Верховна Рада ухвалила законопроєкт №10399, який вперше на законодавчому рівні закріплює систему освітніх грантів та змінює сам принцип державного фінансування вищої освіти. «За» проголосували 298 народних депутатів – після тривалої паузи, викликаної гострими дискусіями навколо однієї з норм.
Документ гарантує: щонайменше половина випускників шкіл отримає змогу навчатися коштом держави. Інструментів для цього буде три – державне замовлення, бюджетні місця та власне освітні гранти. Але найцікавіше навіть не в цьому. Закон фактично перезапускає всю систему державної підтримки освіти, яка десятиліттями працювала за інерцією.
Чому закон ледь не провалили
Початкова редакція законопроєкту, ухвалена в першому читанні, містила доволі жорстку норму. Студент-бюджетник після другого курсу мав укласти контракт на перше робоче місце, запропоноване державою, а після випуску – відпрацювати певний час за спеціальністю. Відмовишся – компенсуй вартість навчання з власної кишені.
Логіка авторів була зрозумілою. Комітет з питань освіти навів красномовну статистику: щороку держава фінансує підготовку близько 10 тисяч майбутніх учителів, а до шкіл доходять лише близько 2 тисяч випускників. Решта вісім – ідуть в інші сфери. І це лише один приклад. Подібна картина спостерігається в медицині, інженерії, державному управлінні. Держава інвестує величезні кошти, а кадровий голод не зникає.
Однак під час громадського обговорення норма викликала справжній резонанс. Залунали застереження про ознаки примусової праці, про порушення конституційних прав. Додайте сюди питання про рівень зарплати на тому самому «першому робочому місці» – і отримаєте ризик провалу всього законопроєкту. Справді, який сенс зобов’язувати молодого вчителя їхати в село, якщо там пропонують мінімальну ставку без житла?
У комітеті визнали: суперечлива вимога ставила під загрозу ухвалення документа загалом. Тож вирішили від неї відмовитися й зосередитися на базовій моделі реформи. Краще запустити нову систему без цієї норми, ніж не запустити взагалі.
Що залишилося в остаточному тексті
Обов’язкове відпрацювання збереглося лише для тих, хто з самого початку вступає до військових закладів освіти або структур сектору безпеки й оборони. Усі інші – студенти цивільних спеціальностей на бюджетних місцях – жодних контрактів не укладатимуть і жодних зобов’язань перед державою не матимуть.
Те саме стосується й грантової системи. Освітні гранти не передбачають обов’язкового працевлаштування після завершення навчання. Отримав грант, вивчився – і будуєш кар’єру на власний розсуд. Жодних «відробітків», жодних примусових направлень.
Крім того, закон дозволяє повторно здобувати вищу освіту за рахунок бюджету тим, хто вже має диплом. Раніше друга вишка була виключно за власні гроші. Тепер умотивована людина зможе змінити професію, не витрачаючи роки на накопичення коштів для оплати контракту. Це особливо актуально в умовах війни, коли багато людей втратили роботу або змушені перекваліфіковуватися.
«Ми відмовилися від контроверсійної норми й зосередилися на впровадженні базової моделі реформи, яка передбачає прогнозування потреб ринку праці, нову систему державного замовлення та механізм грантового фінансування», – пояснили в Комітеті з питань освіти, науки та інновацій.
Три інструменти замість одного
Тепер давайте розберемося, як саме працюватиме оновлена система.
Перший інструмент – державне замовлення. Воно застосовуватиметься виключно там, де людина вже під час навчання стає частиною державної системи. Передусім це сектор безпеки й оборони: військові виші, заклади системи МВС, СБУ, розвідки. Студенти цих напрямів укладають контракти й після випуску йдуть працювати до відповідних органів. Тут усе логічно: держава готує кадри для себе – і отримує їх. Будь-які інші схеми тут просто недоречні.
Другий інструмент – бюджетні місця для цивільних спеціальностей. Держава оплачує навчання тих вступників, які показали найкращі результати. Жодного обов’язку відпрацьовувати. Як зазначають у комітеті, такий механізм дозволяє підтримувати талановитих студентів і водночас збільшувати кількість бюджетних місць за спеціальностями, яких потребує країна. Важливий нюанс: кількість місць за конкретними напрямами більше не визначатимуть самі університети. Це робитиме держава – на основі прогнозів ринку праці.
Третій інструмент – система освітніх грантів. Тут механіка дещо інша. Студент навчається за контрактом, а держава повністю або частково компенсує вартість. Грант може покривати як усю суму, так і її частину – залежно від категорії отримувача та спеціальності.
Окремі освітні гранти передбачені для соціально вразливих категорій: учасників бойових дій, дітей загиблих захисників України, постраждалих учасників Революції Гідності, дітей-сиріт. Тут держава бере на себе повне або майже повне покриття вартості навчання – і це без жодних додаткових умов.
Головна зміна – у підході
Законопроєкт №10399 змінює не просто механізми фінансування. Він перевертає саму філософію державної підтримки вищої освіти.
Раніше працювала модель, за якої університети самостійно визначали, скільки фахівців і за якими спеціальностями вони готуватимуть бюджетним коштом. Держава просто оплачувала рахунки – без глибокого аналізу, чи справді країні потрібна така кількість юристів або економістів. Результат ви бачите на ринку праці: перевиробництво одних спеціалістів і гострий дефіцит інших.
Тепер державне замовлення має стати справжнім замовленням – відповідно до реальних потреб економіки. До прогнозування цих потреб планують активно залучати роботодавців, бізнес-асоціації та галузевих експертів. Саме вони можуть оцінити, яких спеціалістів потребуватиме країна через п’ять, сім або десять років. Бо хто, як не бізнес, знає, куди рухається ринок?
Це комплексна перебудова, а не косметичний ремонт. Нова модель охоплює весь спектр: державне замовлення, бюджетні місця, прогнозування ринку праці, механізми фінансування. І грантове фінансування тут – лише один з елементів великої системи, яка має нарешті пов’язати потреби економіки з підготовкою фахівців.
Коли саме запрацює оновлена система та якими будуть конкретні суми грантів – покаже практика. Але одне зрозуміло вже зараз: це перша за багато років спроба не просто «підкрутити» стару модель, а створити принципово нову. І те, що парламент знайшов 298 голосів «за» попри всі суперечки, – доволі красномовний сигнал.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
