Закриття кримінального провадження через закінчення строків досудового розслідування – тема, яка викликає чимало суперечок навіть серед досвідчених юристів. Уявіть ситуацію: людині повідомили про підозру, слідство затягнулося, строки вийшли, а обвинувальний акт до суду так і не потрапив вчасно. Здавалося б, усе очевидно – провадження мають закрити на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Та не все так просто – у цій нормі захований один важливий виняток. Саме навколо нього й розгорнулася справа № 369/11582/23, яка дійшла аж до Верховного Суду.
Давайте розберемося, про що саме йшлося та чому рішення касаційної інстанції варте вашої уваги.
Що сталося: фабула справи
Отже, маємо обвинуваченого, якому інкримінували одразу кілька серйозних злочинів. Згідно з матеріалами справи, чоловік 2 березня 2022 року брав участь в озброєній групі (фактично – банді), яка створювалася для нападів на підприємства. Цього ж дня він, діючи у складі цієї групи та в умовах воєнного стану, незаконно проник до приміщення одного з товариств у Києві й таємно викрав майно на понад 211 тисяч гривень.
Але найцікавіше сталося трохи пізніше того ж дня. Під час нападу на ТОВ «Ніколь-Моторс» обвинувачений, демонструючи вогнепальну зброю, подолав опір охоронців та незаконно заволодів двома транспортними засобами на загальну суму понад півтора мільйона гривень. Охоронці, до речі, сприймали демонстрацію зброї цілком реально – як загрозу власному життю та здоров’ю.
Ці дії кваліфікували за трьома статтями Кримінального кодексу України: частина 5 статті 185 (крадіжка в умовах воєнного стану), стаття 257 (бандитизм) та частина 3 статті 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого).
Саме остання кваліфікація і стала каменем спотикання.
Чому суди першої та апеляційної інстанцій закрили провадження
Захист обвинуваченого подав клопотання про закриття кримінального провадження на підставі згаданого вище пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України. Аргумент був таким: строк досудового розслідування закінчився ще 3 травня 2022 року, а обвинувальний акт надійшов до суду аж 26 липня 2023 року. Тобто поза межами допустимого строку.
Києво-Святошинський районний суд Київської області 15 січня 2025 року це клопотання задовольнив і закрив провадження. Київський апеляційний суд 20 серпня 2025 року залишив це рішення без змін, погодившись із позицією першої інстанції.
Логіка судів була простою: прокурор сам раніше виніс постанову про закриття цього ж провадження від 30 січня 2023 року саме через закінчення строків. Ця постанова ніким не скасовувалася, є обов’язковою, тож і підстав для продовження розгляду немає.
Але прокурор із таким підходом категорично не погодився – і подав касаційну скаргу.
У чому суть правової проблеми
Тут важливий момент. Пункт 10 частини 1 статті 284 КПК України справді дозволяє закрити кримінальне провадження, якщо після повідомлення про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України. Але в цій же нормі є застереження – «крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи».
І ось тут починається найцікавіше. Що саме вважати «злочином проти життя та здоров’я особи»? Тільки ті склади, що прямо перелічені в розділі II Особливої частини Кримінального кодексу України, чи й ті, де життя та здоров’я виступають додатковим об’єктом посягання?
Верховний Суд у своїй постанові дав чітку відповідь: поняття «злочину проти життя та здоров’я особи» охоплює не лише злочини з розділу II КК України, а й усі склади, де додатковим об’єктом є життя та здоров’я людини. При цьому обов’язково треба враховувати тяжкість злочину за статтею 12 КК України – він має бути тяжким або особливо тяжким.
Ця позиція, до речі, вже була зафіксована в постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 лютого 2023 року у справі № 932/8842/20.
Чому Верховний Суд не погодився з попередніми рішеннями
А тепер подивімося на частину 3 статті 289 КК України, яку інкримінували обвинуваченому. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є власність – транспортний засіб значної вартості. Однак кваліфікуюча ознака «погроза застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого» означає, що під час вчинення злочину страждає (або може постраждати) ще й додатковий об’єкт – життя та здоров’я людини.
У нашому випадку обвинувачений, нагадаю, демонстрував вогнепальну зброю, і охоронці сприймали це як реальну загрозу. Тож додатковий об’єкт – життя та здоров’я – тут абсолютно очевидний.
А тепер дивимося на санкцію: частина 3 статті 289 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років. За класифікацією статті 12 КК України це особливо тяжкий злочин.
Що ми маємо в підсумку? Особливо тяжкий злочин, додатковим об’єктом якого є життя та здоров’я особи. А це означає, що виняток із пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України тут працює на повну – провадження не може бути закрите через закінчення строків досудового розслідування.
Колегія суддів Верховного Суду прямо вказала: попередні судові інстанції не врахували ані змісту норми процесуального закону, ані особливостей пред’явленого обвинувачення, ані усталеної практики самого Верховного Суду. Це істотне порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, яке перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Що далі
9 липня 2026 року Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора: ухвали Києво-Святошинського районного суду від 15 січня 2025 року та Київського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Цікаво, що суд не став заглиблюватися в інші доводи прокурора – зокрема щодо того, чи справді строки досудового розслідування були пропущені, чи, можливо, обвинувальний акт усе ж подали вчасно. Колегія суддів визнала, що самого лише факту неправильного застосування пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України достатньо для скасування попередніх рішень. Усі інші питання має дослідити суд першої інстанції під час нового розгляду.
Ключовий висновок цієї справи простий і водночас надзвичайно важливий для практики: якщо особі повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, де об’єктом посягання – нехай навіть додатковим – є життя та здоров’я людини, закрити провадження через закінчення строків досудового розслідування не вийде. Виняток, закладений у пункті 10 частини 1 статті 284 КПК України, працює як запобіжник – і Верховний Суд щоразу нагадує судам нижчих інстанцій про необхідність його враховувати.
