Українська влада впритул наблизилася до створення закону про альтернативну службу у воєнний час – Міністерство економіки вже підготувало перший драфт. Це не просто чергова бюрократична ініціатива. За цим документом стоять реальні долі людей, чиї релігійні переконання не дозволяють брати до рук зброю, але які цілком готові виконувати свій обов’язок перед державою в інший спосіб.
Давайте розберемося, що саме пропонують і чому ухвалення цього закону обіцяє бути непростим.
Чому старий закон більше не працює
Україна ухвалила закон «Про альтернативну службу» ще в 1991 році. І ось тут криється головна проблема: він писався для мирного часу і для строкової служби. А строкової служби зараз немає – її замінила мобілізація.
Голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) Віктор Єленський в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» прямо назвав це серйозною проблемою. Люди, які через релігійні переконання не можуть використовувати зброю, опинилися у правовому вакуумі. Вони хотіли б захищати Батьківщину, але в інший, невійськовий спосіб. І держава нарешті почала шукати для них законний вихід.
Хто потребує альтернативи
Насамперед ідеться про Свідків Єгови. Єленський нагадав, що вони зазнавали переслідувань за відмову від військової служби за різних режимів: у радянський період, за Гітлера, у сучасній Росії (де їхню організацію взагалі заборонили). На окупованих територіях, за його словами, вони отримують терміни, які були б немислимі навіть у радянські часи.
«У нас є люди, які не можуть брати до рук зброю, але готові служити і виконувати свій обов’язок перед державою. Для таких людей, безумовно, має бути передбачена альтернативна служба», – наголосив голова ДЕСС.
І це справді не про ухилянтів. Ключова відмінність – у мотивації. Одні шукають лазівки, інші – законний спосіб бути корисними країні, не порушуючи власних релігійних принципів.
Як перевірятимуть щирість переконань
Мабуть, найделікатніше питання всього законопроєкту: як відрізнити справжні релігійні переконання від спроби «відкосити»?
Єленський пояснив, що Європейський суд з прав людини допускає таку перевірку. Держава має право оцінювати глибину і щирість релігійних переконань особи, яка претендує на альтернативну службу. Також дозволено застосовувати інструменти для запобігання зловживанням.
Хто саме проводитиме таку оцінку? Закон після ухвалення передбачатиме, що порядок перевірки визначить Кабінет міністрів. І швидше за все, цю функцію покладуть на ДЕСС.
До складу відповідної комісії, за словами посадовця, входитимуть:
- психологи;
- управлінці;
- релігієзнавці;
- представники Церков.
Тут важливий момент: комісія буде не просто «фільтром», а інструментом, що балансує між правом на свободу совісті й необхідністю запобігати зловживанням. Завдання непросте, але міжнародний досвід показує – воно вирішуване.
Довше, ніж звичайна служба
Цікава деталь: альтернативна служба, хоч і не військова, передбачатиме визначений строк. І цей строк, ймовірно, буде довшим, ніж у звичайній військовій службі.
Більше того, Єленський згадав про можливість залучення таких осіб до відновлення країни після завершення воєнного стану. Тобто людина, яка проходила альтернативну службу, може залишатися на службі ще певний, строго визначений час уже для відбудовчих робіт.
Крім того, виникає низка супутніх проблем: соціальних, фінансових, логістичних. У мирному варіанті альтернативної служби їх просто не існувало. Наприклад, де розміщувати цих людей? Хто і скільки їм платитиме? Як організувати їхню роботу в умовах воєнного часу?
Чи можна буде перевестися
Не менш гостре питання – так звана зворотна дія закону. Тобто чи зможе людина, яка вже проходить звичайну військову службу, перевестися на альтернативну?
Єленський не виключив такої можливості. Але, за його словами, комісії у кожному окремому випадку оцінюватимуть, чи є для цього підстави.
«Треба збалансувати право на альтернативну службу з унеможливленням зловживання цим правом», – підкреслив голова ДЕСС. І це, мабуть, червона нитка всього майбутнього закону: дати реальний шанс тим, хто справді його потребує, і водночас перекрити шлях для маніпуляцій.
Чому ухвалення буде важким
Перший драфт уже готовий. Але оптимізму щодо швидкого проходження закону в Єленського небагато.
«Не думаю, що цей закон буде легко ухвалюватися», – визнав він.
І справді: попереду міжвідомче погодження, громадське обговорення, і на кожному з цих етапів – гарячі дискусії. Хтось скаже, що в умовах війни не до альтернатив. Хтось – що закон стосується відносно невеликої кількості людей, тож і пріоритетність у нього невисока.
Але Єленський нагадав важливу річ: про стан із правами людини якраз і судять по ставленню до меншості. Це не просто гарна фраза – це один із ключових маркерів цивілізованості держави.
Що каже Конституція
Конституційна основа для цього закону вже є. Стаття 35 Основного закону чітко говорить: ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Але – і це ключове «але» – якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, воно має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Тобто Конституція вже гарантує це право. Залишилося тільки створити працюючий механізм його реалізації. І схоже, що після 34 років очікування Україна нарешті до цього підійшла.
У грудні 2025 року заступниця керівника Офісу президента Олена Ковальська підтвердила, що влада працює над законом про альтернативну службу. Тож це не спонтанна ідея, а частина продуманої політики. Яким буде фінальний текст, коли саме закон ухвалять і як він запрацює на практиці – питання поки відкриті. Але сам факт появи першого драфту – уже важливий крок.
