Уявіть: навколо кожної школи з’являється невидима межа – «безпечний харчовий периметр» – де більше не можна купити чипси, солодку воду чи жирні снеки. Саме таку ідею пропонують запровадити два нові законопроєкти – №15428 та №15429, які нещодавно внесли до Верховної Ради.
Радіус цієї зони – 400 метрів від земельної ділянки будь-якого закладу освіти. Якщо закон ухвалять, магазини й кіоски в цих межах більше не зможуть продавати продукти з так званим незбалансованим вмістом поживних речовин. Простіше кажучи – надто солодке, надто солоне, надто жирне.
Чому ця тема взагалі з’явилася
Давайте чесно: ви й самі, мабуть, не раз бачили, як після уроків діти висипають із воріт школи й одразу прямують до найближчого МАФу по пачку чіпсів чи пляшку солодкого напою. Це не просто шкідлива звичка – це вже питання національного масштабу.
Автори ініціативи кажуть прямо: здоров’я українських дітей стрімко погіршується. Кількість випадків аліментарного ожиріння серед школярів зростає. До слова, аліментарне ожиріння – це хронічне захворювання, спричинене переїданням і малорухливим способом життя. Організм отримує більше калорій, ніж витрачає, і зайве осідає у вигляді жиру. Це найпоширеніша форма зайвої ваги, яку, на щастя, можна скоригувати зміною способу життя.
Але ожиріння – лише частина проблеми. До нього додаються серцево-судинні патології та цукровий діабет II типу. Ще кілька десятиліть тому ці діагнози вважалися суто дорослими. Сьогодні ж їх дедалі частіше ставлять підліткам.
Всесвітня організація охорони здоров’я називає ключового винуватця: надмірне споживання продуктів із високим вмістом доданого цукру, солі (натрію) та насичених жирів. І що важливо – ці продукти агресивно рекламуються й продаються буквально за кілька кроків від шкільних воріт.
Реформа є, але вона не працює за межами їдальні
Тут варто згадати один нюанс. Кілька років тому Кабінет Міністрів уже зробив важливий крок – обмежив вміст цукру, солі та жирів у стравах шкільних їдалень. І це справді запрацювало: харчування в школах стало помітно здоровішим.
Але є одне велике «але». Під час перерв діти вільно виходять за територію школи й купують так звану «сміттєву їжу» в магазинах і кіосках поруч. Виходить парадокс: держава витрачає ресурси на реформу шкільного харчування, а дитина за три хвилини обідує чипсами з сусіднього магазину. Зусилля просто зводяться нанівець.
Саме тому, на думку депутатів, потрібен дієвий механізм захисту дитини не лише всередині школи, а й за її межами. І таким механізмом має стати «безпечний харчовий периметр» – зона радіусом 400 метрів, де продаж шкідливих продуктів буде просто заборонений.
Що саме пропонують законопроєкти
Законопроєкт №15428 – базовий. Він доповнює Закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я» новою статтею 62-1. Саме в ній прописано, які продукти вважатимуться такими, що мають незбалансований вміст поживних речовин.
Критерії розробляли не зі стелі. У пояснювальній записці автори посилаються на три джерела: норми МОЗ №1073, постанову Кабміну №305 про шкільне харчування та Регламент ЄС №1169/2011. Тобто це не якась екзотична українська вигадка, а адаптація європейських підходів.
Другий законопроєкт – №15429 – стосується відповідальності. Він вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, додаючи нову статтю 42-5. І ось тут починається найцікавіше для власників магазинів.
Штрафи: скільки доведеться заплатити за порушення
Цифри досить відчутні. За перше порушення – штраф від 8500 до 17000 гривень. Якщо ж власник магазину попався вдруге протягом року – сума зростає до 25500–51000 гривень.
І це ще не все. Законопроєкт передбачає обов’язкову конфіскацію партії товару, який продали з порушенням, а також усієї виручки від його реалізації. Інакше кажучи, порушив – віддав і товар, і гроші, ще й штраф зверху.
Як визначатимуть «шкідливий» продукт
Тут усе досить конкретно. Для цілей нової статті 62-1 продукт вважатиметься таким, що має незбалансований вміст поживних речовин, якщо показники на 100 грамів (або 100 мілілітрів) перевищують такі межі.
Для цукру: більше 12,5 г – для твердих продуктів і більше 6,3 г – для рідких. Для солі: більше 1,5 г для твердих та більше 0,75 г для рідких. Для насичених жирних кислот: більше 5,0 г для твердих продуктів і більше 2,5 г для рідких. Для трансжирних кислот промислового походження: більше 2,0 г від загальної кількості жиру в продукті.
А що робити з їжею, яка не має фабричного пакування й маркування харчової цінності? Сюди потрапляє продукція пекарень, кулінарій, вулична їжа. Для таких випадків передбачено два шляхи: лабораторний контроль за методикою, яку затвердить Кабмін, або перевірка за технологічними картами виробника.
На які заклади поширюється заборона
«Безпечний харчовий периметр» охоплюватиме територію навколо закладів дошкільної, загальної середньої, позашкільної та професійної освіти. Зверніть увагу на останню категорію – ПТУ. Автори свідомо її залишили, оскільки після 9 класу туди часто вступають підлітки, які ще не досягли повноліття.
Натомість вищі навчальні заклади під дію закону не підпадають. Пояснення логічне: студенти – це повнолітні люди від 18 років. З погляду права, вони мають повну цивільну дієздатність, і держава не може обмежувати їхній свідомий вибір щодо їжі чи напоїв.
Важливе уточнення: заборона не стосуватиметься свіжих овочів, фруктів, ягід і чистої питної води. Так само вона не поширюється на харчування, організоване всередині самого закладу освіти за затвердженими стандартами шкільного харчування.
Чи запрацює це на практиці
Питання, звісно, відкрите. З одного боку, ідея «безпечного харчового периметра» виглядає логічною й навіть назрілою. Держава вже вклала чимало зусиль у реформу шкільного харчування, і було б дивно зупинятися на півдорозі.
З іншого боку, 400 метрів – це досить значна відстань. У містах із щільною забудовою під обмеження може потрапити значна частина торгових точок. І тоді постає питання: чи готовий малий бізнес до таких змін, і хто контролюватиме дотримання правил.
Крім того, лабораторний контроль для непромаркованої продукції – це процедура не з дешевих і не зі швидких. Чи вистачить у держави ресурсів для її регулярного проведення – покаже час.
Так чи інакше, сам факт появи цих законопроєктів свідчить: суспільство поступово визнає, що харчові звички дітей – це не лише особиста справа батьків, а й зона відповідальності держави. І якщо «безпечний харчовий периметр» з ідеї перетвориться на працюючий механізм – це може стати одним із найпомітніших кроків у захисті дитячого здоров’я за останні роки.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
