Оскарження штрафу від ТЦК сьогодні перетворилося на справжній юридичний квест для багатьох військовозобов’язаних. І коли на кону 17 000 гривень – сума, яку далеко не кожен готовий просто так віддати державі, – питання правильного захисту своїх прав стає особливо гострим. Чернівецький районний суд міста Чернівців у справі №725/5514/26 розглянув саме таку ситуацію. Чоловіка оштрафували за неявку для уточнення персональних даних. Результат виявився несподіваним для самого ТЦК – постанову скасували.
А тепер давайте по порядку.
Що сталося і чому виписали штраф
16 лютого 2025 року ТЦК виніс постанову №605 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Штраф – 17 000 гривень. Підстава: військовозобов’язаний не прийшов уточнити свої персональні дані в період з 18 травня по 16 липня 2024 року. Ні до ТЦК за місцем обліку, ні до центру надання адміністративних послуг.
Чесно кажучи, на перший погляд усе виглядає логічно. Є обов’язок – є строк – є неявка – є штраф. Класична схема.
Вимога з’явитися для уточнення даних базувалася на пункті 1 частини 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3633-IX від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Саме цей закон зобов’язав військовозобов’язаних протягом 60 днів оновити свої облікові дані. І саме на нього послався ТЦК, складаючи постанову.
Але є нюанс. Великий нюанс, через який усе й розвалилося.
Право на захист – не декорація
Коли людину притягують до адміністративної відповідальності, вона не перетворюється на безправного спостерігача. У неї є конкретний набір інструментів, прямо передбачених законом. Стаття 268 КпАП України дає право: ознайомитися з матеріалами справи, надати свої пояснення, подати докази, заявити клопотання, привести адвоката. І найголовніше – бути присутнім під час розгляду.
Заочний формат – це виняток, а не правило. Він можливий лише тоді, коли людину завчасно й належним чином повідомили про дату та місце засідання, а вона не попросила його відкласти. Якщо повідомлення не було – розгляд не може відбутися без присутності особи.
У цій справі суд встановив: ТЦК позбавив позивача можливості підготуватися до розгляду. Йому не роз’яснили права, не дали ознайомитися з матеріалами, не повідомили як слід про дату засідання. І от що цікаво: представник ТЦК навіть до суду не з’явився, хоча його повідомляли за всіма правилами. Жодного доказу того, що позивача кликали на розгляд постанови, відповідач так і не надав.
Коли мова йде про оскарження штрафу від ТЦК, такі процедурні проколи – це не дрібниці. Це основа для скасування.
Хто що доводить: правило, про яке часто забувають
В адміністративному процесі тягар доказування лежить не на тому, кого звинувачують, а на тому, хто звинувачує. Стаття 77 КАС України говорить прямо: суб’єкт владних повноважень повинен довести правомірність свого рішення. Не позивач має виправдовуватися, а ТЦК – підтверджувати, що діяв у рамках закону.
І що ж надав відповідач? Відзив на позов. У ньому – прохання відмовити, аргументоване тим, що позов безпідставний та необґрунтований. І все. Жодного документа, який би підтверджував: так, ми повідомили людину про розгляд, так, ми роз’яснили їй права, так, у нас були підстави розглядати справу без неї.
Суд це побачив і прямо зазначив у рішенні: ТЦК не довів правомірність своїх дій. А раз не довів – постанова не витримує критики.
До речі, суд нагадав ще й про статтю 63 Конституції України. Вона гарантує право не свідчити проти себе. Це зайве підтвердження того, що навіть у справах про військовий облік базові конституційні принципи ніхто не скасовував.
Рішення суду: скасувати, але не закрити
Результат розгляду – позов задоволено частково. Постанову №605 від 16 лютого 2025 року скасовано, 17 000 гривень штрафу з позивача більше не стягуються. Але справу не закрили остаточно.
Суд, керуючись пунктом 2 частини 3 статті 286 КАС України, направив справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до того ж ТЦК. Тобто крапку не поставили, а радше сказали: «переграйте, але цього разу за правилами».
Чому не закрили провадження? Бо суд не встановлював, чи було порушення по суті. Він лише констатував: процедура розгляду була грубо порушена. А це зовсім інше питання. ТЦК тепер зобов’язаний провести все як слід: належно повідомити людину, роз’яснити їй права, дати можливість ознайомитися зі справою, подати докази, залучити адвоката за бажанням. Тільки після цього – виносити нове рішення.
Чому ця справа важлива для вас
Якщо ви або хтось із ваших знайомих зіткнувся з подібною ситуацією, ось кілька речей, які варто взяти до уваги.
По-перше, процедура – це ваша зброя. ТЦК часто поспішають і економлять час на повідомленнях. І дуже дарма. Відсутність доказів того, що вас кликали на розгляд, – це майже гарантована підстава для скасування постанови.
По-друге, Кодекс України про адміністративні правопорушення дає вам не лише обов’язки, а й права. Стаття 268 – це не формальність і не данина бюрократії. Це реальний щит, яким треба вміти користуватися.
По-третє, мовчання або формальний відзив ТЦК у суді – це програш для них. Якщо вони не принесли доказів, суд стане на ваш бік. Саме так працює стаття 77 КАС України.
І ще один момент, про який часто забувають: строки. Стаття 38 КпАП України встановлює, що адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення. У цій справі період неявки – травень-липень 2024 року. Якщо до моменту нового розгляду тримісячний строк уже сплив, це стане самостійною підставою для закриття провадження.
Оскарження штрафу від ТЦК – це не безнадійна справа. Судова практика показує: коли права людини порушують під час самого розгляду, суди готові це виправляти. Рішення у справі №725/5514/26 – яскраве тому підтвердження. Головне – не зволікати з подачею позову, чітко вказувати на процедурні помилки й пам’ятати, що тягар доказування лежить не на вас.
