Ч. 4 ст. 212 КК – норма, яка дає реальний шанс уникнути кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків. Але чи достатньо просто погасити борг? Верховний Суд у справі № 521/3296/25 розставив крапки над «і» в цьому питанні – і його висновки варто знати кожному, хто стикається з подібними обвинуваченнями.
Що сталося насправді
Директора комунального підприємства «ЖКС «ЧЕРЬОМУШКИ» обвинувачували в умисному ухиленні від сплати податку на додану вартість. Йшлося про чималу суму – 7 398 328 грн ПДВ, які, за версією слідства, не надійшли до бюджету протягом 2018-2019 років. Кваліфікація – ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, тобто діяння в особливо великих розмірах.
Але далі події розгорнулися зовсім не так, як очікувала сторона обвинувачення. Ще до повідомлення про підозру підприємство сплатило податковий борг. Захисник подала клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК. І Малиновський районний суд міста Одеси це клопотання задовольнив – провадження закрив.
Прокурор, звісно, оскаржив рішення. Спочатку в апеляції, потім – у касації. І скрізь програв. Чому? Давайте розбиратися.
Як працює механізм звільнення
Ч. 4 ст. 212 Кримінального кодексу України передбачає дві умови для звільнення від відповідальності. Перша – до притягнення до кримінальної відповідальності мають бути сплачені податки, збори чи інші обов’язкові платежі. Друга – потрібно відшкодувати шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою. А це, як прямо зазначено в законі, фінансові санкції та пеня.
З першою умовою проблем не виникло: 7,4 млн грн ПДВ сплатили. Каменем спотикання стала друга.
Прокурор наполягав: самого податку замало, штрафи й пеня теж мають бути погашені. Логіка зрозуміла. Але далі постало ключове питання: а чи були ці штрафи взагалі нараховані? І хто має це доводити?
Тягар доказування: чий це обов’язок
Тут Верховний Суд висловився гранично чітко. Якщо сторона обвинувачення стверджує, що обвинувачений не сплатив штраф чи пеню, саме вона зобов’язана надати суду відповідні документи. Ні суд, ні обвинувачений не повинні самостійно розшукувати інформацію про несплачені санкції.
Це принциповий момент. Колегія суддів наголосила: питання нарахування фінансових санкцій належить до компетенції податкового органу. Судовий експерт підміняти його не може. А якщо податкова не провела нарахування – то про яку несплату штрафу взагалі йдеться?
У цій справі ГУ ДПС в Одеській області письмово підтвердило: за результатами судово-економічної експертизи нарахування пені чи штрафних санкцій не проводилося. Тобто станом на дату звільнення від відповідальності жодних фінансових санкцій просто не існувало. Немає нарахування – немає обов’язку сплачувати.
Процесуальна пастка для прокурора
І тут ми підходимо до, мабуть, найцікавішого моменту цієї історії. У касаційній скарзі прокурор раптом долучив нові докази. Зокрема – копію податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2020 року, яким підприємству нарахували штраф у розмірі 4 148 054 грн. Документ складений на підставі акта перевірки ще від 08 січня 2020 року.
Здавалося б – ось воно, підтвердження! Але Верховний Суд ці докази навіть не розглядав. Чому? Бо касація – це суд права, а не факту. Вона не досліджує нових доказів, які не були предметом оцінки в судах першої та апеляційної інстанцій.
Прокурор мав цей акт перевірки ще у 2020 році. Чому він не надав його ані місцевому суду, ані апеляції – залишилося загадкою. Навіть коли касаційний суд залишав первинну скаргу без руху і прямо вказував на необхідність підтвердження штрафів, прокурор надіслав виправлену скаргу, але знову без цих документів. А потім – перед самим засіданням – раптом вирішив їх показати.
Колегія суддів оцінила таку поведінку як неналежну. І це м’яко кажучи.
Чому це рішення важливе
Рішення Верховного Суду у справі № 521/3296/25 фіксує кілька важливих правил для застосування ч. 4 ст. 212 КК.
По-перше, якщо прокурор заперечує проти звільнення через несплату штрафів – він мусить довести сам факт нарахування цих штрафів. Голослівні твердження не працюють.
По-друге, нарахування фінансових санкцій – виключна компетенція податкового органу. Якщо податкова не провела відповідну процедуру, то й предмета для спору не існує.
По-третє, формальне оскарження без документального підтвердження своїх аргументів Суд прямо назвав фікцією. Іншими словами – мало просто сказати «не згоден», потрібно підкріпити свою позицію доказами. Причому вчасно – на стадії розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, а не тоді, коли справа вже дійшла до касації.
Постанова остаточна й оскарженню не підлягає. А от її уроки для сторони обвинувачення, схоже, ще доведеться засвоювати на практиці. Якщо у вас є податковий спір із кримінальним присмаком – ця позиція Верховного Суду може виявитися вирішальною. Головне – розуміти, хто, що і коли має доводити.
