоб зупинити нападника. Усе це сталось під час звичайної перевірки військово-облікових документів. Давайте розберемося, що каже закон про таку ситуацію і які юридичні наслідки чекають на всіх учасників події.
Що сталось на вулиці Чупринки
За інформацією Львівського обласного ТЦК та СП, увечері 21 серпня військовослужбовці разом із поліцейським проводили заходи оповіщення. Коли вони звернулися до 25-річного чоловіка для перевірки документів, той повівся агресивно. Замість того, аби показати посвідчення, він вихопив ніж і вдарив Олександра Боднара в ділянку шиї.
Тут важливий момент: напад був раптовим, без жодних попереджень. Напарник-поліцейський миттєво оцінив загрозу життю військових і вистрілив нападнику в ногу. Пораненого військовослужбовця терміново доправили до карети швидкої, однак реанімаційні заходи не допомогли – він помер на місці. Самого нападника також госпіталізували з вогнепальним пораненням.
Чому це не просто бійка: кваліфікація злочину
Для багатьох така ситуація може виглядати як трагічний конфлікт. Але з юридичного погляду все набагато серйозніше. Підозрюваний не просто завдав тілесних ушкоджень – він скоїв посягання на життя військовослужбовця, який виконував свій службовий обов’язок. І це вже зовсім інша стаття Кримінального кодексу.
Кримінальний кодекс України містить спеціальну норму – статтю 348. Вона передбачає відповідальність за вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу, члена громадського формування чи військовослужбовця у зв’язку з їхньою службовою діяльністю. Оскільки Олександр Боднар був військовослужбовцем ТЦК при виконанні, дії нападника слід кваліфікувати саме за цією статтею.
Мінімальне покарання тут – 9 років позбавлення волі. А за умисне вбивство, тобто коли потерпілий помер (як у цьому випадку), санкція сягає аж до довічного ув’язнення. Навіть якщо слідство побачить у поведінці нападника не прямий умисел, а непрямий, це мало що змінює – смерть людини під час злочину обтяжує відповідальність.
Крім основної статті, слідчі, ймовірно, додадуть ще й опір представникові влади (стаття 342) або погрозу насильством щодо працівника правоохоронного органу (стаття 345). Проте ключовим залишається саме вбивство військовослужбовця.
Поліцейський стріляв у ногу: чи це законно
Часто чую запитання: «А чи мав право поліцейський стріляти?» Закон «Про Національну поліцію» дає чітку відповідь. Стаття 46 цього закону дозволяє застосовувати вогнепальну зброю для захисту життя людини (у тому числі й поліцейського) або для затримання особи, яка вчиняє збройний напад та становить безпосередню загрозу.
Подивімося на обставини: нападник ударив ножем у шию – життєво важливий орган – і явно міг завдати нових ударів іншим військовим чи самому поліцейському. Часу на попередження чи «домовитися» не було. Закон дозволяє застосовувати зброю без попередження, коли зволікання може призвести до смерті людей. Тому дії поліцейського, який вистрілив у ногу, виглядають абсолютно пропорційними.
Крім того, поліцейський зобов’язаний надати пораненому медичну допомогу і викликати швидку – що й було зроблено. Це важлива умова, яка підтверджує правомірність застосування зброї.
Необхідна оборона: де проходить межа
Поняття необхідної оборони закріплене у статті 36 Кримінального кодексу. Якщо напад супроводжувався насильством, небезпечним для життя, то той, хто захищається, має право завдати нападнику будь-якої шкоди, навіть смертельної. Це називається безмежною обороною. Тобто перевищення меж тут навіть не обговорюється, адже йшлося про реальну загрозу життю.
Поліцейський у цій ситуації діяв не лише як представник влади, а й як людина, що захищала життя своїх колег. Це класичний приклад необхідної оборони, в якій заподіяна шкода (поранення ноги) значно менша, ніж та небезпека, яку нападник створив своїм ножем.
Уявімо аналогію: якби на вас напали з ножем у під’їзді, ви могли б захищатися будь-яким предметом, у тому числі зброєю, якщо вона у вас законно є. Так само і тут, лише захищали життя військовослужбовця.
Що чекає нападника далі
Після надання медичної допомоги підозрюваного затримають у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу. Слідчі внесуть відомості до ЄРДР за статтею 348 ККУ, проведуть допит, обшуки, експертизи. Враховуючи тяжкість злочину, суд, найімовірніше, обере запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Подальший судовий процес може тривати місяцями, але практика у таких справах досить однозначна: умисне вбивство військовослужбовця під час виконання службових обов’язків карається максимально суворо. Навіть якщо адвокати намагатимуться довести «сильне душевне хвилювання» чи перевищення меж необхідної оборони з боку нападника, це навряд чи вдасться – адже саме він був агресором, а не жертвою.
Крім кримінального покарання, родина загиблого має право подати цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Загибель військовослужбовця ТЦК – це не випадковий нещасний випадок, а прямий наслідок злочинних дій. І держава, і суспільство мають поставити чітку межу: такі напади не будуть залишатися без реакції.
Трагедія у Львові ще раз нагадує, що робота військовослужбовців територіальних центрів комплектування пов’язана з ризиком. Вони не просто «перевіряють документи», а забезпечують обороноздатність країни в умовах воєнного стану. Їхнє життя захищене законом, а будь-який напад карається так само суворо, як і напад на поліцейського. І коли виникає небезпека, право на захист – базове і невідчужуване – дозволяє зупинити агресора будь-якими законними засобами.
