Дискримінація за віком – це не історія лише про людей старшого покоління. Відмовити можуть і 25-річному, якщо роботодавець вирішив, що тому бракує життєвого досвіду. Так само не пускають на навчання чи в програму людину 55 років, хоча за кваліфікацією вона підходить ідеально.
Найчастіше це виглядає як дрібниця. Одна фраза на співбесіді, графа у вакансії, звичка в колективі. Але саме з таких дрібниць і складається картина порушення.
Питання завжди одне: чи пов’язане несприятливе рішення саме з роком народження? Якщо так, це може бути ейджизм – і закон тут на вашому боці. Мінюст пояснив як протидіяти віковій дискримінації
Пряма і непряма дискримінація
Пряма дискримінація виглядає очевидно. З людиною поводяться гірше, ніж з іншими в схожій ситуації, і причина – вік. Скажімо, роботодавець навіть не відкриває резюме кандидата після 50 років. Досвід, освіта, навички не мають значення, бо рік народження «не той».
Непряма ховається за нібито нейтральною умовою. Приклад: до професійної програми беруть лише тих, хто закінчив виш не більш як п’ять років тому. Формально про вік ні слова. Але без об’єктивного обґрунтування така вимога ставить старших кандидатів у невигідне становище.
Дискримінаційними можуть бути:
– відмова в прийнятті на роботу через «надто молодий» або «надто старший» вік;
– необґрунтовані вікові обмеження у вакансії;
– нижча оплата, відмова в підвищенні, навчанні чи преміюванні через вік;
– звільнення лише тому, що працівник досяг пенсійного віку;
– зневажливі висловлювання, систематичні жарти, приниження, пов’язані з віком;
– безпідставне обмеження доступу до освіти, медичних, адміністративних, банківських та інших послуг;
– автоматична відмова в послузі чи участі в програмі без оцінки індивідуальних обставин.
У побуті дискримінація за віком виглядає майже дріб’язково. Це кпини над колегою, який запізно освоює нову програму. Або постійні натяки молодшому працівнику, що він ще нічого не тямить. Самі собою такі епізоди не завжди тягнуть за собою позов, але в сукупності створюють ворожу атмосферу.
Коли вікові вимоги законні
Не кожна відмінність за віком – порушення. Закон може встановлювати мінімальний або максимальний вік для окремих видів діяльності. Для державної служби чи певних професій граничний вік визначено прямо в нормативному акті.
Вікова вимога правомірна, якщо має законну мету, об’єктивно виправдана й справді необхідна для її досягнення. Пояснення «у нас такі правила» не працює. Роботодавець чи установа мають показати, чому без цього обмеження не обійтися.
Загальне правило просте: оцінюють людину, а не рік у паспорті. Вік як вимога – виняток, який ще треба довести.
Винятки зазвичай стосуються безпеки, охорони здоров’я чи особливого статусу посади. Наприклад, граничний вік перебування на державній службі встановлено законом. Але й тоді вимога має бути прописана в нормативному акті, а не придумана на місці.
Суд у таких справах перевіряє не лише мету обмеження, а й те, чи не можна було досягти її менш обтяжливим способом.
Що каже закон
Стаття 2-1 Кодексу законів про працю України забороняє дискримінацію у сфері праці, зокрема дискримінацію за віком. Це стосується добору працівників, умов роботи, оплати, професійного навчання, кар’єрного зростання та звільнення.
Роботодавець має оцінювати насамперед освіту, професійні навички, досвід і здатність виконувати роботу. Відмова з причин, не пов’язаних із кваліфікацією, може виявитися необґрунтованою.
Своя норма є і в Законі України «Про рекламу». Він забороняє вказувати в оголошеннях про вакансії вимоги щодо віку, якщо їх прямо не передбачено законодавством. За порушення рекламодавця штрафують на 10 мінімальних зарплат, установлених на момент порушення.
Зафіксуйте обставини
Докази – це те, з чого починається будь-яка справа. Зберігайте:
– оголошення або вакансію з віковим обмеженням;
– скриншоти сторінок і листування;
– електронні листи та повідомлення;
– документи, накази й відповіді установи чи роботодавця;
– аудіо- або відеозаписи, якщо їх зроблено без порушення закону;
– контакти свідків.
На скриншоті вакансії варто зафіксувати дату, назву сторінки та адресу сайту. Оголошення можуть видалити будь-якої миті, тож зберегти його краще одразу.
Корисно записувати перебіг подій: дату, місце, імена учасників, точні висловлювання. Наприклад: «Під час співбесіди 8 вересня представник компанії сказав, що організація шукає людину до 35 років». Такий запис переконливіший за загальне твердження про несправедливе ставлення.
Якщо відмовили в роботі, послузі, навчанні чи участі в програмі, попросіть письмове пояснення. Нехай назвуть причини рішення та критерії, за якими його ухвалили. Звернення подавайте так, щоб лишилося підтвердження відправлення чи реєстрації.
Ще один крок – порівняти ставлення до інших. Покажіть зв’язок між несприятливим рішенням і віком. Скажімо, за однакових умов перевагу систематично надавали людям іншого віку. Або представник організації прямо послався на рік народження.
Документ із формулюванням «відмовлено через вік» мати не обов’язково. Про дискримінацію свідчить і сукупність фактів.
Перед тим як вмикати диктофон, варто порадитися з юристом. Не кожен запис суд визнає допустимим доказом.
Куди скаржитися
Якщо порушення сталося на роботі, подайте письмову заяву керівнику, кадровому підрозділу, профспілці або уповноваженій особі. У заяві вкажіть:
– коли і за яких обставин сталося порушення;
– у чому полягає менш сприятливе ставлення;
– чому, на вашу думку, воно пов’язане з віком;
– які докази додаєте;
– що просите зробити: перевірити обставини, надати пояснення, скасувати рішення чи припинити дискримінаційні дії.
Залежно від обставин можна звернутися також:
– до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – зі скаргою на дискримінацію за віком;
– до Державної служби з питань праці – якщо йдеться про трудові відносини;
– до відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування – якщо рішення ухвалила установа або посадова особа в межах його компетенції;
– до системи безоплатної правничої допомоги – за консультацією, допомогою зі зверненням або представництвом;
– до суду – щоб оскаржити рішення й захистити свої права.
Звернення має містити ваші дані, опис обставин, назву установи або дані особи, чиї дії оскаржуються, і чітко сформульоване прохання. Додайте копії доказів, а оригінали залиште в себе.
Після подання заяви попросіть позначку про прийняття або надішліть її рекомендованим листом із описом вкладення. Це підтвердить, що ви звернулися вчасно, якщо справу доведеться вирішувати в суді.
Для різних спорів закон установлює різні строки звернення. У трудових спорах вони можуть бути особливо короткими. Тож після відмови, наказу про звільнення чи іншого рішення не зволікайте з консультацією юриста.
Що можна вимагати в суді
Залежно від порушення людина може просити суд:
– визнати рішення, дію чи бездіяльність дискримінаційними;
– припинити порушення;
– скасувати незаконне рішення;
– поновити порушене право;
– відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.
Тут діє особливе правило доказування. Якщо позивач навів факти, які дають підстави припустити дискримінацію, доводити її відсутність має відповідач.
Моральну шкоду суд оцінює з урахуванням характеру порушення, тривалості страждань і наслідків для репутації. У позові варто конкретно описати, як ситуація вплинула на ваше життя, роботу чи здоров’я.
Позовна заява має містити опис порушення, посилання на докази й чітко сформульовані вимоги. Якщо підготувати її самостійно складно, допоможе юрист або адвокат. У деяких випадках витрати на правничу допомогу можна стягнути з відповідача.
У таких справах виграє не той, хто голосніше обурюється, а той, у кого зібрані документи, скриншоти й свідчення. Тож починайте фіксувати все вже зараз, навіть якщо до суду справа не дійде.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
