Адвокатку побили у приміщенні ТЦК та СП у Харкові, коли вона прибула, щоб захистити затриманого. Тепер юристка має третю групу інвалідності, а справа вже у Страсбурзі. 17 липня уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповів подробиці цієї історії, яка триває понад рік.
Уявіть собі: ви адвокат, вас викликали, щоб надати безоплатну правову допомогу людині, яку затримали. Ви приїжджаєте до територіального центру комплектування. А замість допуску до клієнта отримуєте травми, лікарняне ліжко, операцію, а згодом – інвалідність. Саме це сталося 15 березня 2025 року в Київському районному ТЦК та СП Харкова.
Як розгорталися події
Адвокатка приїхала до центру комплектування, щоб бути поруч із затриманим чоловіком – це її прямий професійний обов’язок і гарантоване Конституцією право кожного на захист. Але до клієнта її не пропустили. Натомість, за словами жінки, на неї напав військовослужбовець. Він без жодної причини почав бити її, а потім притиснув руку металевими дверима.
Інші військові, які були поруч, не втрутилися. Побиття адвокатки закінчилося важкими травмами. Постраждала опинилася в лікарні. Далі була операція, тривале лікування, реабілітація. Лікарі встановили третю групу інвалідності. Тобто наслідки того дня змінили життя людини надовго, а можливо – назавжди.
Рік без відповіді: чому розслідування буксує
Одразу після нападу адвокатка звернулася до правоохоронців із заявою про кримінальне правопорушення. Пройшов рік. А особистість того, хто завдав тілесних ушкоджень, досі не встановлена. І це при тому, що все сталося в приміщенні, де є камери спостереження, а свідками були десятки людей.
Працівників ТЦК, за інформацією омбудсмана, навіть не допитали. Відеозаписи з камер слідчі не отримали. Частину необхідних слідчих дій вдалося провести тільки після втручання суду. Погодьтеся, це дивна поведінка для органу, який має розслідувати злочин.
Через можливе неналежне розслідування Державне бюро розслідувань уже відкрило окреме провадження. Цього разу – за фактом можливої службової недбалості поліцейських. А сама потерпіла неодноразово оскаржувала дії слідчого, бо не бачила жодного прогресу у своїй справі.
Сама адвокатка Анастасія Неонета розповідає, що станом на 17 липня підозру військовослужбовцю так і не оголосили, а провадження триває вже чотири місяці. Вона продовжує реабілітацію через травму руки та перенесену операцію. Фізичне насильство над адвокаткою залишило не лише медичні наслідки – це ще й глибоке розчарування в системі.
Куди звертатися, коли держава мовчить
Усвідомивши, що національні механізми захисту не працюють, юристка подала заяву до Європейського суду з прав людини. Це логічний крок для тих, хто вичерпав усі внутрішні засоби. І тут важливий момент: за статтею 35 Конвенції про захист прав людини, перед зверненням до ЄСПЛ потрібно пройти всі національні інстанції. Формально тут є відкрите кримінальне провадження, але якщо воно роками не дає результату – це вже можна розцінювати як порушення права на ефективний засіб захисту.
З ЄСПЛ не отримаєш швидкого рішення, але це може стати сигналом державі: ви не захистили адвоката, а отже – підірвали довіру до всієї системи правосуддя. Для таких справ це не просто компенсація, а спроба змусити державу змінити підхід до розслідувань, коли фігурантами виступають військові посадовці.
17 нападів за два роки – це вже тенденція
Лубінець також навів статистику, від якої стає не по собі. За інформацією Комітету захисту прав адвокатів при Раді адвокатів Харківської області, протягом 2025-2026 років зафіксовано 17 випадків застосування фізичної сили до адвокатів. У низці випадків ішлося не лише про побиття, а й про психологічний тиск та погрози мобілізацією.
Коли юриста побили просто в ТЦК – це не ізольована пригода. Це тривожний дзвіночок про те, як ставляться до правозахисників у місцях, де людина має право на захист. За законом, адвокат є недоторканним під час виконання професійних обов’язків – про це прямо говорить Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А стаття 59 Конституції гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. Виходить, що в цьому приміщенні недоторканність була просто проігнорована.
Уявіть на мить, що ви опинилися в такій ситуації. Вас затримали, ви потребуєте адвоката, але захисника не допускають і до того ж б’ють. Чи захочеться після такого хоч комусь із колег їхати на виклик до ТЦК? Коли на адвокатів чинять тиск, це б’є насамперед по звичайних людях, які розраховують на правову допомогу.
Чому це важливо для кожного
Якщо розібратися, справа про те, як адвокатку побили у приміщенні ТЦК, виходить далеко за межі одного інциденту. Це історія про доступ до правосуддя, про те, як держава виконує свої зобов’язання, і про ціну, яку часом платять ті, хто стоїть між людиною і свавіллям.
Харківська адвокатка не припиняє боротьби – і в українських судах, і в Страсбурзі. Її завзятість нагадує, що навіть коли слідчі роками не можуть знайти кривдника у формі, існує інший рівень захисту. Європейський суд з прав людини вже почав комунікацію з урядом України у цій справі, а отже – мовчанням тут не відбутися. Побиття адвокатки у військовому центрі – це не просто новинний привід. Це перевірка на міцність правової системи. І поки триває реабілітація та лікування, а провадження буксує, у цій справі з’явився ще один потужний гравець – ЄСПЛ. Саме там тепер чекають відповіді на просте запитання: чи готова держава гарантувати безпеку тим, хто захищає інших?
