У вівторок, 28 липня, президент США Дональд Трамп прийме українського колегу Володимира Зеленського. Здавалося б, черговий раунд двосторонніх консультацій. Але є нюанс, який перетворює цю зустріч на куди важливішу подію, ніж протокольне рукостискання.
За даними представника американської адміністрації, головною темою переговорів стане не просто «ситуація на фронті» і не загальні запевнення у підтримці. На стіл ляже конкретна і, чесно кажучи, досить несподівана ініціатива — пропозиція про припинення вогню з повітря. Київ і Вашингтон, схоже, готуються вийти з цим пакетом на Москву в межах нового раунду мирних пропозицій. І зустріч Трампа із Зеленським — той самий момент, де цей план має набути остаточних обрисів.
Сама новина про контакт на найвищому рівні з’явилася ще кілька днів тому. Але до останнього не було ясності: чи погодиться Трамп, чий графік завжди верстається з поправкою на внутрішньополітичну турбулентність, виділити слот саме зараз? Тепер Білий дім каже: так.
Щоправда, українська сторона обережничає. Офіс Зеленського підтверджує зацікавленість у поїздці, але чекає на офіційне підтвердження таймінгу від американської адміністрації. Нюанс у тому, що навіть у найспокійніші періоди графік Трампа міг змінитися в останню хвилину. А зараз, коли на кону — спроба матеріалізувати дипломатичний прорив, будь-яка непередбачена затримка здатна змістити вікно можливостей.
Але давайте розберемося, що таке «припинення вогню з повітря». І чому саме ця тема вийшла на перший план.
Повітряна війна давно стала візитівкою конфлікту. Дрони-камікадзе, ракетні обстріли, авіаудари — саме з неба останні півтора року приходить більша частина руйнувань, жертв і того самого фонового напруження, яке не дає затухнути навіть локальним осередкам затишшя. При цьому, хоч як парадоксально, перемир’я в повітрі — чи не найзручніша для переговорів тема.
Чому? Бо вона не вимагає негайного відведення військ по лінії фронту. Вона не зобов’язує сторони визнавати чийсь контроль над якимись територіями. І вона дає майже миттєвий гуманітарний ефект, який видно всім — і мешканцям Харкова, і виборцю в Огайо. Для Трампа, який будує свою зовнішньополітичну риторику навколо ідеї «я можу швидко закінчити війни», такий хід — логічний і виграшний.
За словами джерел, українські й американські посадовці вже провели серію консультацій на цей рахунок. Деталі, зрозуміло, не розкриваються. Але відомо, що йдеться не просто про взаємну відмову від застосування авіації, а про більш комплексний механізм: можливо, про зобов’язання не завдавати ударів по цивільній інфраструктурі з повітря впродовж певного періоду, про створення зон, вільних від польотів військової авіації, або навіть про спільний моніторинг.
Тут, щоправда, виникає той самий момент, про який кажуть «диявол у деталях». Хто верифікуватиме таке перемир’я? Як відрізнити «випадковий» наліт дрона від навмисного удару? І головне — чи погодиться Кремль обговорювати формат, який фактично обмежує одну з його ключових воєнних переваг — здатність завдавати масованих ракетних ударів углиб території противника?
Поки це питання без відповідей. Але важливий сам вектор. До недавнього часу всі мирні ініціативи впиралися або у вимоги повного виведення військ з одного боку, або у визнання статусу територій з іншого. Повітряне перемир’я — спроба намацати третій шлях. Той самий, де можна отримати реальне зниження інтенсивності бойових дій, не переступаючи через червоні лінії, які сьогодні видаються непереборними.
І ось тут зустрічі 28 липня відводиться ключова роль. До того як будь-яка пропозиція ляже на стіл переговорів із Росією, між Києвом і Вашингтоном має виникнути повне взаєморозуміння. Зеленському потрібно переконатися, що американська сторона не лише озвучить план, а й буде готова підкріпити його своєю вагою — можливо, гарантіями дотримання, санкційними важелями або іншою формою залученості. Трампу, своєю чергою, потрібна впевненість, що Україна не сприйме це як сигнал до здачі позицій і що ініціатива не буде похована внутрішньоукраїнською критикою ще до першого контакту з Москвою.
До речі, про внутрішню реакцію. Для команди Трампа вкрай важливо показати хоч якийсь рух в українському досьє. Передвиборчі обіцянки «закінчити конфлікт за 24 години» давно перетворилися на мем, а реальність виявилася куди складнішою. Але повітряне перемир’я — це шанс продемонструвати результат не на словах, а в цифрах: кількість обстрілів знизилася, жертв поменшало. Для політика, який мислить рейтингами й заголовками, це куди вагоміше, ніж багатотомні дипломатичні документи.
З українського боку логіка не менш прагматична. Київ утомився від війни в тому числі й психологічно — суспільство виснажене постійними повітряними тривогами. Припинення атак з неба дозволило б перевести подих, сконцентруватися на відновленні енергетики й дало б той самий ковток нормального життя, на який чекають мільйони людей. Плюс це дає час на перегрупування і, можливо, на підготовку до нового етапу — але вже з іншим політичним ландшафтом.
Чи означає все це, що вже 28 липня ми побачимо готовий план, який негайно передадуть Москві? Швидше за все, ні. Навіть за ідеального розкладу сторони лише синхронізують позиції й узгодять текст пропозиції. Далі розпочнеться, мабуть, найскладніша частина — донести його до Кремля так, щоб він не був сприйнятий як ультиматум. А з огляду на те, що попередні раунди консультацій (чи то зернова угода, чи обговорення гуманітарних коридорів) показали: Москва вкрай неохоче йде на будь-які обмеження свого воєнного інструментарію саме в повітряній сфері.
Тим не менш, є один важливий сигнал, який уже проглядається за новиною про зустріч. Це демонстрація того, що Білий дім Трампа не просто спостерігає за конфліктом з безпечної відстані, а намагається конструювати конкретні схеми деескалації. Причому робить це не через мегафон, а в робочому порядку — узгоджуючи параметри з Києвом до того, як виходити на публічний трек за участю Росії.
Якщо раніше головним питанням було «чи зустрінуться Трамп і Зеленський?», то тепер воно змінюється більш інтригуючим: «що саме вони скажуть світові після цієї зустрічі і як скоро ми побачимо реакцію Кремля?». 28 липня — це не просто дата в графіку. Це точка, в якій тендітна дипломатична конструкція може або зміцніти, або розсипатися, ледь встигнувши з’явитися на світ.
